Постанова

від 11.03.2014 по справі 804/2446/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 р. Справа № 804/2446/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю представників:

позивача Бобилєва І.О.

відповідача Гагарського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНШААТ-ІНВЕСТ» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року №0000661501, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНШААТ-ІНВЕСТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року №0000661501.

В обґрунтування позову зазначено, що:

- позивачем було надано відповідачеві належним чином оформлені документи на підтвердження виконання умов правочинів, укладених між ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» та ТОВ «Боско Лідер Груп» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року (в тому числі й накладні та податкові накладні), саме в яких відображено суть та факт проведення господарської операції та подальшого оподаткування, що й було підтверджено та відображено відповідачем в пункті 3.2 Акту перевірки;

- посилання податкового органу в Акті перевірки на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, наказу про призначення матеріально-відповідальних осіб, які повинні здійснювати прийом - передачу ТМЦ, ненадання карток складського обліку отриманої продукції та документів, підтверджуючих оприбуткування на склад зазначених ТМЦ є таким, що не відповідає дійсності, так як жодного з перелічених документів не було витребувано у позивача в рамках та в ході проведення перевірки;

- Акт перевірки ТОВ «Боско Лідер Груп», на підставі якого відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм діючого законодавства, не можна застосовувати до ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ», оскільки такий акт перевірки не має обов'язкового характеру для даного суб'єкту господарювання;

- висновки, викладені в Акті перевірки №95-225-33370819 від 13 грудня 2013 року, є протиправними, незаконними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, а відтак - податкове повідомлення-рішення №0000661501 від 27 грудня 2013 року підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що перевірку проведено у відповідності до чинного законодавства України; операції між ТОВ «Боско Лідер Груп» та ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у ТОВ «Боско Лідер Груп»: необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. З огляду на те, що перевіркою ТОВ «Боско Лідер Груп» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Боско Лідер Груп» по ланцюгу постачання підтвердити факт отримання ТМЦ ТОВ«ІНШААТ-ІНВЕСТ»від ТОВ «Боско Лідер Груп».

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 29.11.2013 року №344 та направлення від 02.12.2013 року №206 та згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНШААТ-ІНВЕСТ»з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведені господарських операцій з ТОВ «Боско Лідер Груп» (код за ЄДРПОУ 38488733) за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року.

Направлення та копію наказу Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вручено під розписку директору ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» Бідненко Олександру Миколайовичу 22.07.2013 року.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» Бідненко Олександра Миколайовича.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2013 року №95/2253-33370819 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 33370819) з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведені господарських операцій з ТОВ «Боско Лідер Груп» (код за ЄДРПОУ 38488733) за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року. Акт перевірки представником підприємства підписано із зауваженням про оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно висновків акту від 13.12.2013 року №95/2253-33370819 перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України: завищено розмір податкового кредиту в розмірі 225421,67 грн. за травень 2013 року.

27 грудня 2013 року на підставі акту перевірки від 13.12.2013 року №95/2253-33370819 Західно-Донбаською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000661501, яким ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 281778,00 грн., у тому числі за основним платежем 225422 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 56356 грн.

При перевірці податкових органом використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Боско Лідер Груп» від 08.08.2013 року №725/26-55-22-07/38488733, згідно якого: при відпрацюванні підприємства було здійснено виїзд за податковою адресою, в ході якого встановлено відсутність за місцем знаходження, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Встановлено відсутність складських приміщень та власного транспорту. Станом на день складання акту документи, які підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством не надано. Наведені обставини свідчать, що за період травень 2013 року господарська діяльність ТОВ «Боско Лідер Груп», яка пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків, має ознаки нереальності здійснення.

Під час проведення перевірки встановлено, що на підставі договору поставки від 02.05.2013 року ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» (покупець) купує товари народного споживання у ТОВ «Боско Лідер Груп». Загальна сума договору 1400000 грн. Поставка товару проводиться на умовах СРТ-м. Павлоград (склад покупця). Строк дії договору до 31.12.2013 року.

