Рішення

від 27.03.2014 по справі 917/142/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2014 р. Справа №917/142/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л. Толстого, 87, м. Лубни, 37500

до Лубенського державного комунального підприємства "Шляхрембуд", вул. Черняховського, 5, м. Лубни, 37500

про стягнення 26 136,09 грн

Суддя Сірош Д.М.

Представники сторін:

від позивача: Рокало Т. М., довіреність № 48 від 20.12.2014 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору : Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 26136,09 грн заборгованості за поставлений товар згідно договору на постачання природного газу за врегульованим тарифом № 4-ЛК/П від 03.01.2012р., з яких: 25090,17 грн - сума основного боргу, 786,67 грн - пеня, 77,76 грн - інфляційні, 181,49 грн - 3% річних.

Ухвалою від 02.02.2014 р. суд прийняв до розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" та порушив провадження у справі.

Ухвалою від 11.03.2014 р. суд відкладав розгляд справи у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, а саме: його представник в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, відзив на позов не надав.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд встановив:

03.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (Постачальник) та Лубенським державним комунальним підприємство "Шляхрембуд" (Споживач) укладено Договір № 4-ЛК/П на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи протягом червня - жовтня 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 94 463,49 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30 червня 2013 року на суму 30 073,31 грн, від 31 липня 2013 року на суму 19 777,41 грн, від 31 серпня 2013 року на суму 9 573,46 грн, від 30 вересня 2013 року на суму 14 891,01 грн, від 31 жовтня 2013 року на суму 20 148,30 грн (а. с. 16 - 20).

Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками, оригінали актів оглянуті у судовому засіданні.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що оплата послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами, шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка 2 до договору, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

В порушення вищенаведених положень договору відповідачем несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25 090,18 грн.

Вказану суму основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Статтею 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар, і позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 25 090,17 грн є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2.2. договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком, здійсненим позивачем, сума пені складає 786,67 грн за період з 11.08.2013 р. по 24.01.2014 р.

Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені, але сума пені завищена.

За перерахунком, здійсненим судом, до стягнення з відповідача підлягає 521,15 грн пені за період з 11.08.2013 р. по 24.01.2014 р.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 77,76 грн інфляційних, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 181,49 грн за період з 11.08.2013 р. по 24.01.2014 р.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лубенського державного комунального підприємства "Шляхрембуд", вул. Черняховського, 5, м. Лубни, 37500 (р/р 26005401347109 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 24388925) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л. Толстого, 87, м. Лубни, 37500 (код ЄДРПОУ 05524713, п/р 2600735987101 в ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна", МФО 300120) 25090,17 грн основного боргу, 521,15 грн пені, 77,76 грн інфляційних, 181,49 грн - 3 % річних, 1808,44 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 01.04.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.