Рішення

від 24.02.2014 по справі 257/1353/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

№2/257/913/14

№257/1353/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Чальцевої Т.В.,

при секретарі - Лук»янченко Ю.Ю.

за участю:

представника позивача

ТОВ «ДОНАГРОМАШ» - Вініченка М.В.

представника відповідачів

ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОМАШ» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності, зобов'язання повернення майна,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОМАШ» звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_2про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності, зобов'язання повернення майна.

В обґрунтування позову зазначили, що ТОВ «ДОНАГРОМАШ» на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2000 р. було придбано у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 221,9 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1; на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2001 р. було придбано у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 225,7 кв.м. за тією ж адресою; на підставі договору купівлі-продажу від 16.01.2002 р. було придбано у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,7 та 232,2 кв.м. за тією ж адресою.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 29.05.2007 р. було визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОМАШ» на нежитлове приміщення на першому поверсі та підвальне приміщення, загальною площею 703,4 кв.м., в прибудові літ А'-2 до адміністративної будівлі А-9, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою господарського суду Донецької області від 29.12.2011 року у справі № 45/105б на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагромаш», м. Донецьк, та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.09.2013 року у справі № 45/105б затверджено мирову угоду у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш», м. Донецьк та припинено провадження у цій справі.

Провадження у справі №45/105б припинено, внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення провадження по справі №45/105б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОМАШ» (83054 м. Донецьк, пр. Засядько, буд. 2; ЄДРПОУ 30939281).

Під час здійснення заходів, пов'язаних з виявленням активів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОМАШ», директору стало відомо, що за договорами купівлі-продажу на праві власності ТОВ «ДОНАГРОМАШ» належать нежитлові приміщення загальною площею 703,4 м.кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1, право власності на вказані приміщення також підтверджується заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 29.05.2007 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26.12.2007 р. Цим же рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.05.2006 р. укладений між ТОВ «ДОНАГРОМАШ» і СПД ОСОБА_5

Але, не зважаючи на рішення суду, 22.11.2012 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_9 договір купівлі продажу нежитлового приміщення загальною площею 52,0 кв.м. розташованого в підвалі та на першому поверсі прибудови за адресою АДРЕСА_1, 22.11.2012 р.

ОСОБА_5 продала ОСОБА_9 нежитлове приміщення загальною площею 572,2 м.кв. в прибудові до адміністративної будівлі, розташованого за тією ж адресою.

05.12.2013 р. ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 572,2 м.кв. в прибудові до адміністративної будівлі розташованого за тією ж адресою.

05.12.2013 р. ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі продажу нежитлового приміщення загальною площею 52,0 кв.м. розташованого в підвалі та на першому поверсі прибудови до адміністративної будівлі за тією ж адресою.

19.12.2013 р. ОСОБА_8 уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_3, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 80,8 кв.м., розташованого на першому поверсі адміністративної будівлі тією ж адресою.

19.12.2013 р. ОСОБА_7 уклав договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_3, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 34,7 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі за тією ж адресою.

Вважає, що договори купівлі-продажу від 22.11.2012 р, 05.12.2013 р., 19.12.2013 р. є недійсними, оскільки за вказаними договорами купівлі продажу майно було відчужене не власником та без волі власника, а відповідачі, які з урахуванням заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 29.05.2007 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 05.12.2012 року не мали необхідних прав на це майно та повноважень.Оскільки ОСОБА_5 придбала у власність майно по недійсному договору, а в подальшому ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 також набули право власності на це ж майно за рішенням Київського районного суду м. Донецька від 04.03.2010 р., яке 05.12.2012 р. було скасоване Апеляційним судом Донецької області, то усі наступні договори є недійсними та наслідком такої недійсності договорі відповідно до ст. 216 ЦК України є повернення сторін у первісний стан. Позовні вимоги про зобов'язання повернення майна ТОВ «ДОНАГРОМАШ» обґрунтовувало тим, що, оскільки ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було придбано у власність майно за недійсними договорами, які не можуть створювати жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, майно отримане за недійсними правочинами підлягає поверненню, а до укладених в подальшому мають бути застосовані наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України.

ТОВ «ДОНАГРОМАШ» просило на підставі ст. 215, 216 ЦК України визнати недійсними:

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 52,0 кв.м. розташованого в підвалі та на першому поверсі прибудови за адресою АДРЕСА_1,укладений 22.11.2012 року між ОСОБА_6таОСОБА_9;

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 572,2 м.кв. в прибудові до адміністративної будівлі, розташованого за тією ж адресою,укладений 22.11.2012 р. між ОСОБА_5та та ОСОБА_9;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 572,2 м.кв. в прибудові до адміністративної будівлі розташованого за тією ж адресою,укладений 05.12.2013 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_2;

- договір купівлі продажу нежитлового приміщення загальною площею 52,0 кв.м. розташованого в підвалі та на першому поверсі прибудови до адміністративної будівлі за тією ж адресою укладений 05.12.2013 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_2;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 80,8 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі тією ж адресою,укладений 19.12.2013 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_3;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 34,7 кв.м., розташованого на першому поверсі адміністративної будівлі за тією ж адресою,укладений 19.12.2013 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_3;

- визнати за Товариством право власності на зазначене приміщення; зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути товариству ці вбудовані нежитлові приміщення.

21.02.2014 року представником за довіреністю від 12.12.2013 р. ТОВ «ДОНАГРОМАШ» надані додаткові пояснення щодо правових підстав та суті позовних вимог, в яких зазначено, що представник підприємства керувався ст. 387 ЦК України та мав на увазі спосіб захисту порушеного майнового права підприємства у вигляді витребування майна від нинішніх його володільців ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В своїх запереченнях ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ДОНАГРОМАШ» в повному обсязі, посилаючись на те, що ТОВ «ДОНАГРОМАШ» заявило позовну вимогу щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень на підставі ч.1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, проте у судовому засіданні було встановлено, що права ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на зазначене майно було належним чином зареєстроване у встановленому законом порядку; наявність заочного рішення не є правовою підставою для набуття права власності на нерухоме майно у розумінні норм чинного ЦК України, а саме глави 23 (ст. 182 ЦК України); представник відповідачів вважає, що оскільки ТОВ «ДОНАГРОМАШ» не зареєструвало у встановленому законом порядку право власності на спірне майно, відповідачі мали всі законні підстави для вчинення щодо цього майна всіх юридично значимих дій, як його власник; представник також вважає, що позовні вимоги ТОВ «ДОНАГРОМАШ» про зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути вбудовані нежитлові приміщення заявлених на підставі ч.1 ст. 216 ЦК України, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки ТОВ «ДОНАГРОМАШ» не є стороною оспорюваного договору - договорів купівлі продажу укладеними між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від 22.11.2012 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 від 22.11.2012 року , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 05.12.2013 р., ОСОБА_8 та ОСОБА_3 19.12.2013 р., ОСОБА_7 та ОСОБА_3 19.12.2013 р. і суперечить положенням, викладеним у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; виходячи з того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 не знали та не могли знати про наявність рішення Київського районного суду м. Донецька від 29.05.2007 р. та рішення Апеляційного суду Донецької області від 05.12.2012 р., вони є добросовісними набувачами, а відповідно до ст. 11 ЦПК України суд не вправі за своєю ініціативою змінювати підстави позову.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «ДОНАГРОМАШ» Вініченко М.В., який діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), підтримав позовну заяву, надав пояснення які аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд її задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4, який діяв на підставі перевірених судом повноважень (договору) заперечував проти доводів позовної заяви, просив відмовити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9 належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 203 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлювалося, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків встановлюваних законом, належить власникові товару.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ДОНАГРОМАШ» на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2000 р. було придбано у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 221,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2001 р. було придбано у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 225,7 кв.м. за тією ж адресою;

- на підставі договору купівлі-продажу від 16.01.2002 р. було придбано у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 23,7 та 232,2 кв.м. за тією ж адресою.

20 травня 2006 року між ТОВ «ДОНАГРОМАШ» та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі продажу вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якого ТОВ «ДОНАГРОМАШ» продало, а ОСОБА_5 - купила зазначені приміщення. Право власності на зазначене приміщення було зареєстроване КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк».

ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 провели ремонт та реконструкцію приміщення. Між сторонами було досягнуто домовленості, що кожна сторона буде користуватися тією частиною приміщення, яка нею відремонтована. Свої зобов'язання щодо ремонту та реконструкції ними виконано, загальна площа приміщення після реконструкції склала 739,7 м.кв. Після чого ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності та поділ нерухомого майна. Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 04.03.2010 р. позовні вимоги задоволено. Визнано право спільної сумісної власності сторін на нерухоме майно. Визначено ідеальні частки, виділено їх в натурі та визнано право власності кожної із сторін на окремі приміщення. Право власності на вказане нежитлове приміщення у встановленому законом порядку було зареєстроване в КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданими КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 07.06.2010 р.

22.11.2013 р. між ОСОБА_5та ОСОБА_9 укладається договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 572,2 м.кв. в прибудові літ. А1-2 до адміністративної будівлі літ А-9, а саме склад 1 площею 216,9 кв.м., санвузол 2 площею 1,1 кв.м., санвузол 3 площею 1,0 кв.м., санвузол 4 площею 1,1 кв.м., санвузол 5 площею 1,3 кв.м., коридор 6 площею 5,5 кв.м., коридор 7 площею 3,2 кв.м., склад 8 площею 270,0 кв.м., комора 9 площею 1,0 кв.м., склад 10 площею 36,0 кв.м., склад 12 площею 12,0 кв.м., коридор 13 площею 14,1 кв.м., підйомник 15 площею 2,9 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якогоОСОБА_5 продала, а ОСОБА_9 купила зазначене нерухоме майно.

22.11.2013 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 укладається договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 52,0 кв.м. розташованого в підвалі та на першому поверсі прибудови літ А'-2 до адміністративної будівлі літ. 9, яке складається з: приміщення складу (14) підвального поверху площею 29,9 кв.м., кабінету (9-3) площею 20,6 кв.м. (перший поверх), санвузла (9-4) площею 1,5 кв.м., розташованого за адресоюм. АДРЕСА_1,відповідно до якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_9 купила зазначене нерухоме майно.

05.12.2013 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 572,2 м.кв. в прибудові літ. А1-2 до адміністративної будівлі літ А-9, а саме склад 1 площею 216,9 кв.м., санвузол 2 площею 1,1 кв.м., санвузол 3 площею 1,0 кв.м., санвузол 4 площею 1,1 кв.м., санвузол 5 площею 1,3 кв.м., коридор 6 площею 5,5 кв.м., коридор 7 площею 3,2 кв.м., склад 8 площею 270,0 кв.м., комора 9 площею 1,0 кв.м., склад 10 площею 36,0 кв.м., склад 12 площею 12,0 кв.м., коридор 13 площею 14,1 кв.м., підйомник 15 площею 2,9 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якогоОСОБА_9 продала, а ОСОБА_2 купив зазначене нерухоме майно.

05.12.2013 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 52,0 кв.м. розташованого в підвалі та на першому поверсі прибудови літ А'-2 до адміністративної будівлі літ. 9, яке складається з: приміщення складу (14) підвального поверху площею 29,9 кв.м., кабінету (9-3) площею 20,6 кв.м. (перший поверх), санвузла (9-4) площею 1,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_2 купив зазначене нерухоме майно.

19.12.2013 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 80,8 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі літ А-9, яке складається з: тамбуру (26-1) площею 2,6 кв.м., щитової (26-2) площею 0,9 кв.м., кабінету (26-3) площею 49,5 кв.м., кабінету (26-4) площею 6,2 кв.м., кабінету (26-5) площею 10,1 кв.м., побутової кімнати (26-6) площею 8,5 кв.м., санвузла (26-7) площею 3,0 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_8продала, а ОСОБА_3 купилазазначененерухоме майно.

19.12.2013 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 34,7 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі літ. А-9, яке складається з: кабінету (8-30) площею 31,8 кв.м., санвузла (8-31) площею 2,9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_3 купилазазначененерухоме майно.

Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами), якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Таким чином на час укладення договорів купівлі-продажу у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9 були всі права на розпорядження спірними приміщеннями, а договори купівлі-продажу відповідають вимогам закону.

Посилання позивача на те, що на час укладення договорів купівлі-продажу вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ТОВ «ДОНАГРОМАШ» власником зазначених приміщень було ТОВ «ДОНАГРОМАШ» оскільки заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 29.05.2007 р., залишеним без змін рішенням апеляційного суду Донецької області від 26.12.2007 р. та ухвалою Верховного суду України від 10.03.2011 року зазначений договір купівлі-продажу визнаний недійсним; визнано за ТОВ «ДОНАГРОМАШ» право власності на вбудовані нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1, також є помилковим, оскільки суперечить зазначеним нормам матеріального права.

Посилання позивача на те, що на час укладення договорів купівлі-продажу вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від 22.11.2012 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 від 22.11.2012 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 19.12.2013 р., ОСОБА_7 та ОСОБА_3 19.12.2013 р власником зазначених приміщень було ТОВ «ДОНАГРОМАШ», оскільки 05.12.2012 року Апеляційним судом Донецької області було задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ДОНАГРОМАШ», рішення Київського районного суду м. Донецька від 04.03.2010 р. скасоване, у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання права власності та поділ нерухомого майна відмовлено,т акож є помилковим, оскільки суперечить зазначеним нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ТОВ «ДОНАГРОМАШ» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_2 були заявлені на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України із застосуванням реституції як способу захисту свого цивільного права.

Проте, як роз'яснено у п. 10 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма чистини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першої статті 388 ЦК України.

Оскільки відсутні підстави для визнання недійсним договорів купівлі-продажу вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від 22.11.2012 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 від 22.11.2012 року,ОСОБА_9 та ОСОБА_2 05.12.2013 р., ОСОБА_8 та ОСОБА_3 19.12.2013 р., ОСОБА_7 та ОСОБА_3 19.12.2013 р., то і відсутні підстави для повернення спірного приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОМАШ».

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2014 року представником за довіреністю ТОВ «ДОНАГРОМАШ» надані додаткові пояснення по справі, в яких зазначається, що зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути ТОВ "ДОНАГРОМАШ" нежитлове приміщення загальною площею 572,2 м.кв. в прибудові літ. А1-2 до адміністративної будівлі літ А-9, а саме склад 1 площею 216,9 кв.м., санвузол 2 площею 1,1 кв.м., санвузол 3 площею 1,0 кв.м., санвузол 4 площею 1,1 кв.м., санвузол 5 площею 1,3 кв.м., коридор 6 площею 5,5 кв.м., коридор 7 площею 3,2 кв.м., склад 8 площею 270,0 кв.м., комора 9 площею 1,0 кв.м., склад 10 площею 36,0 кв.м., склад 12 площею 12,0 кв.м., коридор 13 площею 14,1 кв.м., підйомник 15 площею 2,9 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_1, нежитлове приміщення загальною площею 52,0 кв.м. розташованого в підвалі та на першому поверсі прибудови літ А'-2 до адміністративної будівлі літ. 9, яке складається з: приміщення складу (14) підвального поверху площею 29,9 кв.м., кабінету (9-3) площею 20,6 кв.м. (перший поверх), санвузла (9-4) площею 1,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, нежитлове приміщення загальною площею 80,8 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі літ А-9, яке складається з: тамбуру (26-1) площею 2,6 кв.м., щитової (26-2) площею 0,9 кв.м., кабінету (26-3) площею 49,5 кв.м., кабінету (26-4) площею 6,2 кв.м., кабінету (26-5) площею 10,1 кв.м., побутової кімнати (26-6) площею 8,5 кв.м., санвузла (26-7) площею 3,0 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1., нежитлове приміщення загальною площею 34,7 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі літ. А-9, яке складається з: кабінету (8-30) площею 31,8 кв.м., санвузла (8-31) площею 2,9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, є способом захисту порушених майнових прав, передбаченим ст. 387 ЦК України, який передбачає витребування майна від нинішніх його володільцівОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Проте зазначені пояснення не можна вважати належним чином заявленими позовними вимогами на підставі ст. 387 ЦК України, оскільки при цьому товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОМАШ» не додержані вимоги ст. 118 ЦПК України.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підстави позову тільки до початку розгляду судом справи по суті.

Але письмі пояснення представника ТОВ «ДОНАГРОМАШ» подані вже після початку розгляду справи по суті.

Таким чином у суду не має законних підстав розглядати позовні вимоги ТОВ «ДОНАГРОМАШ» на підставі ст. 387 ЦК України.

За таких обставин суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДОНАГРОМАШ» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_2 провизнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності, зобов'язання повернення майна відмовити, оскільки на думку суду зібрані по справі докази свідчать про те, що на час укладення договорів купівлі-продажуОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були законними власниками спірних приміщень і тому мали право на його відчуження, а наявність законного права власності на зазначене приміщення у ТОВ «ДОНАГРОМАШ» матеріалами справи не встановлена.

Керуючись ст.ст. 11,118 ЦПК України, ст.ст. 182, 215, 216,п. 10 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОМАШ» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_2про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності, зобов'язання повернення майна - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.В. Чальцева