Постанова

від 28.05.2009 по справі 6/109-08-2866

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/109-08-2866

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 травня 2009 р.                                                                                    № 6/109-08-2866  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта”

на постанову від 28.10.2008 року Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 6/109-08-2866

господарського суду Одеської області

за позовомТДВ “Страхова компанія “Провіта”

доСтрахової акціонерної компанії “Остра”

простягнення 86 318,94 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:Балацький С.С. (довіреність від 26.11.2008р.)

від відповідача:Писанчин М.М. (довіреність від 17.10.2008р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Демешин О.А.) від 21.09.2008 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Таценко Н.Б., судді –Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.) від 28.10.2008 року, у справі № 6/109-08-2866 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В касаційній скарзі ТДВ “Страхова компанія “Провіта” просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.22, 43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.02.2004 року між Страховою акціонерною компанією “Остра” (Перестрахувальник) та ТДВ “Страхова компанія “Провіта” (Цедент) укладено договір №16/2004-ФП про співпрацю по факультативному перестрахуванню, предметом якого визначено угоду про співпрацю по факультативному перестрахуванню ризиків, прав та обов'язків сторін, які підписали цей договір, кожна із сторін може приймати від другої сторони або передавати їй на перестрахування ризики (долі ризиків). Відповідно до п.2.1. договору №16/2004-ФП у факультативне перестрахування передається ризик (доля ризику), визначений конкретним Сліпом, Ковер-Нотою або договором.

Пунктом 3.5.4. названого договору передбачено, зокрема, обов'язок Цедента у випадку виникнення збитків по перестрахованому ризику негайно повідомити про це Перестрахувальника, а потім протягом 72 годин надати письмову інформацію про причини та обставини страхового випадку, розрахунок суми збитку, який підлягає відшкодуванню та іншу інформацію на вимогу Перестрахувальника у відношенні цього ризику; а п. 3.5.5. останнього окремо встановлений обов'язок Цедента представити на вимогу Перестрахувальника копії будь-яких документів, звітів, рахунків, які відносяться до любого ризику, перестрахованого у відповідності з умовами цього договору.

За положеннями п. 6.1. договору при настанні страхового випадку і після отримання доказів про збитки, розрахунку суми збитку, страхового акта та іншої необхідної інформації, Перестрахувальник зобов'язаний перерахувати Цеденту, або по його дорученню Страхувальнику, відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе об'єму відповідальності по перестрахованому ризику протягом 5-ти банківських днів, не враховуючи вихідних і святкових днів, з моменту отримання від Цедента вищенаведених документів. У випадку невиконання Перестрахувальником зобов'язань, передбачених п.6.1., в установлений строк Перестрахувальник зобов'язується виплатити пеню в розмірі 0,3% від неоплаченої суми за кожний день прострочки оплати.

01.06.2004 року ТДВ “Страхова компанія “Провіта” та ТДВ “Страхова компанія “Гамайун” уклали договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №51/2004-ФП, предметом якого визначені загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесіїї), а також права та обов'язки Сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії). Згідно п.1.2. договору № 51/2004-ФП від 01.06.2004 року на підставі цього договору сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику, кожен конкретний договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.

04.08.2006 року ТДВ “Страхова компанія “Гамайун” (Страховик) та фізична особа Синявський К.Е. (Страхувальник) уклали договір страхування наземного транспорту №15/784402/2006, об'єктом страхування якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України та пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, автомобілем АUDI Q7, державний № АА 9933 ВС та додатковим обладнанням, переліченим в п.2.2. договору.

На підставі зазначеного договору страхування наземного транспорту №15/784402/2006 ТДВ “Страхова компанія “Гамайун” та ТДВ “Страхова компанія “Провіта” 04.08.2006 року уклали КОВЕР-НОТ №4/08/2006 до договору про загальні умови перестрахування (ретроцесії) №51/2004-ФП від 01.06.2004 року з строком страхування транспортного засобу з 04.08.2006 року по 03.08.2007 року, загальна сума страхування 600 000,00 грн., тип перестрахування - факультативний пропорційний, перестрахувальник - ТДВ “Страхова компанія “Гамайун” з власним утриманням перестрахувальника 45 000,00 грн., що складає 7,5% від страхової суми, відповідальність перестраховика ТДВ “Страхова компанія “Провіта” 510 000,00 грн., що складає 85,00 % від страхової суми, період перестрахування 04.08.2006 року - 03.08.2007 року.

