Постанова

від 02.06.2009 по справі б29/327-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б29/327-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 червня 2009 р.                                                                                    № Б29/327-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2009 року

у справі господарського суду№ Б29/327-08Дніпропетровської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр забезпечення виробництва ЛТД"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Емалькомплект"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2008 за заявою ТОВ "Центр забезпечення виробництва ЛТД" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Емалькомплект" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Емалькомплект", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора –ТОВ "Центр забезпечення виробництва ЛТД", якого зобов'язано письмово повідомити про визнання відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів; вжити заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; після завершення ліквідаційної процедури подати на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута до 30.12.2009.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2009 (суддя Полєв Д.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідовано юридичну особу –Товариство з обмеженою відповідальністю "Емалькомплект". Провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська  (далі ДПІ) просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2009 та прийняти нове рішення, яким поновити ліквідаційну процедуру, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 107 ГПК України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується  їх прав та обов'язків.

          Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

          Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі  у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи,  в заяві про порушення справи про  банкрутство ініціюючий кредитор посилається на  те що боржник має заборгованість перед ним, та на те, що боржник знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Колегія суддів зазначає, що господарський суд Дніпропетровської області при   порушенні справи належним чином не дослідив наявність обставин, які є підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, зокрема безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, доказів неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, відсутності підприємницької діяльності боржника, доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами ч. 8 ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що застосовуючи вищезазначені положення Закону, слід виходити із системного аналізу норм Закону, зокрема положень ст. 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог договором від 23.05.2008 № 23/05 (а.с. 8-9), актом приймання-передачі виконаних робіт до договору (а.с. 10), а також заявою з вимогою погасити заборгованість за договором, яка боржником отримана не була  у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням (а.с. 12-13).

Виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, ініціюючим кредитором до заяви про визнання відсутнього боржника банкрутом не додано.

Окрім того, визнаючи боржника банкрутом, місцевий господарський суд виходив з того, що у боржника відсутня підприємницька діяльність, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 2743849 станом на 16.12.2008, згідно якого боржник перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, розрахунковий рахунок боржника у банку закрито за заявою клієнта.

Ст. 42  Господарського кодексу України передбачено, що   підприємництво –це самостійна , ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно  з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до Державного класифікатора України , затвердженого наказом Державного  комітету України  з питань  технічного  регулювання та споживчої політики від 28.05.2004, підприємницька  діяльність  -  самостійна  ініціативна, систематична,   на   власний   ризик   господарська    діяльність, здійснювана   суб'єктами  господарювання  (підприємцями)  з  метою досягнення  економічних  і  соціальних  результатів  та  одержання прибутку.

Поняття відсутності підприємницької діяльності боржника  та процесу  припинення підприємницької діяльності, який не завершено, не є тотожними, та не свідчить про відсутність підприємницької діяльності,  як систематичної господарської діяльності  боржника.

Колегія суддів наголошує, що доведення відсутності господарської діяльності ініціюючим кредитором повинно відбуватися на підставі сукупності доказів, якими можуть бути податкові декларації, витяги з банківських рахунків про відсутність обороту коштів боржника та інші фактичні дані, які безспірно доводять припинення боржником господарської діяльності.

Отже, господарський суд Дніпропетровської області без належних правових підстав порушив провадження у справі  про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою, в порушення вимог ст. 34 ГПК України,  без  належних доказів відсутності  боржника або його керівних органів за їх місцезнаходженням, без належних доказів відсутності підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, відсутність підприємницької діяльності боржника, продовжив процедуру банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Емалькомплект", визнав його банкрутом та оскаржуваною ухвалою припинив провадження у справі № Б29/327-08 за спрощеною процедурою,  ліквідував підприємство –банкрута на підставі  ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З врахуванням викладеного оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для розгляду на стадії ліквідаційної процедури.  

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська  задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2009 року у справі № Б29/327-08 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду  Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                    М.І. Хандурін

Судді                                                                               А.О. Заріцька

                                                                                          І.Ю. Панова