Ухвала

від 01.04.2014 по справі 820/12195/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.Справа № 820/12195/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 820/12195/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Транс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000482200 від 02.07.2013 року та №0000472200 від 02.07.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000482200 від 02.07.2013 року та №0000472200 від 02.07.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (адреса: 63403, Харківська область, м. Зміїв, вул. Таранівське шосе, буд. 5, код ЄДРПОУ 25466691) судові витрати у розмірі 1147,00 (одна тисяча сто сорок сім грн., 00 коп.).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу виклав свій погляд на обставини справи та зазначив, що порушень матеріального права, при винесенні постанови суду першої інстанції не було, постанова винесена у відповідності до норм діючого законодавства України, в зв'язку з чим просить, залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (код ЄДРПОУ 25466691) пройшло державну реєстрацію та зареєстроване Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 09.04.1998 року. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області з 01.06.1998 за №30. Зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №27779706 від 02.08.2002 року.

У період з 17.06.2013 по 19.06.2013 року фахівцями ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "С-Транс" (код ЄДРПОУ 25466691) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Хімтрейд" (код ЄРПОУ 31235974) за квітень-травень 2012 року, з ТОВ "ІТЛ Телеком" (код ЄДРПОУ 36036120) за липень 2012 року, з ТОВ "Елав" (код ЄДРПОУ 33204346) за березень 2012 року, липень 2012 року.

За результатом перевірки було складено Акт "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "С-Транс" (код ЄДРПОУ 25466691) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Хімтрейд" (код ЄРПОУ 31235974) за квітень-травень 2012 року, з ТОВ "ІТЛ Телеком" (код ЄДРПОУ 36036120) за липень 2012 року, з ТОВ "Елав" (код ЄДРПОУ 33204346) за березень 2012 року, липень 2012 року" № 1/22/25466691 від 20.06.2013 року (надалі - Акт перевірки).

Відповідно висновків Акту перевірки ТОВ "С-Транс" порушено: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість:

- по декларації з ПДВ загальної в розмірі 1077 грн., в тому числі за травень 2012 в розмірі 90,00 грн., за липень 2012 в розмірі 987,00 грн.

- по декларації з ПДВ переробного підприємства в розмірі 3214,00 грн., в тому числі за травень 2012 в розмірі 112,00 грн., за липень 2012 в розмірі 3102,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення: №0000472200 від 02.07.2013 року, яким ТОВ "С-Транс" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1615,50 грн., в тому числі за основним платежем 1077,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 538,50 грн. та №0000482200 від 02.07.2013 року, яким ТОВ "С-Транс" визначено податкове зобов'язання з ПДВ, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко на загальну суму 8035,00 грн., в тому числі за основним платежем 3214,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4821,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 1/22/25466691 від 20.06.2013 року, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що правочини укладені від імені ТОВ "С-Транс" з ТОВ "Хімтрейд", ТОВ "ІТЛ Телеком" та ТОВ "Елав" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація, відображена в актах перевірок контрагентів позивача.

Проте, актом перевірки не заперечується факт укладання договорів між позивачем та ТОВ "Хімтрейд", ТОВ "ІТЛ Телеком" та ТОВ "Елав" .

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договорів, як платників ПДВ, належності складання первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що взаємовідносини між ТОВ "С-Транс" (Покупець) з ТОВ "Хімтрейд" (Постачальник) договором не оформлювались. Поставка товару здійснювалась на підставі рахунку-фактури №721-х від 06.04.2012 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Хімтрейд" позивачем надано копії: видаткової накладної № 878 від 26.04.2012р. на загальну суму 1212,00 грн., в тому числі ПДВ 202,00 грн., податкової накладної №267 від 26.04.2012р. на загальну суму 1212,00 грн. в тому числі ПДВ 202,00 грн. (а.с. 29, 42).

Взаємовідносини між ТОВ "С-Транс" та ТОВ "ІТЛ Телеком" договором не оформлювались. Поставка товару здійснювалась на підставі рахунку-фактури №СФ-0000070 від 08.05.2012 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "ІТЛ Телеком" позивачем надано копії: рахунку-фактури №СФ-0000070 від 08.05.2012 р. на загальну суму 14916,00 грн., в т.ч. ПДВ 2486,00 грн.; видаткової накладної №РН-0000014 від 31.07.2012 р. на загальну суму 14916,00 грн., в тому числі ПДВ 2486,00 грн., податкової накладної №20 від 31.07.2012р. на загальну суму 14916,00 грн. в тому числі ПДВ 2486,00 грн. (а.с. 32,44,174).

По взаємовідносинах з ТОВ "Елав" позивачем надано копії: договору поставки №33 від 13.01.2011 року, рахунку на оплату № 2282 від 27.02.2012р. на загальну суму 3819,60 грн., в тому числі ПДВ 636,60 грн., рахунку на оплату № 6240 від 25.06.2012р. на загальну суму 9617,77 грн., в тому числі ПДВ 1602,96 грн., видаткової накладної №ЭЛ/12030182 від 21.03.2012 р. на загальну суму 3819,60 грн., в тому числі ПДВ 636,60 грн., видаткової накладної №1207055 від 10.07.2012 р. на загальну суму 8349,13 грн., в тому числі ПДВ 1391,52 грн., видаткової накладної №1207078 від 12.07.2012 р. на загальну суму 1207,44 грн., в тому числі ПДВ 201,24 грн., видаткової накладної №1312273 від 30.12.2013 р. на загальну суму 61,20 грн., в тому числі ПДВ 10,20 грн., податкової накладної № 19 від 03.07.2012 року на загальну суму 9617,77 грн., в тому числі ПДВ 1602,96 грн. (а.с. 30-31,43,54-55,66,172,173).

Розрахунки з контрагентами позивачем здійснено у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень: №3581 від 12.03.2012р., №4486 від 27.04.2012 р., №5804 від 03.07.2012 р. та №6319 від 31.07.2012р., заборгованість відсутня (а.с. 56-59).

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих товарів, на підставі виданих ТОВ "Хімтрейд", ТОВ "ІТЛ Телеком" та ТОВ "Елав" податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідно періоду.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень- рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Колегія судів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у контрагента позивача - ТОВ "Хімтрейд", не є доказом факту нереальності постачання товару ТОВ "С-Транс".

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 820/12195/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.