Постанова

від 13.03.2014 по справі 826/19607/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2014 року № 826/19607/13-а

о 16 год. 46 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сілард» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2013 року №0004412220, за участю представників сторін:

від позивача Чередніченка С.В., Левицького В.А.,

від відповідача Бондар В.А.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сілард» (далі-позивач, ТОВ «НВП «Сілард») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2013 року №0004412220.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.07.2013 року №223/22-221-34647641 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Техноком-АТ», прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 року №0004412220, яке позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення в яких зазначив, що висновки акту перевірки від 05.07.2013 року №223/22-221-34647641 та, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 року №0004412220 прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на нікчемність господарських операцій між ТОВ «НВП «Сілард» та ТОВ «Техноком-АТ» як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за умов відсутності факту реальності господарських операцій.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «НВП «Сілард» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сілард» зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.10.2006 року за №10671070007009237, ідентифікаційний код юридичної особи 34647641, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №778714 та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. На час розгляду справи ТОВ «НВП «Сілард» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 14.11.2011 року (індивідуальний податковий номер346476426531), згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №2266179.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Сілард» по взаємовідносинах з ТОВ «Техноком-АТ» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за червень 2012 року та складено акт перевірки від 05.07.2013 року №223/22-221-34647641.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «НВП «Сілард»: п.198.3, п.198.6 ст.198, пп.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55901,00 грн. за червень 2012 року.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Сілард» та товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком-АТ», суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «НВП «Сілард» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Техноком-АТ» (покупець) укладено договір поставки від 01.06.2012 року №01/06/12.

Так, відповідно до умов договору від 01.06.2012 року №01/06/12 товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Техноком-АТ» зобов'язувалось поставити позивачу товар. При цьому, кількість товару, вид товару, ціна товару визначається у видаткових накладних.

До матеріалів справи позивачем надано копію вищевказаного договору, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та банківські виписки.

В свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, вказано на висновки акту перевірки від 27.09.2012 року №3968/22-2/31407490 спірного контрагента ТОВ «Техноком-АТ».

За висновками даного акту ТОВ «Техноком-АТ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Так, з акту від 27.09.2012 року №3968/22-2/31407490 про неможливість проведення зустрічної перевірки вбачається, за юридичною адресою підприємства контрагента відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності; остання звітність подавалась з податку на додану вартість за серпень 2012 року , а з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року.

Аналізуючи первинні документи, які надані позивачем на обґрунтування доводів щодо реальності господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком-АТ», суд наголошує на наступному.

Згідно з умовами договорів поставки від 01.06.2012 року №01/06/12 поставка відбувається транспортом покупця та приймання товару у продавця за дорученням, товар має відповідати технічній документації завода-виробника.

Разом з тим, позивачем не надано суду документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують прийняття товару та його транспортування відповідно до умов названих договорів, тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сілард» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Сілард» та товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком-АТ».

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Сілард» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком-АТ», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 05.07.2013 року №223/22-221-34647641 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.07.2013 року №0004412220.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сілард» - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 13 березня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 20 березня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова