Ухвала

від 03.04.2014 по справі 826/15477/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15477/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Наваль" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2013 року №0004882220 та №0004892220, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2013 року №0004882220 та №0004892220. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд" за період, що перевірявся, порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду), визнав недійсними господарські договори між позивачем та зазначеним контрагентом, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.09.2013 року №0004882220.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.09.2013 року №0004892220.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд" (код ЄДРПОУ 36696416) за вересень 2012 року, за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Наваль" (код ЄДРПОУ 38098346) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд" (код ЄДРПОУ 36696416) за вересень 2012 року №625/26-53-22-01-21/38098346 від 09.09.2013 р. (надалі - Акт перевірки №625/26-53-22-01-21/38098346).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №625/26-53-22-01-21/38098346, позивачем порушено вимоги: п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 58300,00 грн., у т.ч. за вересень 2012 року в сумі 58300,00 грн.; пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 61215,00 грн., у т.ч. за три квартали 2012 року в сумі 61215,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №625/26-53-22-01-21/38098346 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0004892220 від 16.09.2013 р. (надалі - ППР №0004892220), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 76518,75 грн., з яких 61215,00 грн. - за основним платежем, а 15303,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004882220 від 16.09.2013 р. (надалі - ППР №0004882220), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 72875,00 грн., з яких 58300,00 грн. - за основним платежем, а 14575,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Наваль" зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.03.2012 р., взято на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 15.03.2012 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 17.04.2012 р.

Між ТОВ "Торгівельна фірма "Наваль", як покупцем, та ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд", як продавцем, був укладений Договір купівлі-продажу №17/9 від 17.09.2012 року (надалі - Договір №17/9), відповідно до умов якого, покупець зобов'язується оплатити, а продавець передати у власність покупця належний йому товар (цукор згідно накладних), та гарантувати, що товар не є власністю третіх осіб і не знаходиться у заставі.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №17/9 ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд" зобов'язувалось за плату передати позивачу цукор вагою 66 тонн загальною вартістю 349800,00 грн. ,в т.ч. ПДВ 58300,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №17/9 ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд" передало позивачу 66 тонн цукру загальною вартістю 349800,00 грн., в т.ч. ПДВ 58300,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними від 17.09.2012 р. (№10 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №19 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №20 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №21 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №22 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №23 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.), що містять всі обов'язкові реквізити.

Встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 349800,00 грн., в т.ч. ПДВ 58300,00 грн. (№10 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №19 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №20 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №21 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №22 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.; №23 - на суму 58300,00 грн., в т.ч. ПДВ 9716,67 грн.), що оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем товару (цукру), переданого ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд" згідно Договору №17/9 підтверджується, дослідженим судом платіжним дорученням з відміткою банку про проведення операції №177 від 17.09.2012 р. на загальну суму 349800,00 грн. , в т.ч. ПДВ 58300,00 грн.

На підтвердження реальності руху товару згідно Договору №17/9 позивачем були надані відповідні товарно-транспортні накладні від 17.09.2012 р. №5223 - №5225.

На час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд" був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженою судом, наданою позивачем податковою декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за вересень 2012 р., всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданій декларації, порядку її оформлення представник відповідача не заявив.

Згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Критичне ставлення до посилань відповідача на Акт ДПІ у Рогатинському районі про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агроінвесттрейд" (код ЄДРПОУ 36696416) з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість вересень 2012 року від 22.01.2013 року №18/220/36696416, Акт ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ГУ Міндоходів у м.Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельна Фірма "Наваль" (код за ЄДРГІОУ 38098346) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 від 05.07.2013 р. №19/22-217, як на докази недійсності зазначеного вище правочину, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №17/9 недійсним.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "Торговий Дім "Агроінвесттрейд" не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Критично сприймаються доводи відповідача про нікчемність Договору №17/9, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідачем не наведено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Торговий Дім "Агроінвесттрейд", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Також необхідно звернути увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також встановлено, що Договір №17/9 був укладений з метою використання отриманого за вказаними договором товару у власній господарській діяльності, а саме, з метою реалізації іншим контрагентам, проте, станом на час проведення перевірки товар зберігався на складі, що орендується позивачем за адресою: м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 72, оскільки у зв'язку із зниженням Кабінетом Міністрів України постановою № 179 від 02.03.2011 р. в 2012 р. ціни на цукор, позивачу було економічно не вигідно реалізовувати товар (цукор), отриманий від ТОВ "Торговий дім "Агроінвесттрейд".

Необхідно також звернути увагу, що основним видом діяльності позивача відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

З огляду на те, що судом першої інстанції було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Торговий Дім "Агроінвесттрейд" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело: до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 58300,00 грн., у т.ч. за вересень 2012 року в сумі 58300,00 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 61215,00 грн., у т.ч. за три квартали 2012 року в сумі 61215,00 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 08 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 03 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.