Ухвала

від 02.04.2014 по справі 2а/1570/7203/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/800/3705/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Луцак А.В.

за участю представників сторін: позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився,

представник прокуратури - Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 р.

у справі № 2а/1570/7203/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славута»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Славута» (далі - позивач, ТОВ «Славута») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України в Одеській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 18.03.2011 р. № 0000372301, № 0000382301, від 30.03.2011 р. № 0000432101, від 27.04.2011 р. № 0000762301 та стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 4 279 898 грн., в тому числі: за квітень 2008 року у сумі 156 033 грн., за листопад 2008 року у сумі 455 858 грн., за грудень 2008 року у сумі 224 627 грн.; за липень 2009 року у сумі 7 692 грн., за серпень 2009 року у сумі 61 793 грн., за вересень 2009 року у сумі 301 522 грн., за вересень 2009 року (уточнюючий розрахунок) у сумі 28 948 грн., за жовтень 2009 року у сумі 113 157 грн., за листопад 2009 року у сумі 233 300 грн., за грудень 2009 року (уточнюючий розрахунок) у сумі 429 701 грн.; за лютий 2010 року у сумі 500 162 грн., за березень 2010 року у сумі 157 492 грн., за липень 2010 року у сумі 428 885 грн., за серпень 2010 року у сумі 149 968 грн., за вересень 2010 року у сумі 85 000 грн., за вересень 2010 року (уточнюючий розрахунок) у сумі 18 063 грн., за жовтень 2010 року у сумі 169 107 грн., за листопад 2010 року у сумі 204 989 грн., за грудень 2010 року у сумі 303 371 грн.; за січень 2011 року у сумі 250 230 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 18.03.2011 р. № 0000372301 та № 0000382301, від 30.03.2011 р. № 0000432101, від 27.04.2011 р. № 0000762301; стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ТОВ «Славута» (ідентифікаційний код 30658930) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 4 279 898 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі: ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та ГУ ДКС України в Одеській області, звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 11.03.2011 р. по 16.03.2011 р., на підставі направлення від 11.03.2011 р. № 518/23-2, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 11.03.2011 р. № 429 посадовою особою ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Славута» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період квітень 2010 року та листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.03.2011 р. № 1129/23-2/30658930 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2010 року у сумі 303 371 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.03.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000382301, яким, за порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 303 371 грн.

Також, 18.03.2011 р., на підставі пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Суворовському районі м. Одеси відповідно до наказу від 18.03.2011 р. № 479 дула проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Славута» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за липень 2009 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та уточнюючого розрахунку за вересень 2007 року, за результатами якої складено акт від 18.03.2011 р. № 1168/23-2/30658930 та зроблено висновок, що в порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по перевіряємим деклараціям на загальну суму 634 819 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.03.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000372301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 634 819 грн.

30.03.2011 р., на підставі наказу від 30.03.2011 р. № 605, посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Славута» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за квітень 2008 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, листопад 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, березень 2010 року, вересень 2009 року, лютий 2010 року та уточнюючим розрахункам за грудень 2009 року, вересень 2009 року, за результатами якої складено акт від 30.03.2011 р. № 1373/23-2/30658930 та зроблено висновок, що в порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по перевіряємим деклараціям на загальну суму 3 091 478 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 р. № 0000432101, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 091 478 грн.

27.04.2011 р., на підставі пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 27.04.2011 р. № 858, посадовою особою ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена додаткова невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Славута» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період квітень, травень, грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 27.04.2011 р. № 1938/23-2/30658930 та зроблено висновок, що в порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за січень 2011 року на суму 250 230 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 27.04.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000762301, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 250 230 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем прийнятих ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкових повідомлень-рішень від 18.03.2011 р. № 0000372301 та № 0000382301, від 30.03.2011 р. № 0000432101, від 27.04.2011 р. № 0000762301, рішеннями ДПА в Одеській області та ДПА України скарги позивача були залишені без задоволення, а зазначені спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається із вказаних вище актів податкових перевірок, підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували твердження перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Велес-Агро», оскільки, при проведенні аналізу заявлених позивачем до відшкодування сум податку на додану вартість встановлено, що ПП ВКФ «Велес-Агро» відноситься до платників «великого ризику» відповідно до сформованих, на рівні ДПА України при проведенні операції «Бюджет», списків, та має взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які зняті з обліку як банкрути, припинено, але не знято з обліку, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим, на думку відповідача, підтвердити повноту нарахування та сплати до бюджету сум податку на додану вартість, за рахунок яких була сформована та заявлена ТОВ «Славута» сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість - неможливо.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом-постачальником ПП «ВКФ «Велес-Агро» правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в актах податкових перевірок не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», нормами якого регулювались спірні правовідносини, бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення однієї з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, законодавством не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Згідно із положеннями статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» платник податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату контрагентом сум податку на додану вартість до бюджету за відповідною оподаткованою операцією і виходячи з цього визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів (послуг), вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем в межах своєї господарської діяльності були укладені договори купівлі-продажу сільськогосподарської техніки з ПП «ВКФ «Велес-Агро».

На виконання умов укладених договорів, ПП «ВКФ «Велес-Агро» продало позивачеві товари, у зв'язку з чим були виставлені рахунки по оплаті поставленого товару, які були оплачені позивачем. ПП «ВКФ «Велес-Агро» виписало позивачеві належним чином оформлені податкові накладні.

Фактичне виконання умов зазначених договорів підтверджується первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: договіром поставки між позивачем та ПП «ВКФ «Велес-Агро» із додатковими угодами, договорами оренди між позивачем та ПП «ВКФ «Велес-Агро» із додатковими угодами, податковими накладними, видатковими накладними, вантажно-митними деклараціями із доповненнями - СМК, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями, виписками по рахунку, книгами обліку довіреностей.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним у актах перевірки контрагентом та, як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування за періоди, що перевірялись, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 18.03.2011 р. № 0000372301, № 0000382301, від 30.03.2011 р. № 0000432101, від 27.04.2011 р. № 0000762301, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованість з податку на додану вартість були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 р. у справі № 2а/1570/7203/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко