Рішення

від 01.06.2009 по справі 40/111-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/111-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2009 р.                                                            Справа № 40/111-09

вх. № 3183/4-40

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Бриль І.В., дов. № 13-12/09д від 14.01.2009 року  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозабезпечення", м. Київ  

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про розірвання договору № 1198 від 26 листопада 2002 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозабезпечення".

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

26 листопада 2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозабезпечення" (відповідач) був укладений договір № 1198, за умовами пунктів 1.1., 2.2.3., 2.2.4 якого Єдиний розрахунковий центр позивача зобов'язався за визначену договором комісійну винагороду здійснювати операції з акумулювання, обліку, опрацювання і перерахування відповідачу платежів за послуги теплопостачання, які поступили в Єдиний розрахунковий центр позивача від пунктів прийому платежів за послуги.

Відповідно до пункту 7.1. договору № 1198 він був укладений на строк до 31 грудня 2003 року та був пролонгований на чергові календарні роки до 31 грудня 2009 року, оскільки жодна зі сторін за місяць до закінчення чергового терміну його дії не заявляла про розірвання договору.

Як визначено пунктом 2.3. договору № 1198, позивач та відповідач домовились про еквівалентність інформації на магнітних носіях з електронним підписом та паперових документів з підписами та печатями.

Згідно з умовами пункту 2.2.1. договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозабезпечення"  мав передати позивачу по акту прийому - передачі, який підписано особами, відповідальними за передану й прийняту інформацію, базу даних по платникам. Ця інформація є підтвердженням переліку платників за послуги теплопостачання, згідно якого позивач був зобов'язаний відповідно до умов пункту 2.1.4. договору № 1198 перераховувати отримані від платників кошти на рахунок відповідача.

Відповідно до пунктів 3.1.1., 3.1.2., 3.2.1. договору № 1198 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозабезпечення" мав згідно з графіком щомісячно узгоджувати з позивачем базу даних шляхом надання позивачу на звірку з існуючою базою даних інформації про перелік платників. В разі виявлення розбіжностей формується протокол розбіжностей, відповідно до якого відповідач мав вживати заходів до їх усунення.

З квітня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозабезпечення", в порушення пунктів 3.1.1., 3.1.2., 3.2.1. договору № 1198, припинив надання позивачу на щомісячну звірку з базою даних інформації про перелік платників. Матеріали справи свідчать про те, що остання інформація була надана станом на 01 березня 2007 року.

28 серпня 2008 року позивачу від іншого клиєнта, який користується зазначеними послугами позивача було надано базу даних платників, яка повністю співпадала з базою даних платників, наданою відповідачем.

У зв'язку з цим позивач на вказану в договорі адресу відповідача 28 серпня 2008 року направив письмове повідомлення № 18-10591 про необхідність пояснення збігу баз даних та його усунення. Лист позивача повернуто з поштовою позначкою "за вказаною адресою не значиться". Можливість поновити правовідносини шляхом спілкування (як письмового, так і усного) з керівництвом відповідача відсутня.

22 січня 2009 року позивачем був направлений відповідачу лист № 18-623 з повідомленням про порушення ним умов договору № 1198 та пропозицією про його розірвання. Відповідь позивачем не одержана. До цьго часу відповідач не надав відповідь на пропозицію позивача та не усунув порушення умов договору від 26 листопада 2002 року.

Стаття 509 Цивільного кодексу визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 173 Господарського кодексу україни визначає господарське зобов'язання як зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Такі зобов'язання можуть виникати, в тому числі, з господарського договору або з іншої угоди, передбаченої законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (пункт 1 статті 174 Господарського кодексу України).

Виходячи з даних законодавчих визначень, правовідносини між позивачем та відповідачем є зобов'язаннями та відносяться до господарських зобов'язань.

Стаття 193 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Стаття 206 Господарського кодексу України визначає, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 Господарського кодексу України.

Умовами статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденнии строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 173, 188, 193, 206 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір № 1198 від 26 листопада 2002 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозабезпечення".

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозабезпечення" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; 03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 95, розрахунковий рахунок 2600200002680 в АКБ "Правекс Банк", МФО 321983, код ЄДРПОУ 32103748) на користь Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, кор/рах 32001179300 в Управлінні НБУ Харківської області, МФО 351447, код ЄДРПОУ 09804119) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 03.06.2009 року

Суддя                                                                                            

Секретар судового засідання                     Карімов В.В.