Рішення

від 22.05.2009 по справі 14/140пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/140пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.05.09 р.                                                                                                       Справа № 14/140пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”,

                     ЄДРПОУ 30844997, смт.Очеретине

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Єнакієвський котельно-

                         механічний завод”, ЄДРПОУ 01412383, м.Єнакієве

про визнання договору дійсним

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Станчуляк Ю.В.-нач. юр. від.

від відповідача: Середюк О.А.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

                                                                  Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                                  оголошувались перерви з 05.05. по 19.05.2009р.,

                                                                  з 19.05. по 22.05.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”, смт.Очеретине, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкрите акціонерне товариство „Єнакієвський котельно-механічний завод”, м.Єнакієве, про визнання дійсним договору купівлі-продажу ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, літ.А-1, загальною площею 3653,10 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, мікрорайон Гідробудівельників, 22, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”, смт.Очеретине та Відкритим акціонерним товариством „Єнакієвський котельно-механічний завод”, м.Єнакієве.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на узгодження сторонами всіх істотних умов спірного договору та дотримання вимог чинного законодавства під час його укладання, внаслідок чого вказаний договір є дійсним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.04.2008р. №244 заперечень проти позовних вимог не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

11.02.2009р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір купівлі-продажу будівлі.

Згідно з умовами вказаного договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача індивідуально визначене майно: будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, літ.А-1, загальною площею 3653,10 кв.м., розташовану за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, мікрорайон Гідробудівельників, 22.

Виходячи зі змісту позовної заяви, сторонами було узгоджено всі істотні умови договору купівлі-продажу від 11.02.2009р.

При цьому, за твердженням позивача, з його боку вказаний договір було виконано повністю.

В зв'язку з відмовою відповідача від проведення нотаріального посвідчення спірного договору, позивачем на підставі ст.220 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, літ.А-1, загальною площею 3653,10 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, мікрорайон Гідробудівельників, 22.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.04.2008р. №244 заперечень проти позовних вимог не надав, дійсність спірного договору купівлі-продажу підтвердив.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.

За приписом ст.317 Цивільного кодексу України володіти, користуватися і розпоряджатися майном має право його власник.

Зокрема, згідно із ст.319 Цивільного кодексу України саме власник володіє, користується,   розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Таким чином, при розгляді вимог щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу, враховуючи норми ст.ст.317, 319, 655, 658 Цивільного кодексу України, судом повинно бути встановлено правомірність відчуження вказаного майна з боку продавця (відповідача).

11.02.2009р. між позивачем та відповідачем (як власником), був підписаний договір купівлі-продажу будівлі.

Виходячи зі змісту спірного договору купівлі-продажу від 11.02.2009р. його предметом є будівля ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, літ.А-1, загальною площею 3653,10 кв.м., розташована за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, мікрорайон Гідробудівельників, 22.

Як встановлено судом, згідно з наданим до матеріалів справи витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №21831789 від 10.02.2009р., виданим КП „Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради”, за відповідачем зареєстроване право власності на будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, літ.А-1, загальною площею 3653,10 кв.м., розташовану за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, мікрорайон Гідробудівельників, 22.

Виходячи зі змісту витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №23527146 від 20.05.2009р. станом на 11.02.2009р. були відсутні будь-які заборони відчуження, арештів нерухомого майна - будівлі ангару для зберігання сільськогосподарської техніки,  розташованої за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, мікрорайон Гідробудівельників, 22.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач мав право користуватися, розпоряджатися та володіти вказаним вище об'єктом нерухомості, у тому числі й право здійснити продаж цього майна.

За таких обставин, враховуючи наявність у відповідача права власності на вказане вище майно на момент підписання спірного договору купівлі-продажу від 11.02.2009р., судом встановлено правомірність відчуження відповідачем вказаного майна шляхом продажу позивачу.

Згідно з підписаним між сторонами до договору купівлі-продажу від 11.02.2009р. актом приймання-передачі, 11.02.2009р. відповідачем було передано, а позивачем прийнято будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, літ.А-1, загальною площею 3653,10 кв.м., розташовану за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, мікрорайон Гідробудівельників, 22.

В п.4 договору від 11.02.2009р. сторонами було зазначено, що позивач підтверджує, що належні за цим договором кошти в розмірі 70000,00 грн. він отримав до дня нотаріального посвідчення договору згідно платіжного доручення №477 від 05.07.2005р.

Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням №477 від 05.07.2005р., позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 70000,00 грн.

В графі призначення платежу платіжного доручення №477 від 05.07.2005р. позивачем було вказано: „За об'єкт незавершеного будівництва по дог № 1МБ від 15.06.05”.

16.02.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист №116/1 від 16.02.2009р., згідно якого запропоновано вважати вірним у платіжному дорученні №477 від 05.07.2005р. в графі призначення платежу наступне призначення платежу: „Згідно договору купівлі-продажу будівлі – ангару для зберігання с/х техніки від 11.02.2009р.”.

В листі №1019 від 06.03.2009р. відповідач погодився з пропозицією позивача змінити призначення платежу в платіжному дорученні №477 від 05.07.2005р.

Пунктом 2.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22 передбачено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку (далі по тексту „Інструкція).

Одночасно, діюче законодавство України не містить у собі заборони внесення платником виправлень у платіжні документи (зокрема, до графи „Призначення платежу”) після зарахування коштів на рахунок отримувача.

Згідно п.п.1.4, 3.8 Інструкції банк зобов'язується виконати відповідну операцію в інтересах клієнта.

За таких обставин, враховуючи відсутність заборон на внесення змін до платіжних доручень, за висновками суду, факт належного виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем з оплати вартості придбаного майна доведений належними засобами доказування.

З урахуванням вимог ст.ст.1, 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" позивачем згідно з платіжним дорученням №0123 від 21.05.2009р. було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 700,00 грн.

Відповідно до ст.657 Цивільного кодексу України встановлено правило, згідно з яким договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Заявами №104/1 від 11.02.2009р., №175/1 від 18.03.2009р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням щодо вжиття заходів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 11.02.2009р.

Як встановлено судом, відповідачем будь-яких дій, направлений на нотаріальне посвідчення договору від 11.02.2009р. вчинено не було.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України  істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено, договір купівлі-продажу від 11.02.2009р. відповідає вимогам чинного законодавства та містить умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

При цьому, умови спірного договору були виконані сторонами, що підтверджується актом приймання-передачі від 11.02.2009р., платіжним дорученням №477 від 05.07.2005р.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписом ст.220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За таких обставин, виходячи з того, що умови договору купівлі-продажу від 11.02.2009р. повністю виконані сторонами, а його зміст відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи, що відповідач проти позовних вимог не заперечує, позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 11.02.2009р. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 700,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 615,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”, смт.Очеретине до Відкритого акціонерного товариства „Єнакієвський котельно-механічний завод”, м.Єнакієве задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, літ.А-1, загальною площею 3653,10 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, мікрорайон Гідробудівельників, 22, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”, смт.Очеретине та Відкритим акціонерним товариством „Єнакієвський котельно-механічний завод”, м.Єнакієве.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Єнакієвський котельно-механічний завод”, м.Єнакієве на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”, смт.Очеретине витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”, смт.Очеретине з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 615 грн. 00 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 22.05.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя