Рішення

від 03.04.2014 по справі 906/239/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" квітня 2014 р. Справа № 906/239/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Зелененький М.М. - дов. №30/01 від 14.01.14р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (м.Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (смт. Лугини, Житомирська область)

про стягнення 98446,49 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 98446,49 грн. заборгованості за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково в сумі 97946,44 грн., оскільки пояснив, що відповідач до подачі позову до суду, а саме 05.02.14р. сплатив позивачеві частину суми боргу в розмірі 500,00 грн. Просив суд задовольнити позов в частині стягнення 97946,49 грн. заборгованості.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення ухвали суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: видаткові накладні, довіреності, банківські виписки, претензії, протокол загальних зборів, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідку і витяг з ЄДР та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткових накладних та довіреностей, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 11-187) позивач протягом 2008-2013 років поставив, а відповідач прийняв у власність товар (пальне) на загальну суму 3094008,56 грн.

Оригінали вказаних накладних оглянуто у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши позивачеві 2996062,07 грн.

На підставі ст. 530 ЦК України, якщо строк ( термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.09.13р. та 06.02.14р. позивач направив відповідачеві письмові вимоги (претензії) з вимогою сплатити суму боргу (а.с. 205 - 212).

Разом з тим, відповідач відповіді на зазначені претензії не надав, суму боргу не сплатив.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 97946,49 грн. (3094008,56 грн. - 2996062,07 грн.).

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р., якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару.

Тому, з врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 97946,49 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач в позовній заяві заявив до стягнення з відповідача 98446,49 грн. заборгованості, не врахувавши сплату відповідачем суми боргу в розмірі 500,00 грн., про що не заперечував представник позивача в засіданні суду.

Таким чином, в задоволенні позову в частині стягнення 500,00 грн. боргу слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 97946,49 грн. боргу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 500,00 грн. заборгованості суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод", 11301, Житомирська область, смт. Лугини, вул. Донського, 56, код ЄДРПОУ 00378796

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз", 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57-Б, код ЄДРПОУ 36134497

- 97946,49 грн. - заборгованості;

- 1958,93 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 500,00 грн. боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)