Постанова

від 24.03.2014 по справі п/811/525/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа №П/811/525/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-Сервіс»

до відповідача : Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віра-Сервіс» звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000072205 від 30.01.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84 390,00 грн., у тому числі 56 260,00 грн. основного платежу та 28 130,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000082205 від 30.01.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 88 610,00 грн., у тому числі 59 073,00 грн. основного платежу та 29 537,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка за результатами якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення проведена відповідачем протиправно за відсутності підстав для її проведення, а встановлені порушення податковий орган обґрунтував обставинами, які знаходяться поза межами податкового законодавства та не можуть мати вплив на визначення валових витрат і податкового кредиту, оскільки висновки перевірки ґрунтуються виключно на даних автоматизованих систем співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та перевірок інших суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим ТОВ «Віра-Сервіс» притягнуто до відповідальності за ймовірні порушення норм податкового законодавства підприємствами з якими мали відносини безпосередні контрагенти позивача та з якими власне позивач не мав господарських взаємовідносин. Також позивач вказує, що валові витрати та податковий кредит ним сформовано на підставі первинних документів виданих ТОВ «Созидатель», при цьому на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Созидатель» було зареєстроване платником податку на додану вартість, а відтак, мало право виписувати податкові накладні.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість у ТОВ «Віра-Сервіс» за взаємовідносинами з ТОВ «Созидатель» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за червень-липень 2012 року.

У судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

24.03.2014 р. у судовому засіданні представником відповідача подано заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, яка письмово погоджена представником позивача (а.с.142).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 24.03.2014 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.143), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 15.01.2014 р. по 16.01.2014 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області відповідно до наказу №44 від 13.01.2014 р. (а.с.17, 127) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Созидатель» за червень - липень 2012 року, за результатами якої складено акт №4/11-23-22-05/31844875 від 20.01.2014 р., висновками якого, зокрема, є порушення ТОВ «Віра-Сервіс», на думку відповідача:

- п. 138.2, 138.4, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за ІІ - ІІІ квартали 2012 року в сумі 59 073,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за червень 2012 року в сумі 25 950,00 грн. та за липень 2012 року - 30 310,00 грн. (а.с.20-36).

На підставі акта перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000072205 від 30.01.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84 390,00 грн., у тому числі 56 260,00 грн. основного платежу та 28 130,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.19);

- №0000082205 від 30.01.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 88 610,00 грн., у тому числі 59 073,00 грн. основного платежу та 29 537,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.18).

Як встановлено в судовому засіданні, грошові зобов'язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Созидатель», які на думку Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не носять реального характеру.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Зі змісту довідки з ЄДРПОУ встановлено, що видом діяльності за КВЕД ТОВ «Віра-Сервіс» є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; штукатурні роботи; покриття підлоги й облицювання стін; малярні роботи та скління; інші спеціалізовані будівельні роботи (а.с.12).

У відповідності до ліцензії серії АВ №514979 ТОВ «Віра-Сервіс» у період з 23.03.2010 р. по 23.03.2015 р. має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створення об'єктів архітектури (а.с.14-15).

Судом встановлено, що 12.04.2012 р. між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (Замовник) та ТОВ «Віра-Сервіс» (Підрядчик) укладено угоду підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт №15, відповідно до якої підрядчик зобов'язався виконати комплекс будівельних робіт з ремонту фасаду адмінбудинку: обшивка ПС-панелями лицьової частини (дільниця №1) на Рахнівському зерноскладі, який належить ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (а.с.100).

Також, 12.04.2012 р. між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (Замовник) та ТОВ «Віра-Сервіс» (Підрядчик) укладено угоду підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт №16, відповідно до якої підрядчик зобов'язався виконати комплекс робіт з продовження платформи автомобільних ваг (дільниця №1) на Рахнівському зерноскладі, який належить ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (а.с.101).

З метою виконання зазначених угод позивачем укладено з ТОВ «Созидатель» угоду підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт №2/29/27 від 29.05.2012 р., відповідно до якої ТОВ «Созидатель» зобов'язалося виконати комплекс робіт з продовження платформи автомобільних ваг, ремонту фасаду адмінбудинку та монтажу 2-х зерноочисних машин на Рахнівському зерноскладі, який належить ТОВ «ЛУЇ Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (а.с.37).