В свою чергу ТДВ “Страхова компанія “Провіта” уклало 04.08.2006 року з САК “Остра” ретроцесійний КОВЕР-НОТ №4/08/2006Р3 до договору про загальні умови факультативного перестрахування, де передбачено розмір відповідальності ретроцесіонера 50 000 грн., що складає 8,33% від страхової суми, та термін перестрахування з 04.08.2006 року по 03.08.2007 року.

07.11.2006 року із застрахованим об'єктом стався страховий випадок, а саме викрадення автомобіля АUDI Q7, державний № АА 9933 ВС, оформлений відповідно страховим актом №1/11-2006 від 07.12.2006 року до договору страхування №1/784402/2006 від 04.08.2006 року, заявами Синявського К.Е. від 07.11.2006 року, від 13.12.2006 року, звітом про оцінку майна - транспортного засобу АUDI Q7, державний № АА 9933 ВС від 07.12.2006 року, довідкою Печерського районного управління ГУ МВС України в м. Києві від 13.11.2006 року № 54/06-7659. Платіжним дорученням №21024 від 23.11.2007 року ТДВ “Страхова компанія “Провіта” на виконання судових рішень перерахувало ТДВ “Страхова компанія “Гамайун” 455 575,56 грн., в т.ч. 426 929,50 грн., 85% страхового відшкодування.

Позовні вимоги ТДВ “Страхова компанія “Провіта” про стягнення 41 855,67 грн. несплаченого страхового відшкодування та штрафних санкцій за договором перестрахування вмотивовано посиланням на порушення відповідачем зобов'язань, передбачених п.6.1 договору перестрахування. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.987, 988, 990, 625 ЦК України, ст.12 Закону України “Про страхування”.

Відмовляючи в позові, суди обох інстанцій виходили із недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У пункті 5.2. Договору перестрахування сторонами унормовано, що відповідальність перестраховика закінчується одночасно з виконанням його зобов'язань по окремому Ковер-ноту або із закінченням періоду страхування по даному Ковер-ноту.

Перестраховик, відповідач, має право відмовити у виплаті свої частки страхового відшкодування або зменшити її частину при порушенні Цедентом, позивачем, своїх зобов'язань у відповідності з пп.3.5.2, 3.5.3, 7.1-7.3, 11.2 (п.3.4.1 Договору перестрахування).

Таким чином, положення закону та договору не передбачають припинення зобов'язань цедента лише по факту ненадіслання йому перестрахувальником у передбачений договором строк повного пакету необхідних документів, та звернення перестрахувальника до цедента поза межами дії Ковер-ноту, за умови, що страховий ризик виник у межах строку дії останнього, і позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності з наданням суду необхідного пакету документів, який він вважає належно надісланим відповідачу 05.10.2007 року. Невизнання отримання цього пакету документів відповідачем не є підставою для звільнення його від виконання зобов'язання при встановленні факту порушення права, яке підлягає захисту.

Розглянувши спір, суди зазначені вимоги закону та положення договору перестрахування не врахували та усупереч вимогам ст.ст.43, 43 ГПК України, не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не дослідили положень закону та договору перестрахування стосовно моменту виникнення права позивача на отримання відшкодування, підстав звільнення від відповідальності та припинення зобов'язання з виплати перестрахувальником свої частки страхового відшкодування; не оцінили обґрунтованості розміру позовних вимог в частині заявленого розміру суми збитків.

Разом з вищевикладеним, колегія суддів не заперечує, що в разі недоведеності позивачем факту направлення позивачем відповідачу своєчасно необхідного для виплати частки страхового відшкодування пакету документів, це може бути підставою для відмови у стягненні штрафних санкцій, проте, не може бути підставою для відмови в захисті права.

Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови “Про судове рішення” від 29 грудня 1976 року №11 роз'яснив, що обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не відповідають, вони не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТДВ “Страхова компанія “Провіта” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року у справі

№ 6/109-08-2866 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року та рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року у справі № 6/109-08-2866 –скасувати.

Справу № 6/109-08-2866 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос