Рішення

від 02.06.2009 по справі 60/71-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/71-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2009 р.                                                            Справа № 60/71-09

вх. № 2847/4-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Гриньов Є.О., дов. № 25/03-01 від 25.03.2009 року

 відповідача - Григоренко О.С., дов. б/н від 05.05.2009 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ЗЖК" м. Харків  

до  Закритого акціонерного товариства "АНКЛАВ 2006", м. Харків  

про стягнення 127207,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЗЖК" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства "АНКЛАВ 2006" заборгованості у сумі 127207,78 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 110 279,93 грн., пені у сумі 8530,15 грн., інфляційних втрат - 7319,07 грн. та 3% річних від простроченої суми - 1078,63 грн.  В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору поставки № П-27-06/61 від 27 червня 2007 року ним було поставлено відповідачу товар відповідно до накладних, однак відповідач отримав товар, але не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за договором, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нарахована пеню, індекс інфляції  та 3% річних від простроченої суми заборгованості. .

У позовній заяві позивач заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банківських та кредитних установах, зокрема на р/р 260033002005 в АКБ "МЕРКУРІЙ", м. Харків, МФО 351663, в межах суми позову.  

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 квітня 2009 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її  розгляд на 13 травня 2009 року о 10:20.

13 травня 2009 року відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області надав довіреність, згідно супровідного листа (вх. № 13409), яка долучена судом до матеріалів справи.

Позивач наполягає на позовних вимогах з підстав викладених в позовній заяві та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 12 травня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області надав відзив на позовну заяву відповідно до якого визнає позовні вимоги в частині основного боргу  в розмірі 110 279,93 грн. та просить суд, зменшити розмір штрафних санкцій в сумі 16 927,85 грн., а саме - пеню в розмірі 8 530,15 грн., 3% річних - 1 078,63 грн. та збитки з урахуванням індексу інфляції в розмірі 7 319,07 грн., а також, просить суд надати можливість провести остаточний розрахунок з позивачем за основним боргом в розмірі 110 279,93 грн. в розстрочку до кінця ІІІ кварталу 2009 року.  

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2009 року господарський суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача; прийняв до розгляду клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій в сумі 16 927,85 грн., а саме - пені в розмірі 8 530,15 грн., 3% річних - 1 078,63 грн. та збитків з урахуванням індексу інфляції в розмірі 7 319,07 грн. та надання розстрочки погашення заборгованості. Розгляд справи був відкладений на "02" червня 2009 р. об 12:20 годині.

В призначеному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, через канцелярію суду за вх. № 5703 надав письмові пояснення, в яких прохав суд задовольнити позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "ЗЖК" в повному обсязі та зазначив, що невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар за договором поставки № П-27-06/61 від 27.06 2007р. ставить позивача у скрутне матеріальне становище, тому позивачем окрім суми основного боргу за договором поставки № П-27-06/61 була нарахована передбачена договором пеня, та передбачені законодавством України інфляційні витрати, а також 3% річних. Проти надання розстрочки виконання рішення суду та зменшення розміру штрафних санкцій заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині основного боргу  в розмірі 110 279,93 грн. та прохав суд задовольнити надане 12.05.2009 року клопотання, а саме зменшити розмір штрафних санкцій, а також надати можливість провести остаточний розрахунок з позивачем за основним боргом в розмірі 110 279,93 грн. в розстрочку до кінця ІІІ кварталу 2009 року.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено, що 27 червня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № П-27-06/61.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач (Постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (Покупець) прийняти та оплатити будівельні матеріали (Товар)  на умовах, передбачених цим договором в обсягах не менше, ніж це передбачено Календарним планом – графіком поставок, який є невід'ємним Додатком до цього договору. В пункті 1.2. договору сторони передбачили, що ціна товару визначається Сторонами Протоколом узгодження цін, який додається до договору і є його невід'ємною частиною (Додаток № 2). Асортимент та кількість Товару зазначаються в накладних.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вищезазначених умов договору позивач здійснив поставку товару, а саме згідно видаткових накладних: №ЗЖК-РН-0018447 від 31.07.2008 року - на суму 4064,78 грн.;  №ЗЖК-РН-0018608 від 04.08.2008 року - на суму 4064,78 грн.;  №ЗЖК-РН-0018607 від 04.08.2008 року - на суму 4064,78 грн.; №ЗЖК-РН-0018662 від 04.08.2008 року - на суму 4064,78 грн.;  №ЗЖК-РН-0018606 від 04.08.2008 року - на суму 4064,78 грн.;  №ЗЖК-РН-0018663 від 04.08.2008 року - на суму 4064,78 грн.; №ЗЖК-РН-0019406 від 12.08.2008 року - на суму 4064,78 грн.; №ЗЖК-РН-0019404 від 12.08.2008 року - на суму 4064,78 грн.;  №ЗЖК-РН-0022825 від 23.09.2008 року - на суму 4335,00 грн.;  №ЗЖК-РН-0022899 від 24.09.2008 року - на суму 2985,00 грн.;  №КУР-РН-0021555 від 02.10.2008 року - на суму 4100,20 грн.;  №КУР-РН-0021554 від 02.10.2008 року - на суму 4100,20 грн.; №ЗЖК-РН-0023886 від 07.10.2008 року - на суму 4335,00 грн.; №ЗЖК-РН-0023885 від 07.10.2008 року - на суму 4335,00 грн.;  №ЗЖК-РН-0023884 від 07.10.2008 року - на суму 4335,00 грн.;  №ЗЖК-РН-0024217 від 14.10.2008 року - на суму 4335,00 грн.;  №ЗЖК-РН-0024431 від 17.10.2008 року - на суму 4335,00 грн.;  №КУР-РН-0022706 від 21.10.2008 року - на суму 4100,20 грн.;  №КУР-РН-0022702 від 21.10.2008 року - на суму 4100,20 грн.;  №ЗЖК-РН-0025564 від 05.11.2008 року - на суму 4335,00 грн.; №ЗЖК-РН-0025545 від 05.11.2008 року - на суму 3050,10 грн.;  №ЗЖК-РН-0025546 від 05.11.2008 року - на суму 3060,00 грн.;  №ЗЖК-РН-0025548 від 06.11.2008 року - на суму 3070,00 грн.;  №ЗЖК-РН-0025549 від 06.11.2008 року - на суму 3290,00 грн.;  №ЗЖК-РН-0025547 від 06.11.2008 року - на суму 3448,88 грн.;  №КУР-РН-0024376 від 19.11.2008 року - на суму 4100,20 грн.;  № КУР-РН-0024426 від 20.11.2008 року - на суму 4100,20 грн.;  №КУР-РН-0024400 від 20.11.2008 року - на суму 4100,20 грн., - всього було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 110468,62 гривень, що підтверджується зазначеними накладними, належними чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи. Відповідач отримав зазначений товар на суму 110468,62 грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних накладних та визнається відповідачем.

Пунктом 2.1. договору, встановлено, що покупець здійснює постачальнику оплату за товар на умовах відстрочення платежу на протязі п'яти банківських днів з дати поставки товару покупцю.

Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив послуги, надані позивачем, внаслідок чого станом на 10.12.2008 року утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі 110279,93 грн., яка до цього часу не погашена.  До матеріалів справи доданий акт звірки розрахунків від 10.12.2008 року, відповідно якого станом на 10.12.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 110279,93 грн. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 110279,93 грн., що підтверджено матеріалами справи та визнається відповідачем.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного  кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 110279,93 грн. основного боргу обґрунтованою та  підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту п. 11.1. Договору поставки №П-27-06/61 від 27.06.2007р. сторони встановили, що у разі порушення своїх зобов"язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та діючим законодавством України та винна сторона зобов"язується сплатити потерпілій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаної винною стороною зобов"язань за кожний день прострочення.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8530,15 грн., яка згідно розрахунку була нарахована за період з 26.11.2008 року по 25.03.2009 року.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 8530,15 грн. пені, не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з розрахунку пені, наданому позивачем, пеня нараховувалася з 26.11.2008 року, тобто з урахуванням строку оплати за останню поставку на загальну суму заборгованості за весь поставлений товар, а не від дня коли зобов'язання мало бути виконано по кожній поставки товару.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розмір штрафних санкцій в сумі 16 927,85 грн., а саме  пені в розмірі 8 530,15 грн., 3% річних - 1 078,63 грн. та збитки з урахуванням індексу інфляції в розмірі 7 319,07 грн., то суд відхиляє його з огляду на те, що частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України надає суду право зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з боржника, якщо він (розмір неустойки) значно перевищує розмір збитків, яких зазнав кредитор внаслідок порушення зобов'язання боржником та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені, то відповідно суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні клопотання щодо зменшення розміру пені.

Щодо зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних витрат, то суд  також не знаходить підстав для його задоволення в цій частині, оскільки чинним законодавством України передбачена можливість зменшення судом розміру неустойки, яка підлягає стягненню з боржника.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось судом, відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як неустойку в розумінні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат 7319,07 грн., нарахованих за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року та 3% річних, що становить суму у розмірі 1078,63 грн., нарахованих за період з 26.11.2008 року по 25.03.2009 року, - підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду до кінця ІІІ кварталу 2009 року, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського  процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

ГПК України не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або роз строчку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та по рядку їх виконання. Проте зі змісту статті 121 Господарського  процесуального кодексу України вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлю ють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник — розстрочити чи відстро чити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок вико нання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обстави ни, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

При цьому, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визна чених речей тощо).

Господарський суд, дослідивши надане клопотання, дійшов висновку, що не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення тяжкий фінансово – економічний стан підприємства. Крім того, заява відповідача не містить конкретних умов виконання рішення у разі надання розстрочки, а саме не визначено вимогу відповідача щодо розміру часток та в який проміжок часу повинно бути на його думку розстрочно виконання кінцево до ІІІ кварталу 2009 року.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується відповідача, який повинен доказати факти, на підставі яких заявлено вищезазначене клопотання.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду наявність виняткових випадків та обставин щодо неможливості своєчасно розрахуватися, у зв`язку з чим підстави для надання розстрочки виконання рішення суду відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1186,78 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110,09 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 626, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, ст.173, 174, 193, 216, 217, 232, 231, 233 Господарського кодексу України, статтями 1, 5, 6, 12, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України суд, -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 118677,63 грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "АНКЛАВ 2006" (юридична адреса: 61082, м. Харків, пр. Московський, буд 144, фактична адреса: 61001, м. Харків, площа Повстання, 7/8, р/р 260033002005 в АКБ "Меркурій", м. Харків, МФО 351663, код ЄДРПОУ 34631577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЗЖК" (адреса: 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 1, р/р 26003000122642 у ХФ ВАТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618, код ЄДРПОУ 32028912) - основний боргу у розмірі 110279,93 грн., інфляційні витрати у розмірі 7319,07 грн., три відсотки річних у розмірі 1078,63 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1186,78 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 110,09 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 8530,15 грн. пені - відмовити.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду до ІІІ кварталу 2009 року.

Суддя                                                                                            

          Повний текст рішення підписаний 05 червня 2009 року.