Рішення

від 25.05.2009 по справі 60/77-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/77-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2009 р.                                                            Справа № 60/77-09

вх. № 2901/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Весна С.М. - довіреність №3 від 17.11.2008 року;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молагробізнес", м. Дніпропетровськ   

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтек", м. Південне  

про стягнення 43845,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молагробізнес" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтек" основної суми заборгованості - 38260,00 грн., пені у сумі 4438,16 грн. та 3% річних від простроченої суми - 1147,80 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору на поставку продукції № 56/Р від 03 червня 2008 року ним було поставлено відповідачу товар (молочну продукцію) на суму 221 860,00 грн. відповідно до накладних, 09.07.2008 року відповідачем було зроблено повернення товару  на суму 1460,00 грн., в погашення боргу за отриману продукцію, відповідачем сплачено суму 182 140,00 грн., однак решту суми відповідач не сплатив, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості, нараховано пеню та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її  розгляд на 13 травня 2009 року о 12:00.

13 травня 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав згідно супровідного листа (вх. № 13561) довіреність на представника, розрахунок суми пені та 3% річних, та акт звірки, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2009 року розгляд справи був відкладений на 25 травня 2009 року.

15 травня 2009 року позивач надав супровідним листом (вх. №1555) копію свідоцтва державної реєстрації підприємства позивача, копію довідки стат. управління, розрахунок пені та 3% річних, копію наказу №1312/К від 10.11.2008р. на призначення директора, копію протоколу №89 від 30.10.2008р. Надані документи були долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Окрім того, 25.05.2009р. надав супровідним листом (вх. №14721) витяг з Єдиного державного реєстру на ТОВ "Альтек", витяг з Єдиного державного реєстру на ТОВ "Молагробізнес", довідку про розрахунковий рахунок ТОВ "Молагробізнес". Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач  в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 010303 про вручення ухвали господарського суду Харківської області від 13 травня 2009 року. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №56/Р від 03.06.2008р.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач зобов"язується систематично поставляти та передавати у власність, а відповідач приймати та оплачувати молочну та іншу продукцію, в подальшому Товар, на умовах даного договору.

В пункті 1.2. договору сторони встановили, що найменування, кількість та ціна відображаються в накладних на продукцію, що є невід"ємною частиною даного договору.

На виконаня умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 221860 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ МА-8007552 від 03.06.2008 р. на суму 3650 грн., МА-8007713 від 07.06.2008 р. на суму 21900 грн., МА-8008341 від 19.06.2008 р. на суму 18250 грн., МА-8009179 від 07.07.2008 р. на суму 18250 грн., МА-8009552 від 14.07.2008 р. на суму 18250 грн., МА-8019860 від 15.08.2008 р. на суму 21170 грн., МА-8020959 від 04.09.2008 р. на суму 22800 грн., МА-8021403 від 23.09.2008 р. на суму 23400 грн., МА-8022241 від 29.09.2008 р. на суму 17940 грн., МА-8022239 від 29.09.2008 р. на суму 17250 грн., МА-8022628 від 06.10.2008 р. на суму 39000 грн. та довіреностями серії ЯНЖ № 657785 від 03.06.2008 р., 657790 від 19.06.2008 р., 657793 від 02.07.2008 р., виданих на ім"я  Кононенко О.В., №№ 657794 від 14.07.2008 р., 657799 від 04.09.2008 р., серії НБЙ № 543356/22 від 23.09.2008 р., № 543358/24 від 29.09.2008 р., № 543362/28 від 06.10.2008 р., виданих на ім"я Філіппової А.І.

Відповідно до п.5.5. договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 15 банківських днів з моменту постачання товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів, з поточного рахуну покупця, також оплата товару може здійснюватися за прибутково-касовим ордером за умовами даного договору.

В погашення боргу за отриману продукцію відповідачем було сплачено 182140,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та прибутково касовим ордером, долученими до матеріалів справи, а також відповідачем було повернуто товар на суму 1460,00 грн., що підтверджується накладною на повернення №ВП-000001 від 09.07.2008р.

Таким чином, відповідачем залишилася не сплачена вартість отриманого товару в сумі 38260 грн.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 38260,00 грн.  

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 1147,80 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.6. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,2% від вартості невиконаних зобов"язань за кожний день прострочки їх виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання   грошових   зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4438,16 грн. пені, не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з розрахунку пені, наданому позивачем, пеня нараховувалася від дня останньої сплати відповідачем грошових коштів за поставлений товар на загальну суму заборгованості, а не від дня коли зобов"язання мало бути виконано по кожній поставки товару, та розмір, нарахованої пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 394,08 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 106,06 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання   грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановоёю Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 39407,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтек" (62461, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Кірова, 72, ідентифікаційний код 31558162, р/р 26003201316538 у відділенні "Покровське" філії "ОТП БАНК" м.Харків, МФО 350750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Молагробізнес" (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 77А, фактична адреса: 49054, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, буд.31А, ідентифікаційний код 32495188, р/р 26000301031101 в ФАБ "Південний" м.Дніпропетровська, МФО 306458) основної суми заборгованості - 38260,00 грн., 3% річних від простроченої суми - 1147,80 грн., державного мита у розмірі 394,08 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 106,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 4438,16 грн. відмовити.

Повний текст рішення підписаний 27 травня 2009 року.

Суддя                                                                                            

справа № 60/77-09