Придбання товару (алюміній АО) здійснювалось відповідно до наданих на перевірку податкових, видаткових накладних, а саме:

- від 30.05.2013 року №53003, кількість - 3,244 тн, сума з ПДВ - 58400 грн.;

- від 29.05.2013 року №52904, кількість - 3,16 тн, сума з ПДВ - 56880 грн.;

- від 28.05.2013 року №52805, кількість - 3,247 тн, сума з ПДВ - 58440 грн.;

- від 27.05.2013 року №52705, кількість - 3,214 тн, сума з ПДВ - 57860 грн.;

- від 25.05.2013 року №52502, кількість - 3,307 тн, сума з ПДВ - 59530 грн.;

- від 24.05.2013 року №52402, кількість - 3,24 тн, сума з ПДВ - 58320 грн.;

- від 23.05.2013 року №52303, кількість - 3,205 тн, сума з ПДВ - 57690 грн.;

- від 22.05.2013 року №52223, кількість - 3,26 тн, сума з ПДВ - 58680 грн.;

- від 21.05.2013 року №52103, кількість - 3,326 тн, сума з ПДВ - 59870 грн.;

- від 20.05.2013 року №53003, кількість - 3,314 тн, сума з ПДВ - 59650 грн.;

- від 18.05.2013 року №51803, кількість - 3,324 тн, сума з ПДВ - 59840 грн.;

- від 17.05.2013 року №51703, кількість - 3,309 тн, сума з ПДВ - 59570 грн.;

- від 16.05.2013 року №51604, кількість - 3,297 тн, сума з ПДВ - 59340 грн.;

- від 15.05.2013 року №51508, кількість - 3,332 тн, сума з ПДВ - 59980 грн.;

- від 14.05.2013 року №51406, кількість - 3,332 тн, сума з ПДВ - 59980 грн.;

- від 13.05.2013 року №51304, кількість - 3,309 тн, сума з ПДВ - 59570 грн.;

- від 11.05.2013 року №51103, кількість - 3,311 тн, сума з ПДВ - 59600 грн.;

- від 10.05.2013 року №51003, кількість - 3,325 тн, сума з ПДВ - 59850 грн.;

- від 08.05.2013 року №50805, кількість - 3,326 тн, сума з ПДВ - 59870 грн.;

- від 07.05.2013 року №50705, кількість - 3,331 тн, сума з ПДВ - 59960 грн.;

- від 06.05.2013 року №50606, кількість - 2,772 тн, сума з ПДВ - 49900 грн.;

- від 04.05.2013 року №50403, кількість - 3,332 тн, сума з ПДВ - 59980 грн.;

- від 03.05.2013 року №50303, кількість - 3,331 тн, сума з ПДВ - 59950 грн.

Вказані податкові накладні на загальну суму 1127108,34 грн., у тому числі ПДВ на суму 225421,66 грн., включені підприємством до податкового кредиту за травень 2013 року та до додатку «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до розділу ІІ «Податковий кредит».

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень 2013 року рахуються розбіжності, а саме: ТОВ «Боско Лідер Груп» (код за ЄДРПОУ 38488733) відхилення суми ПДВ 225421,67 грн.

З акту перевірки від 13.12.2013 року №95/2253-33370819 вбачається, що:

- ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» не надано до перевірки наказу про призначення матеріально-відповідальних осіб, які повинні здійснювати прийом - передачу ТМЦ, не надано карток складського обліку отриманої продукції та документів, підтверджуючих оприбуткування на склад зазначених ТМЦ, рахунку 281, бухгалтерських/первинних документів які б свідчили про подальшу реалізацію вказаного товару або його залишки на складах;

- операції між ТОВ «Боско Лідер Груп» та ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у ТОВ «Боско Лідер Груп»; необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів;

- з огляду на те, що перевіркою ТОВ «Боско Лідер Груп» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Боско Лідер Груп» по ланцюгу постачання підтвердити факт отримання ТМЦ ТОВ«ІНШААТ-ІНВЕСТ»від ТОВ «Боско Лідер Груп».

В судовому засіданні представник позивача крім того повідомив, що: посадовими особами ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ»до перевірки не надано наказів на відрядження; надані видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів, у зв'язку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій. Дані документи складені з порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в них відсутні ПІБ осіб, які відвантажували та отримували товар або інші дані, на підставі яких можна ідентифікувати осіб, які приймали участь у здійсненні господарської діяльності. В видаткових накладних не зазначено місце їх складання та адреси сторін, які приймали участь у здійсненні господарської операції; до перевірки також не було надано сертифікатів якості, технічної документації на даний вид товару.

Надаючи оцінку доводам позивача про недоведеність порушень при укладенні та виконанні правочинів, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Фактично висновки, викладені в актах перевірок контрагентів, прямо використані для висновків акту перевірки позивача щодо відсутності факту господарських операцій, їх нікчемності та недійсності, проте, такі доводи можуть бути обґрунтованими лише за наявності відповідних підстав, що підтверджується доказами, що відповідають вимогам допустимості та належності.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про нікчемність та недійсність правочинів, суд зазначає, що підстави для визнання правочинів оспорюваними та неоспорюваними є різними.

Так, згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З частин 1, 5 статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Про такий розподіл свідчить й остання редакція назви статті 228 Цивільного кодексу України - «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства».

Таким чином, стаття 228 Цивільного кодексу України з 1 січня 2011 року, дати набрання чинності відповідними змінами, розподіляє правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, та правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам або без мети реального настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Суд зазначає, що визнання недійсними оспорюваних правочинів відноситься до компетенції суду, проте податковий орган має право в акті перевірки припустити, що певні правочини можуть бути визнані судом недійсними, або зробити висновок про їх нікчемність, у зв'язку із порушенням правочином публічного порядку, за наявності відповідних доказів.

У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення, і лише отримавши рішення компетентних державних органів ґрунтувати на них власні рішення.

В розглянутому спорі контролюючий орган не надав будь-яких підтверджень порушення публічного порядку, який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто підстав визнання правочину нікчемним в силу закону. Не надані й судові рішення, якими спірні договори визнані недійсними.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводом позивача про не доведення контролюючим органом при розгляді справи нікчемності або недійсності правочинів.

Поряд з цим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними) або встановлення порушення платником податків правил оподаткування.

Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі обставини можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів/послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до підпункту 198.6 статті 189 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, належить враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Надаючи оцінку доводам позивача про правомірність відображення в податковому обліку сум податкового кредиту по операціям із зазначеними контрагентами, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» (покупець) та ТОВ «Боско Лідер Груп» (поставник) укладено договір поставки №2 від 02.05.2013 року, за яким покупець купує товари народного споживання у продавця. Загальна сума договору 1400000 грн. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ-м. Павлоград (склад покупця). Строк дії договору до 31.12.2013 року. З боку поставника ТОВ «Боско Лідер Груп» договір підписано директором Швець І.С.

Для підтвердження вказаних операцій постачання товару перевіряючим надані вищевказані податкові та видаткові накладні.

На підставі вищенаведених первинних документів контролюючий орган прийшов до висновку про непідтвердження господарських операцій такими документами, виявив порушення вимог законодавства при складанні первинних документів. Інших документів під час перевірки та до винесення оскаржуваних рішень платником податків не надано.

Враховуючи встановлення актами перевірок контрагентів обставин, які свідчать про можливий ризик встановлення факту нереальних операцій або недостатнє оформлення первинних документів, суд вважає за необхідне приділити увагу встановленню кола доказів на підтвердження або спростування таких обставин.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податкові та видаткові накладні, видані ТОВ «Боско Лідер Груп», складені із порушеннями.

Зокрема, видаткові накладні містять лише підписи та печатки, проте не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; не зазначено місце їх складання та адреси сторін, які приймали участь у здійсненні господарської операції. Відсутні також відомості про довіреність, на підставі якої мало б здійснюватися отримання товару від поставника. Факт видачі таких довіреностей та їх використання у встановленому порядку, позивачем не підтверджено.

Податкові накладні також не містять посади особи, яка підписала таку податкову накладну.

Проте, згідно пунктів 201.1., 201.2. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Встановлена форма податкової накладної, затверджена наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 передбачає зазначення прізвища особи, яка склала податкову накладну.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про невідповідність податкових та видаткових накладних вимогам закону.

Позивачем під час судового розгляду справи надані додаткові документи по взаємовідносинам із ТОВ «Боско Лідер Груп», а саме, надано: копію договору оренди від 01.07.2012 року №3, за яким позивач орендує нежитлові приміщення (18 кв.м) та виробничі площі (500 кв.м) по вулиці Харківській, 12 у місті Павлограді Дніпропетровської області; товарно-транспортні накладні №147-№169, акти прийому-передачі продукції №1-№23.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, то таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №448/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила), визначено наступні поняття:

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно статті 11 Наказу Міністерства транспорту України від 5 листопада 2001 року №763, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2001 року за №986/6177 «Про внесення змін і доповнень до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу, згідно з ТТН, водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в ТТН немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в ТТН зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого ТТН вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Якщо відповідно до договору, продавець несе зобов'язання організувати перевезення товарів, а саме для перевезення вантажів на конкретний маршрут він укладає договір перевезення від свого імені з третьою особою.

Надані під час судового розгляду справи копії ТТН складені формально: не вказано посади осіб, якими було здано та прийнято товар; не вказано ПІБ водія-експедитора; на ТТН №148, №152 не проставлений підпис водія про прийняття товару. Пунктом навантаження визначено місто Кривий Ріг, пунктом розвантаження місто Павлоград, Будбаза, тобто не зазначено адреси складу.

З наданих ТТН вбачається, що перевезення продукції здійснено автопідприємством ТОВ «Боско Лідер Груп», проте, згідно акту від 08.08.2013 року №725/26-55-22-07/38488733 транспортні засоби в такої особи відсутні.

У наданих позивачем актах прийому-передачі продукції за операціями з ТОВ «Боско Лідер Груп» не визначено ані маршрут, ані відстань, за якими перевозився товар (алюміній).

Суд критично ставиться до таких актів прийому-передачі продукції, оскільки з актів та з пояснень позивача вбачається, що вони підписані особисто директором ТОВ «Боско Лідер Груп» та директором ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ». При цьому, ТОВ «Боско Лідер Груп» знаходиться у місті Києві, ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» знаходиться у місті Павлограді, тоді як пунктом навантаження у ТТН визначено місто Кривий Ріг, пунктом розвантаження місто Павлоград. Крім того, згідно наданих актів прийому-передачі продукції та ТТН постачання протягом травня 2013 року було здійснено 22 рази, тобто фактично щодня у період з 3 по 30 травня 2013 року. Таким чином, директор ТОВ «Боско Лідер Груп» з метою підписання актів прийому-передачі продукції фактично мав би мешкати у місті Павлограді, що зважаючи на відсутність у підприємства іншого персоналу, про що вказано в акті перевірки, призвело б до припинення його діяльності.

Також судом не беруться до уваги пояснення позивача щодо фактичного управління механізмами при отримані поставленого товару під час вигрузки співробітником ТОВ «ІНШААТ-ІНВЕСТ» ОСОБА_6, оскільки доказів працевлаштування такої особи суду не надано.

Окрему увагу суд вважає за необхідне звернути на те, що розрахунок за поставлений товар не здійснено, доказів використання поставленого товару у господарській діяльності позивача на пропозицію суду не надано, за свідченнями представника позивача поставлений товар (алюміній) перебуває на складі покупця по теперішній час, що, однак, не знайшло свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, з аналізу матеріалів справи, на думку суду, прямо вбачаються порушення у складенні первинних документах, що з огляду на сумнівність оформлених ними операцій, свідчить про відсутність у платника податків права на врахування заявлених операцій в податковому обліку, та фактичну правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» суд стягує з позивача суму судового збору, що належить сплатити до повної суми судового збору за подання цього позову в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНШААТ-ІНВЕСТ» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 014 року №0000661501-відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНШААТ-ІНВЕСТ» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17 березня 2014 року.

Суддя В.В. Кальник