Рішення

від 01.06.2009 по справі 17/048-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/048-09

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

01.06.09                                                                                          Справа №  17/048-09

За позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Рікон”

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю “Баліс”

про                стягнення 46 311,04 грн.

                                                                                               Суддя  Суховий В.Г.

Представники: згідно з протоколом судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Рікон” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Баліс” (далі –Відповідач) про стягнення 46 311,04 грн, з яких 36 882,33 грн –основний борг, 4 040,55 грн –пеня,  505,15 грн –3% річних, 2 469,45 грн –інфляційні та 2 413,56 грн –штраф.

Ухвалою суду від 21.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.06.2009р.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу № 71 від 24.01.2008р. щодо оплати отриманого товару.

Представником позивача в судовому засіданні 01.06.2009р. подано клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якої 28.05.2009р. відповідачем було сплачено суму основної заборгованості в розмірі 36 882,33 грн. Решту позовних вимог про стягнення 4 040,55 грн пені,  505,15 грн 3% річних, 2 469,45 грн інфляційні та 2 413,56 грн штрафу позивач підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні на підтвердження сплати суми основного боргу подав до матеріалів справи оригінали платіжних доручень. Проти решти позовних вимог представник відповідача заперечив, однак обґрунтованого письмового відзиву відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд  в с т а н о в и в:

24 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Рікон” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Баліс”  було укладено договір               купівлі-продажу № 71 (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця), а відповідач приймати та сплачувати продукти харчування, рибу свіжоморожену та морепродукти (далі –Товар) згідно умов цього договору.

Згідно п. 3.1 Договору вартість товару визначається його загальною вартістю, що вказана в відповідній видатковій накладній, згідно якої, товар отриманий покупцем.

На підставі даного Договору по довіреностям № 032085 від 18.08.2008р.,                         № 032078 від 11.08.2008р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 48 271,16 грн, що підтверджується видатковими накладними № РИ-0025511 від 12.08.2008р. та № РИ-0025758 від 19.08.2008р., підписаною представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Пунктом 3.4 Договору відповідач (покупець) зобов'язується сплачувати вартість отриманого товару, згідно кожної видаткової накладної протягом 21 банківського дня, з дня отримання товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого товару, сплативши позивачу лише 11 388,83 грн, що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи), в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість за отриманий товар у сумі 36 882,33 грн.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання, відповідно до якого відповідачем 28.05.2009р. було сплачено позивачу суму основного боргу в розмірі 36 882,33 грн.

Представником відповідача було подано докази оплати суми основного боргу 36 882,33 грн., що підтверджується доданими до матеріалам справи платіжними дорученнями

Отже, спір в частині стягнення 36 882,33 грн. основного боргу за отриманий за Договором № 71 від 24.01.2008р. товар врегульовано самими сторонами шляхом сплати його відповідачем. Таким чином, предмет спору в частині стягнення основного боргу –36 882,33 грн. відсутній, а справа в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 частини першої ст. 80 ГПК України.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 4 040,55 грн - пені,  505,15 грн - 3% річних, 2 469,45 грн - інфляційних та 2 413,56 грн - штрафу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 505,15 грн –3% річних, 2 469,45 грн –інфляційних.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 469,45 грн. –інфляційних та 3% річних у розмірі 505,15 грн згідно поданих позивачем розрахунків.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 4 040,55 грн пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до пункту 4.2 Договору за несвоєчасну або неповну оплату товару згідно п. 3.4 відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені та стягує з відповідача пеню у розмірі 4 040,55 грн. згідно доданого до позову розрахунку.

Позовні вимоги в частині стягнення 2 413,56 грн штрафу задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня та штраф згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України є різновидами неустойки, а тому одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення є неможливим.

Аналогічна позиція з даного питання викладена також в Постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2006р. у справі № 24/17-06.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, п. 11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Баліс”                           (код 31564021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Рікон” (код 25641088) 2 469,45 грн –інфляційних, 505,15  грн –3% річних, 4 040,55 грн –пені, а також судові витрати: держмито у розмірі 463,08 грн та 117,99 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 36 882,33 грн - припинити.

4. В частині стягнення 2 413,56 грн штрафу –відмовити.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.