Постанова

від 05.06.2009 по справі 38/41-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/41-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2009 р.                                                           Справа № 38/41-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Такмаков Ю.В. ,  Барбашова С.В.

при секретарі Безлепкіна І.П.

за участю представників сторін:

позивач  –Василюк О.І.

відповідач  -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельно-разважальний комплекс "Мобіль", смт. Пісочин (вх. № 1198 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.09 р. по справі № 38/41-09

за позовом ТОВ "Крафт" м. Харків

до ПП "ТРК "Мобіль", смт. Пісочин

про  стягнення 40576,71 грн.

встановила:

У лютому 2009 року позивач, Товариство з обмеженою. відповідальністю "Крафт" (далі, ТОВ "Крафт"), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватного підприємства "Торгівельно-разважальний комплекс "Мобіль", (далі ПП "ТРК "Мобіль"), на свою користь 35 493,86 грн. основного боргу, 2 520,06 грн., неустойки, 207,13 грн. 3% річних, 2 355,65 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2009р. по справі                  № 38/41-09 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю. Стягнуто    з ПП "ТРК "Мобіль" на користь ТТОВ "Крафт" 35493,86 грн. основного боргу, 2520,06 грн. неустойки, 207,13 грн. процентів, 2355,66 грн. інфляційних втрат, 405,77 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати товару за договором купівлі-продажу № П-9 від 19.04.2008р., в зв'язку з чим господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджені належними доказами, ґрунтуються на умовах договору та відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при винесенні рішення місцевим судом були порушені норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, при цьому посилається на те, що суд першої інстанції не застосував приписи ст. 83 ГПК України щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню, а також не врахував клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливістю врегулювання спору шляхом укладення між сторонами по справі мирової угоди, чим за твердженнями відповідача, порушив принципи рівності та змагальності, передбачені ст..4-2 ГПК України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник надав пояснення, в яких вважає викладені в апеляційній скарзі доводи не обґрунтованими та безпідставними, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач в судове засідання 02 червня 2009 року не з'явився, про причини неявки не попередив, докази його належного повідомлення про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а в наданій відповідачем апеляційній скарзі достатньо повно викладені всі обставини стосовно суті спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, до того, ж ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 08 травня 2009 року сторони попереджено, що в разі неявки представників сторін, справа може бути розглянута без їх участі

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2009 року без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19 квітня 2008 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № П-9 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався  в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупця (відповідача) товар, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином, поставивши відповідачу з 05.05.2008 року  по 07.10.2008 року товар на загальну суму 136 086,33 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 12-51).

Відповідно до п. 5.2 Договору покупець зобов'язаний сплатити вартість товару впродовж 10 банківських днів з моменту його отримання.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, за отриманий товар розрахувався частково,  внаслідок чого, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем склала 35 493,86 грн.

Наявність цієї заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2008 року, підписаному відповідачем та позивачем (а.с. 11).

Статтею 526 Цивільного Кодексу України та статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів.

За таких обставин, місцевий господарський суд, оцінивши викладені позивачем доводи в обґрунтування позовних вимог з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства,  а також беручи до уваги, що відповідач доказів сплати заборгованості у розмірі 35 493,86 грн. до суду не надав, аргументованих заперечень не представив, правомірно дійшов висновку, що  вимоги ТОВ "Крафт" щодо стягнення зазначеної суми основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішення в цій частині відповідачем не оскаржується.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П. 5.3. Договору сторони передбачили, що у разі невчасного здійснення розрахунків покупець виплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,1%, за кожен день прострочення згідно діючої облікової ставки НБУ.

Отже, враховуючи те, що спірним Договором сторони встановили відповідальність за прострочення платежу у вигляді неустойки, її нарахування повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення неустойки (пені) у розмірі 2520, 06 грн.

З урахуванням умов спірного Договору та вимог чинного законодавства, господарський суд правомірно визнав вимоги позивача в частині стягнення з відповідача зазначеної суми неустойки (пені) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач  не виконав  свої зобов'язання  щодо  оплати  товару  в термін  передбачений  в  Договорі, нараховані 3% річних в розмірі 207,13 грн., інфляційні втрати в сумі 2355,66 грн. правомірно визнані судом  обґрунтованими, оскільки  підтверджується наданим позивачем розрахунком та відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не досліджені обставини та не враховані приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо зменшення розміру нарахованої неустойки, 3% річних та інфляційних витрат.

Колегія суддів визнає безпідставність наведених тверджень, оскільки відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було заявлено жодного клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, не доведено належними та допустимими доказами наявність скрутного матеріального становища підприємства; не підтверджено будь-якими доказами обставини про перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості та нерозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення, а також колегія суддів враховує і той факт, що з моменту виникнення заборгованості у розмірі 35 493,86 грн. ним не вживались заходи по її погашенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити у виняткових випадках розмір лише неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, а не нарахованих на суму основного боргу процентів та інфляційних витрат.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції в порушення статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України не прийняв до уваги та не врахував заявлене клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливістю врегулювання спору шляхом укладення між сторонами по справі мирової угоди та не відобразив його ні в протоколі, ні в ухвалі.

Колегія суддів визнає безпідставність наведених тверджень, оскільки в матеріалах справи, у тому числі і в протоколах, відсутні докази звернення відповідача до господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з підстав можливості укладення між сторонами по справі мирової угоди, а відповідні протоколи судових засідань не містять письмових зауважень відповідача з приводу допущених у них неправильностей або неповноти протоколу в порядку ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.  

Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншім особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були створені належні умови для встановлення дійсних обставин справи, зокрема, за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався  в зв'язку з неможливістю останнього направити свого представника у судове засідання, а також для надання відповідачем відповідних доказів по справі.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Однак, відповідач вимоги ухвали щодо надання відзиву не виконав, не надав письмове обґрунтування своєї позиції по справі та ніяким чином не спростував заявлені позивачем вимоги..

Крім того, колегія суддів враховує і той факт, що відповідач не направив свого представника і в судове засідання апеляційного господарського суду 02.06.2009р., не надав доказів на підтвердження поважності причин його відсутності у судовому засіданні хоча про час та місце розгляду його апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та повідомлення про вручення поштового відправлення за № 004446, в якому зазначено про отримання ухвали суду уповноваженою особою ПП "ТРК "Мобіль" 19.05.2009р.

Зазначені дії відповідача, є, на погляд колегії суддів, одним з елементів зловживання ним своїм правом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2009 року по справі № 38/41-09  прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПП "ТРК "Мобіль" - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України,  ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2009р. по справі                  № 38/41-09 залишити без змін.   

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 05 червня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                    Істоміна О. А.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.