Рішення

від 01.04.2014 по справі 910/1509/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1509/14 01.04.14

За позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод"

до приватного підприємства "Промтехкомплектація"

про стягнення 258639,11 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Юрченко О.О. (дов. № 25/256-198 від 05.12.2011)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору на експедиційне обслуговування № 540210 від 22.07.2013 в розмірі 258 639,11 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2014 порушено провадження у справі №910/1509/14 та призначено до розгляду на 20.02.2014.

Судове засідання 20.02.2014 не відбулося по технічним причинам. Розгляд справи відкладено на 06.03.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 06.03.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

В судове засідання 06.03.2014 представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений. Розгляд справи відкладено на 20.03.2014.

Представник відповідача не з'явився в судове засідання 20.03.2014 причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Представник позивача в судове засідання 20.03.2014 не з'явився, проте через канцелярію суду подав телеграму про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 01.04.2014.

В судове засідання 01.04.2014 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 01.04.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Матеріали справи, зокрема витяг з ЄДРПОУ, свідчать, що місцезнаходженням ПП "Промтехкомплектація" є: 04073, м. Київ, Оболонський район, Московський проспект, буд. 6. На дану адресу відповідачу надсилалося повідомлення про місце та час розгляду справи №910/1509/14(копія телеграми в матеріалах справи), однак відповідач не направив в судове засідання свого представника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач були належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.04.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2012 між Державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі позивач, замовник за договором) та приватним підприємством "Промтехкомплектація" (далі відповідач, виконавець за договором) був укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 540210 (далі - договір).

Зігдно п.п. 1.1., 1.2. договору № 540210 виконавець виконує експедиційне обслуговування вантажів замовника. Номенклатура вантажів, об'єми та вартість робіт (послуг) погоджується сторонами у додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п. п. 2.1., 2.2. договору № 540210 виконавець зобов'язаний за заявкою замовника розробити оптимальну транспортну схему з перевезення вантажів, а після отримання авансу її реалізувати.

Пунктом 2.5. договору № 540210 в редакції Додаткової угоди №1 від 22.07.2010 передбачено, що виконавець виконує комплекс послуг з експедиції: планування, замовлення та організація подачі составу для завантаження вантажів; виконує оплату залізничних тарифів та додаткових зборів на станціях завантаження, вивантаження та пере адресації вантажів, оплату за користування вагонами. Умови оплати зазначаються у додатках до договору.

Шляхом підписання додатків до договору № 540210 виконавець прийняв на себе зобов'язання замовлення та подачі вагонів різного типу для транспортування вантажу замовника та сплачувати залізничний тариф за користування вагонами у кількості передбаченій цими додатками.

Відповідно п. 4.1. договору № 540210 в редакції Додаткової угоди №1 від 22.07.2010 підставою оплати залізничного тарифу є рахунок, що надає виконавець. Оплата залізничного тарифу виконується виконавцем у безготівковій формі у строк не пізніше 3-х діб до дати відвантаження, зазначеної у додатку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, починаючи з 03.09.2012, перестав виконувати у повному обсязі взяті на себе зобов'язання відповідно договору № 540210 на експедиційне обслуговування, а саме:

1) Відповідно до Додатку №12 від 03.09.2012 до договору № 540210, замовник доручив виконавцю здійснити оплату залізничного тарифу приватних полу вагонів у загальній кількості 74 шт. на загальну суму 185 932 грн. 20 коп.

Для оплати замовником вказаної у Додатку №12 суми залізничного тарифу, виконавцем було надано рахунки №58 від 24.09.2012 на суму 66 736,80 грн. та №60 від 28.09.2012 на суму 119195,4 грн.

Надалі, за вищезазначеними рахунками замовником у повному обсязі були сплачені кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.09.2012 та від 28.09.2012(копії в матеріалах справи).

30.09.2012 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт №12 до додатку №12 відповідно якого виконавцем виконана оплата залізничного тарифу приватних полу вагонів у кількості 30 шт. Загальна сума оплати склала 65 516 грн. 80 коп.

Таким чином, виконавець замість 74 вагонів організував подачу 30-ти вагонів. А переплата замовника відповідно додатку №12 склала 120 415,40 грн.

2) Відповідно до Додатку №15 від 02.10.2012 до договору № 540210, замовник доручив виконавцю здійснити оплату залізничного тарифу приватних полу вагонів у загальній кількості 129 шт. на загальну суму 270 598,90 грн.

Для оплати замовником вказаної у Додатку №15 суми залізничного тарифу виконавцем було надано рахунки №63 від 09.10.2012 на суму 37601,70 грн., №64 від 11.10.2012 на суму 55 000,00 грн., №65 від 11.10.2012 на суму 95 234,40 грн., №66 від 18.10.2012 на суму 41 381.40 грн. та №67 від 25.10.2012 на суму 41 381.41 грн.

Надалі, за вищезазначеними рахунками, замовником у повному обсязі були сплачені кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.10.2012, від 11.10.2012, від 11.10.2012, 19.10.2012 та від 26.10.2012.

31.10.2012 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт №13 до додатку №15 відповідно якого виконавцем виконана оплата залізничного тарифу приватних полу вагонів у загальній кількості 86 шт. Загальна сума оплати склала 189 953 грн. 60 коп.

Таким чином, виконавець замість 129 вагонів організував подачу 86-ти вагонів. А переплата замовника відповідно додатку №15 склала 80 645,30 грн.

3) Відповідно до Додатку №16 від 01.11.2012 до договору № 540210 замовник доручив виконавцю здійснити оплату залізничного тарифу приватних полу вагонів у загальній кількості 31 шт. на загальну суму 58 335,80 грн.

Для оплати Замовником вказаної у Додатку №16 суми залізничного тарифу. Виконавцем було надано рахунок №68 від 01.11.2012 на суму 58 335,80 грн.

Надалі, за вищезазначеними рахунками. Замовником у повному обсязі були сплачені кошти, що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2012.

30.11.2012 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт №14 до додатку №16 відповідно якого виконавцем виконана оплата залізничного тарифу приватних полу вагонів у загальній кількості 21 шт. Загальна сума оплати склала 39 545,80 грн.

Таким чином. Виконавець замість 31 вагону організував подачу 21-го вагону. А переплата замовника відповідно додатку №16 склала 18 790,00 грн.

Відповідно п. 5.1. договору № 540210 в редакції Додаткової угоди №1 від 22.07.2010 сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо оплата залізничного тарифу виконана, але відвантаження не сталося із причин не подачі вагонів,

Виконавець зобов'язаний здійснити повернення грошей на протязі 20 календарних днів з моменту потрапляння оплати на розрахунковий рахунок виконавця.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав належним чином умови договору в частині повернення грошей за оплачені але не подані вагони, в порядку та на умовах передбачених п. п. 5.1, Договору № 540210, не повернувши сплачену позивачем суму коштів у розмірі 219 850,71 грн. починаючи з 29.09.2012 по день звернення з цим позовом до суду.

219 850,71 грн. (сума заборгованості за оплачений залізничний тариф за вагони що не були подані) = 120 415,40 грн. (різниця між сплаченою сумою коштів позивачем згідно додатку № 12 від 03.09.2012 та фактично поставленими вагонами згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт №12 від 30.09.2012) + 80 645,30 грн. (різниця між сплаченою сумою коштів позивачем згідно додатку № 15 від 02.10.2012 та фактично поставленими вагонами згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт №13 від 31.10.2012) + 18 790 грн. 00 коп. (різниця між сплаченою сумою коштів позивачем згідно додатку № 16 від 01.11.2012 та фактично поставленими вагонами згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт №14 від 30.1 1.2012).

Зазначену вище суму заборгованості також підтверджує акт звірки взаємних розрахунків від 3 1.03.2012 за період вересень 2012 - березень 2013 року .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач направляв позивачу листи №1/6 від 06.12.2012, №26/1 від 26.12.2012 та №1 від 01.03.2013, відповідно яких відповідач визнає суму заборгованості та пропонував графік погашення.

Однак, в порушення умов договору відповідач не повернув гроші за оплачені позивачем але не подані вагони, в результаті чого у відповідача на вказану суму утворилася перед позивачем заборгованість.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні положення про перевезення викладені в ст.908 ЦК України, відповідно до котрої перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві0, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" , організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце Прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає як за свої власні дії та упущення, так за дії та упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення.

Згідно зі статтею 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з частиною 1 статті 31 Конвенції, в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: а) .відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

Згідно з ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Положеннями Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» встановлене, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В ст. 328 ЦК України сказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов"язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач користувався коштами позивача безпідставно, оскільки не виконав належним чином умови договору в частині повернення грошей за оплачені але не подані вагони, в порядку та на умовах передбачених п. п. 5.1, Договору № 540210, не повернувши сплачену позивачем суму коштів у розмірі 219 850,71 грн., а тому позивач має право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за ненадані відповідачем послуги.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Отже, факт неповернення грошей за оплачені але не подані вагони належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача повернути позивачу гроші за оплачені але не подані вагони, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 219 850,71 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 38 788,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1. договору № 540210 в редакції Додаткової угоди №1 від 22.07.2010 у випадку порушення виконавцем строків повернення грошових коштів виконавець несе відповідальність за прострочення платежів та виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період нарахування пені від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Суд вважає розрахунок пені наданий позивачем обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 38 788,40 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Промтехкомплектація" (04073, м. Київ, Оболонський район, Московський проспект, буд. 6, код ЄДРПОУ 34679650) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51402, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 44, код ЄДРПОУ 14310112) 219 850(двісті дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 71 коп. основного боргу, 38 788(тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 40 коп. пені, 5 172(п'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 78 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 07.04.2014