Ухвала

від 03.04.2014 по справі 826/13156/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13156/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КММ-Будхолдинг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві № 0004921620 від 11 квітня 2013 року та № 0001901670 від 11 липня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КММ-Будхолдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ПП «Рембуд Груп» за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 29/16-20/36691879 від 27 лютого 2013 року, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 380 793, 30 грн., у т.ч.: у лютому 2011 року - 1 325, 13 грн.; у березні 2011 року - 4 305, 00 грн.; у квітні 2011 року - 3 706,67 грн.; у травні 2011 року - 12 376, 68 грн.; у червні 2011 року - 7 050, 00 грн.; у липні 2011 року - 4 286, 05 грн.; у серпні 2011 року - 18 232, 95 грн.; у вересні 2011 року - 17 338, 87 грн.; у жовтні 2011 року - 31 942, 1 грн.; у листопаді 2011 року - 7 236, 67 грн.; у грудні 2011 року - 65 305, 40 грн.; у січні 2012 року - 128 367, 22 грн.; у лютому 2012 року - 8 798, 29 грн.; у березні 2012 року - 70 522, 27 грн.

На підставі висновків акта перевірки № 29/16-20/36691879 від 27 лютого 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004921620 від 11 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 469 088, 33 грн., з яких 380 793, 30 грн. - за основним платежем, а 88 295, 03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0004921620 від 11 квітня 2013 року до ГУ Міндоходів у м. Києві, за наслідками розгляду скарги прийнято рішення № 1275/10/12-1-03 від 20 червня 2013 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004921620 від 11 квітня 2013 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 286, 60 грн., в іншій частині - залишено без змін.

Також, на вищезазначене податкове повідомлення-рішення, позивач звертався зі скаргою до Міндоходів України, за наслідками розгляду якої прийнято рішення № 7799/6/99-99-10-01-15 від 29 липня 2013 року, яким рішення ГУ Міндоходів у м. Києві № 1275/10/12-1-03 від 20 червня 2013 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки № 29/16-20/36691879 від 27 лютого 2013 року та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві № 1275/10/12-1-03 від 20 червня 2013 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001901670 від 11 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 468 801, 73 грн., з яких 380 793, 30 грн. - за основним платежем, а 88 008, 43 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «КММ-Будхолдинг» та ПП «Рембуд Груп» укладений договір № 01/03/11-01 від 01 березня 2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплати її загальну вартість на умовах даного договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови та строки поставки передбачаються в рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

На підтвердження договору № 01/03/11-01 від 01 березня 2011 року, були укладенні додаткові угоди, а саме:

Додаткова угода № 1 від 01 грудня 2011 року, за якою ПП «Рембуд Груп» зобов'язується виконувати для ТОВ «КММ-Будхолдинг» наступні види робіт, а останній зобов'язувався вчасно та в повному обсязі оплатити дані послуги: послуги по порізці металевого прокату, оцинкованих та емальованих виробів (труб); послуги по згинанню металевих, оцинкованих, емальованих виробів; послуги по збірці запірної арматури; зварювальні роботи; інші види послуг, пов'язаних з металевим прокатом, металевими виробами та запірною арматурою.

Додаткова угода № 2 від 13 грудня 2011 року, за якою ПП «Рембуд Груп» зобов'язується виконати для ТОВ «КММ-Будхолдинг» наступні види робіт, а останній зобов'язувався вчасно та в повному обсязі оплатити дані послуги: демонтажні роботи, підлога, електропроводка, стіни, дах, ворота, на загальну суму 23 735, 56 грн., в т.ч. ПДВ 3 955, 93 грн.

На виконання умов договору № 01/03/11-01 від 01 березня 2011 року, ПП «Рембуд Груп» поставило позивачу металопродукцію та надало відповідні послуги (експедиційно-транспортні послуги; послуги по порізці, згинанню, та ін.) на загальну суму 2 284 759, 80 грн., в т.ч. ПДВ 380 793, 30 грн., що підтверджується, належним чином оформленими видатковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами та податковими накладними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «КММ-Будхолдинг» та ПП «Рембуд Груп», був укладений усний договір, згідно з яким ПП «Рембуд Груп» зобов'язується передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти його та оплатити.

Виконання умов усного договору підтверджується рахунком-фактурою № 27 від 02 лютого 2011 року на загальну суму 7 950, 80 грн., в т.ч. ПДВ 1 325, 13 грн., видатковою накладною та податковою накладною № 3 від 02 лютого 2011 року.

Факт оплати позивачем товарів та послуг, поставлених ПП «Рембуд Груп», відповідно до договору № 01/03/11-01 від 01 березня 2011 року та усного договору, підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до п п. 14.1.156, 14.1. 181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198. 3, ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198. 6 ст. 198 ПК України встановлено - що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201. 1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201. 2 ст. 201 ПК України - форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» закріплює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача - ПП «Рембуд Груп», був зареєстрований як юридична особа та був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «КММ-Будхолдинг» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеним контрагентом.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між ТОВ «КММ-Будхолдинг» та ПП «Рембуд Груп», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Також, апелянт, звертає увагу колегії суддів на той факт, що проведеними заходами ГВПМ Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 22 грудня 2012 року, отримано пояснення директора та засновника ПП «Рембуд Груп» гр. ОСОБА_3, який зазначив, що до діяльності ПП «Рембуд Груп» ніякого відношення не має. Статутні та реєстраційні документи ПП «Рембуд Груп» не підписував, фінансово-господарську діяльність не вів, ніяких договорів та первинних документів не підписував, і взагалі з посадовими особами ТОВ «КММ-Будхолдинг» не знайомий.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу отриманих пояснень директора та засновника ПП «Рембуд Груп» гр. ОСОБА_3, оскільки при проведенні заходів не досліджувались питання стосовно поставки товару та правильності формування показників податкової звітності з іншими суб'єктами господарювання.

А відповідачем в свою чергу не надано будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, не наведено в чому саме порушено зазначені в акті та податкових повідомленнях-рішеннях приписи податкового законодавства України, а також відповідачем не на надано доказів, які підтверджують притягнення до відповідальності посадових осіб ПП «Рембуд Груп».

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.