Відповідно до вказаної угоди ТОВ «Созидатель» у червні 2012 року виконало комплекс робіт з продовження платформи автомобільних ваг на Рахнівському зерноскладі на суму 92 700,00 грн., у тому числі ПДВ - 15 450,00 грн., у липні 2012 року - комплекс робіт з ремонту фасаду адмінбудинку на суму 181 860,00 грн., у тому числі ПДВ - 30 310,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1/6 від 06.06.2012 р., №№1 від 04.07.2012 р. та податковими накладними №1 від 06.06.2012 р., №1 від 04.07.2012 р. (а.с.39-40, 43-44, 47, 50).

Оплату виконаних робіт позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №91 від 07.06.2012 р., №118 від 13.07.2012 р. (а.с.51, 53).

За вказаними господарськими операціями суму 228 800,00 грн. позивачем віднесено до складу валових витрат за ІІ-ІІІ квартали 2012 року, а суми ПДВ 15 450,00 грн. - до податкового кредиту за червень 2012 року, 30 310,00 грн. - за липень 2012 року (а.с.85-99).

Окрім того, 29.05.2012 р. між ДП «Сантрейд» (Замовник) та ТОВ «Віра-Серівс» (Виконавець) укладено договір підряду №30, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати комплекс робіт з капітального ремонту пожежного водопроводу на дільниці №2 Долинської філії ДП «Сантрейд» (а.с.102).

На виконання зазначеного договору ТОВ «Віра-Серівс» укладено з ТОВ «Созидатель» угоду підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт №4/05-32 від 05.06.2012 р., відповідно до якої ТОВ «Созидатель» зобов'язалося виконати комплекс робіт з капітального ремонту пожежного водопроводу на Долинській філії ДП «Сантрейд» (а.с.55).

У відповідності до зазначеної угоди ТОВ «Созидатель» у червні 2012 року виконало комплекс робіт з капітального ремонту пожежного водопроводу на Долинській філії ДП «Сантрейд» на суму 126 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 21 000,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 01.08.2012 р. та податковою накладною №2 від 08.06.2012 р. (а.с.48-49, 57-58).

Оплату виконаних робіт позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №94 від 08.06.2012 р., №129 від 07.08.2012 р. (а.с.52, 54).

За вказаною господарською операцією позивачем до складу податкового кредиту за червень 2012 року віднесено суму ПДВ - 10 500,00 грн. (сума ПДВ за передоплатою) (а.с.85-89).

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що фактично ТОВ «Созидатель» залучалося як субпідрядник з метою виконання договорів підряду ТОВ «Віра-Сервіс», на підтвердження чого до суду надано копії договорів підряду та актів виконання підрядних робіт (а.с.100-115). Також представник позивача повідомила, що ТОВ «Созидатель» у перевіряємому періоді мав ліцензію на здійснення будівельної діяльності, а тому мав право виконувати відповідні субпідрядні роботи (а.с.119)

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вищевказані витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Созидатель» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Віра-Сервіс».

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу валових витрат та податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Із матеріалів справи суд вбачає, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених актів виконаних робіт та податкових накладних, виданих йому ТОВ «Созидатель» у перевіряємому періоді. Водночас ТОВ «Созидатель» на час видачі податкових накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.118), а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мало обов'язок виписувати податкові накладні.

Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до складу витрат чи податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Созидатель». Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000072205, №0000082205 від 30.01.2014 р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, сплачений позивачем судовий збір (10% від ставки судового збору для позовних вимог майнового характеру) в розмірі 346,00 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-Сервіс».

Керуючись ст. ст.86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072205 від 30 січня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Віра-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84 390,00 грн., у тому числі 56 260,00 грн. основного платежу та 28 130,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000082205 від 30 січня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Віра-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 88 610,00 грн., у тому числі 59 073,00 грн. основного платежу та 29 537,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Віра-Сервіс», код ЄДРПОУ 31844875 (25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 6А) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 346,00 грн. (триста сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт