Рішення

від 03.06.2009 по справі 6/162/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/162/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.09                                                                          Справа №  6/162/09

Суддя   Місюра Л.С.

За позовом                  Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумифарба”, м. Суми         

До                                   Товариства     з      обмеженою      відповідальністю     Виробничо –

                                     торгівельної  фірми  “Олвіс”,    м. Запоріжжя

             Про стягнення 134 089 грн. 85 коп.

                                                                                        Суддя Місюра  Л.С.

За участю представників :

Від позивача:           Оскорбін А.Г., дов. № 17 від 08.05.2009 р.

Від відповідача:          не з'явився.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумифарба”, м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо –торгівельної фірми “Олвіс”,  м. Запоріжжя про стягнення 134 089 грн. 85 коп. суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача основний борг по договору в сумі 56 320 грн. 62 коп.,  пеню в сумі 24 785 грн. 90 коп., 3 % річних в сумі 3 166 грн. 72 коп., втрати від інфляції в сумі 24 326 грн. 29 коп., безповоротні втрати  по переробці продукції в сумі 25 490 грн. 35 коп.

Позивач двічі змінював (уточнював) позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача основний борг в  сумі 56 320 грн. 62 коп., пеню в сумі 23 758 грн. 83 коп., 3 % річних в сумі 4 023 грн. 33 коп., втрати від інфляції в сумі 24 601 грн. 07 коп., безповоротні втрати  по переробці продукції в сумі 25 386 грн. 00 коп.

Заяви позивача приймаються судом, оскільки вони заявлені відповідно до статті 22 ГПК України.

 Розгляд справи було відкладений, в межах строку передбаченого  ст. 69 ГПК України, до 14.05.2009 р.

 14.05.2009 р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки  суд не повідомив, витребувані судом документи не надав,  проти позову не заперечив.

В матеріалах справи  знаходяться  витяги  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 3439821 від 30.04.2009 р. та витяг Головного управління статистики у Запорізької області від 28.04.2009 р., в яких вказано, що місцезнаходження ТОВ “Виробничо-торгівельна фірма “Олвіс”: 69059, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 7, кв. 66.

Позовна заява позивачем, заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, ухвали суду про порушення  провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані  відповідачу  саме за цією адресою, а також за адресою: 69059, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 13.

Ухвала про порушення провадження у справі не поверталась до суду, що свідчить про те, що ухвала суду була отримана відповідачем.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від  виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду та направлення суду витребуваних матеріалів.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними  в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані  судом  документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представник позивача,  суддя вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:            

В 2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір (далі –договір).

Згідно вказаному договору позивач передав лакофарбову продукцію відповідачу для використання її у підприємницькій діяльності на загальну суму 312 134 грн. 30 коп., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 4.3 договору відповідач зобов'язався  оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач товар оплатив частково, в сумі 156 780 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

25.12.2008р. позивач забрав на складі відповідача залишки продукції  на суму 99 033 грн. 68 коп., що підтверджується накладними на повернення продукції, які знаходяться в матеріалах справи.

Заборгованість в сумі 56 320 грн. 62 коп. відповідачем не оплачена.  

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного  законодавства, а за  відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що  звичайно ставляться.

За таких обставин,  з відповідача  підлягає стягненню 56 320 грн. 62 коп.           

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється  від відповідальності  за неможливість  виконання  ним  грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три  проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції  80 921 грн. 69 коп.  та 3 % річних  в сумі 4 023 грн. 33 коп.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач  виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла  на момент прострочення від суми відмови, за кожен день прострочення, до моменту повного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті.

За таких обставин, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 23 758 грн. 83 коп.

Згідно  п. 3  ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає  стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності зі  ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті  неустойка (штраф, пеня) надмірно  велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд  вправі зменшити неустойку (штраф, пеню).

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 15 000 грн.

За таких обставин, з відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 15 000 грн.

В іншій частині слід відмовити. При цьому судові витрати покладаються на відповідача від суми 23 758 грн. 83 коп., т. я. пеня позивачем нарахована обґрунтовано.

В позовній заяві позивач вказав наступне: … у зв'язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував обов'язки по договору та зі сторони позивача були сумніви стосовно платоспроможності відповідача, 25.12.2008 р. позивач своїм транспортом забрав на складі відповідача залишки продукції на суму 99 033 грн. 68 коп.

Договором не передбачено, що  позивач  має право  забрати поставлену продукцію, переробити її, та що при цьому, відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу вартість переробки продукції. В пункті 5.4.3 договору сторони лише передбачили, що у випадку наближення кінцевого строку реалізації товару  (емалі ПФ –1 місяць), фарби МА –1 місяць)  відповідач має право звернутися до позивача з письмовим клопотанням про обмін.

Відповідач не звертався  до позивача з письмовим клопотанням про обмін продукції.

Позивач порушив умови договору, та на власний розсуд, без домовленості з відповідачем, забрав у нього продукцію та здійснив її переробку. Однак, продукція, відповідно до п. 3.4. договору, є власністю ТОВ   Виробничо – торгівельної фірми “Олвіс”.

Позивач не доказав, що фарба була виготовлена за один рік до повернення та не доказав, що фарба була непридатною для реалізації з вини відповідача, оскільки продукція могла бути  нереалізованою з причини некористування попитом і в даному випадку це є виною позивача.

На підставі вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача безповоротної втрати по переробці продукції в сумі 25 386 грн. 00 коп. та відмовляє йому в задоволені позовних вимог в цій частині.

Витрати по держмиту в сумі 1 086 грн. 92 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 95 грн. 65 коп. покладаються на відповідача, відповідно до ст.. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя  

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю   Виробничо –торгівельної фірми “Олвіс”(юридична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 7, кв. 66, фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 13, код ЄДРПОУ 22141184, п/р 2600010158901 в АБ “Металург”, МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумифарба” (40022, м. Суми, вул. Воровського, 20, код ЄДРПОУ 31849873, р/р 260035040 в СОД “Райффайзен Банк Аваль” м. Суми, МФО 337483) основний борг з урахуванням  індексу інфляції в сумі 80921 грн. 69 коп., 3 % річних в сумі  4 023 грн. 33 коп., пеню в сумі 15 000 грн., витрати по держмиту в сумі 1 086 грн. 92 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 95 грн. 65 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                                Л.С. Місюра

Рішення підписано : 03.06.2009 р.