Рішення

від 02.04.2014 по справі 910/3526/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3526/14 02.04.14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" до Приватного акціонерного товариства «Русина» простягнення вартості переданого в оренду майна в сумі 2241,00 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Тараненко Я.Ю. - представник за довіреністю № 52 від 20.01.14; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 02.04.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» до Приватного акціонерного товариства «Русина» про стягнення вартості орендованого майна в сумі 2241,00 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору суборенди майна № 20042-11165 від 14.06.2012 року, відповідач змінив місце розташування орендованого майна без попереднього узгодження з позивачем, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вартість орендованого майна, яка складає 2241,00 грн. в тому числі ПДВ - 373,5 грн.

Ухвалою суду від 06.03.14 порушено провадження у справі № 910/3526/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02.04.2014.

26.03.14 через канцелярію суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду, а також розрахунок ціни позову, яка складає 2241,00 грн.

У судовому засіданні 02.04.14 представник позивача надав уточнення позовних вимог, позов підтримав.

У судове засідання 02.04.14 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 02147 м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (далі - орендар, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Русина» (далі - суборендар, відповідач) за погодженням з власником майна, що орендується - ПАТ «Оболонь», було укладено договір суборенди майна № 20042-11165 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає суборендареві у строкове платне користування (оперативну суборенду), а суборендар приймає торгово-рекламне обладнання та зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату.

Відповідно до п. 1.2 договору майно яке передається в оренду: парасоля «Оболонь»; інвентарний номер: 817546; вартістю 1867,50 грн. без ПДВ; місцезнаходження майна: м. Київ, вул.. Садова, 161/78.

Згідно з п.2.2 договору факт передачі майна в суборенду підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється печатками сторін і власника.

Факт передачі суборендарю майна - парасоля «Оболонь»; інвентарний номер: 817546; вартістю 1867,50 грн. без ПДВ в суборенду підтверджується підписаним між сторонами 14.06.2012 року Актом прийому-передачі майна в суборенду.

Відповідно до п. 2.7. договору представники орендаря та власника мають право здійснювати необмежений контроль за використанням суборендарем майна як шляхом безпосередньої перевірки порядку експлуатації майна і проведення інвентаризації, так і шляхом направлення суборендарю відповідних запитів з вимогою про надання інформації і документів підтверджуючих поточний стан майна та порядок його використання.

Згідно з п.5.1.18 договору суборендар зобов'язаний не змінювати місцезнаходження майна, яке вказано в п. 1.2 договору без письмового погодження такого переміщення з орендарем та власником.

Пунктом 5.1.19 договору встановлено обов'язок суборендаря завчасно письмово повідомляти орендаря та власника про зміну як свого місцезнаходження так і місцезнаходження майна (в т.ч. для виконання умов п. 5.1.18 даного договору) не менше ніж за 10 робочих днів до такої зміни.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку втрати (повного знищення) суборендарем майна або неповернення майна з п.2.3 даного договору суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю (або за письмовою вимогою - безпосередньо власнику) вартість майна, вказану в п. 1.2 даного договору із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково погоджена між сторонами та власником.

09.01.2012 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" Кушнером Є.М., на підставі п. 4.4.1. Договору, видано наказ № 9, яким було призначено комісію для проведення перевірок наявності та цілісного використання майна.

Відповідно до Акту контрольної перевірки від 14.08.2013 року встановлено, що за адресою: м. Київ, вул.. Садова, 161/78 майно, передане в оренду відповідачу, відсутнє.

22.08.2013 року позивач звернувся до відповідача з листом № 20042-11165/13 про розірвання Договору та повернення торгово-рекламного обладнання, однак відповідач відповідь позивачу не направив, майно не повернув.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором піднайму (суборенди).

Відповідно до ч.3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, передавши майно в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі майна в суборенду від 14.06.2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суборендар зобов'язаний письмово вказати адресу розміщення майна. При зміні місця розташування майна письмово погодити з орендодавцем та власником нову адресу розміщення майна протягом семи календарних днів (п. 5.1.19 договору).

У п. 1.2. договору зазначено, що майно знаходитиметься за адресою: м. Київ, вул.. Садова, 161/78.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до орендодавця та/або власника для погодження нової адреси місця розташування орендованого майна.

Відповідно до п.2.3 договору майно повинно бути повернуто суборендарем та прийняте орендарем/власником протягом 10 робочих днів з дати закінчення договору (в тому числі дострокового). Суборендар несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна до моменту його фактичного повернення орендарю або власнику.

У п. 6.2 договору зазначено, що у випадку втрати (повного знищення) суборендарем майна або неповернення майна з п.2.3 даного договору суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю (або за письмовою вимогою - безпосередньо власнику) вартість майна, вказану в п. 1.2 даного договору із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково погоджена між сторонами та власником.

Тобто, виходячи з умов угоди, орендар зобов'язаний негайно повернути орендоване майно у випадку неузгодженої між сторонами зміни орендарем місця розташування майна.

Матеріали справи не містять зворотнього акту прийому-передачі (повернення майна, переданого в оренду за договорами), а тому господарський суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду з позовною заявою, позивачеві майно не було повернуто.

Отже, відповідач повинен компенсувати позивачеві вартість переданого в оренду майна. Згідно з п. 1.2. угоди, загальна вартість майна без ПДВ становить 1867,50 грн.

Факт відсутності орендованого майна за адресою, зазначеною в п.1.2 договору суборенди № 20042-11165 відповідачем не спростовано, доказів сплати позивачу вартості орендованого майна в сумі 2241,00 грн. з ПДВ відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості переданого в оренду майна в сумі 2241,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Русина» (02147 м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, ідентифікаційний код 03058649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (02192 м. Київ, вул. Миропільська, будинок 4, ідентифікаційний код 32559075) вартість переданого в оренду майна в розмірі 2241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн. 00 коп., 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.