Постанова

від 28.05.2009 по справі 42/233-40/18

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/233-40/18

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 травня 2009 р.                                                                                    № 42/233-40/18  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву

на рішеннягосподарського суду м.Києва від 06.02.2009 р.

у справі№42/233-40/18

господарського суду м.Києва

за позовомОдеської залізниці

до Державного комітету України з державного матеріального резерву

провідшкодування витрат по утриманню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в сумі 403 759,90 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явився

від відповідача:Трембанчук А.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.06.2006 р. у справі №42/233 позов Одеської залізниці задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. рішення господарського суду м.Києва  від 20.06.2006 р. у справі №42/233 скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2006 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. та рішення господарського суду м.Києва від 20.06.2006 р. у справі №42/233 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Рішенням господарського суду м.Києва від 06.02.2009 р. у справі №42/233-40/18 (суддя Головатюк Л.Д.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Одеської залізниці основний борг в сумі 399 073,22 грн.; витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи у розмірі 10 374,00 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 3 990,73 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Державний комітет України з державного матеріального резерву просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 06.02.2009 р. у справі №42/233-40/18 як таке, що не відповідає чинному законодавству, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, а саме: ст. 526 Цивільного кодексу України, п.п. 3, 6 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. №532, в частині невідповідності розрахунку вартості зберігання матеріальних цінностей вищезазначеним нормам.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарським судом, а саме.

Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.

29.04.2003 р. між сторонами у справі укладено договір №ОД/НР-03-670-НЮ відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до умов договору, а саме п.п. 1.2, 3.1, 4.1, 4.3, 4.4 відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості і за вартістю згідно з актом форми №1; відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між відповідачем та позивачем у межах асигнувань, передбачених на ці цілі; відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно щорічно погодженого відповідачем зведеного кошторису витрат позивача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву; позивач надає відповідачу щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою; відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) позивачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву відповідач здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п. 4.3 цього договору не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

На виконання умов договору позивач в період з IV квартал 2004 р. по ІІІ квартал 2005 р. здійснював зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Враховуючи лише часткове відшкодування відповідачем витрат на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у спірний період, позивач звернувся з позовом про стягнення витрат на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період IV квартал 2004 р., І–ІІІ квартали 2005 р. в сумі 403 759,90 грн. на підставі ст.ст. 7, 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст.ст. 526, 530, 946, 947 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, факт зберігання позивачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у спірний період і розмір понесених витрат підтверджується матеріалами справи, зокрема: наданим розрахунком витрат за спірний період; звітами про видатки на утримання мобілізаційного резерву; актом контрольної перевірки наявності, якісного стану, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на Одеській залізниці від 04.04.2005 р. наявними в матеріалах справи кошторисами витрат на утримання мобілізаційного резерву, наданими позивачем первинними документами тощо, а доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, відповідачем не подано; по-друге, непогодження сторонами кошторисів витрат за зберігання не звільняє відповідача від оплати фактично понесених позивачем витрат.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно та повно дослідив всі обставини справи та дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову у частині відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву за період з IV квартал 2004 р. по ІІІ квартал 2005 р. в сумі 399 073,00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" зберігання матеріальних цінностей здійснюється на договірних умовах із відшкодуванням витрат, пов'язаних з їх відповідальним зберіганням.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" прийнято постанову від 12.04.2002 р. №532 "Про Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву", якою затверджено Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву (далі —Порядок).

Згідно з п. 5 Порядку Держкомрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ.

Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач надсилав відповідачу звіти про видатки на утримання мобілізаційного резерву за IV квартал 2004 р., І, ІІ, ІІІ квартали 2005 р., кошториси витрат на утримання мобілізаційного резерву, пояснювальні записки. акти звірки.

Будь-які документи, які б свідчили про узгодження та визначення Держкомрезервом середнього розміру суми витрат із зберігання матеріальних цінностей, виходячи з розрахунку на 1 кв.м складського приміщення на підставі аналізу наданих позивачем статей витрат у порядку, передбаченому п. 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, в матеріалах справи відсутні.

Однак, слід зазначити, що факт непогодження відповідачем суми понесених позивачем витрат та непогодження поданих позивачем кошторисів не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати фактичні витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей Держкомрезерву, встановленого Законом України "Про Державний матеріальний резерв", Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. №532, та договором від 29.04.2003 р. №ОД/НР-03-670-НЮ.

Факт зберігання позивачем матеріальних цінностей Держкомрезерву та розмір фактичних витрат на зберігання вказаних матеріальних цінностей за період з IV квартал 2004 р. по ІІІ квартал 2005 р. встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи (в т.ч. наданим розрахунком витрат за спірний період; звітами про видатки на утримання мобілізаційного резерву; актом контрольної перевірки наявності, якісного стану, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні від 04.04.2005 р., кошторисами, іншими первинними документами, що свідчать про витрати на оплату праці складських працівників, нарахування на заробітну плату, придбання матеріалів, оплату послуг, оплату транспортних перевезень мобілізаційного резерву та вантажно-розвантажувальних робіт; оплату оренди резервуарів (ємностей); видатків на відрядження; оплату охорони мобілізаційного резерву, понесені позивачем у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; висновком №7m/07 судово-бухгалтерської експертизи у господарській справі №42/233-40/18 від 08.02.2008 р.).

Відповідачем в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

За таких обставин, встановлені господарським судом першої інстанції з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення госпо дарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль ного права, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду м.Києва від 06.02.2009 р. у справі №42/233-40/18 колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на рішення господарського суду м.Києва від 06.02.2009 р. у справі №42/233-40/18 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 06.02.2009 р. у справі №42/233-40/18 —без змін.

ГоловуючийК.Грейц

Судді:О.Глос

С.Бакуліна