Рішення

від 01.04.2014 по справі 905/1447/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.2014 Справа № 905/1447/14

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» м.Горлівка Донецької області

до відповідача: Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м.Горлівка» м.Горлівка Донецької області

про стягнення 117106,54грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Удачина Е.А. за довіреністю №06/9814 від 16.04.2013р.,

від відповідача: Рудий М.В. за довіреністю б/н від 19.03.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

28.02.2014року Приватне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа» м.Горлівка Донецької області (далі - ПрАТ «Горлівськтепломережа») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м.Горлівка» м.Горлівка Донецької області (далі - Центр) з вимогами про стягнення 117106,54грн., а саме: основного боргу в сумі 114518,11грн., пені в сумі 1917,00грн., 3% річних в сумі 442,39грн., інфляційних нарахувань в сумі 229,04грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №55 від 14.10.2013року позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 114518,11грн., однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 07.03.2014року господарським судом Донецької області позовна заява ПрАТ «Горлівськтепломережа» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/1447/14 .

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №55 від 14.10.2013року та додатків до нього, додаткової угоди від 12.12.2013року, акту приймання виконаних будівельних робіт №4607 за грудень 2013року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013р., листа №04/1883 від 30.01.2014року, рахунку №39 від 29.01.2014року, Статуту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача, акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 14.03.2014року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 11,104,509,526, 599,629, ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч.2 ст.59, ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 1, 2, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

У письмових поясненнях від 19.03.2014року позивач зазначив, що згідно ст. ст. 187, 201 Податкового кодексу України податкова накладна за наслідками господарської операції не складалась, так як Центр є установою, що фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, до теперішнього часу заборгованість не сплачена, відповідно відсутня дата виникнення податкового зобов'язання.

20.03.2014року відповідач надав суду заперечення проти позову №286 від 19.03.2014року, в яких визнав основну заборгованість в сумі 114518,11грн., вказав, що не мав можливості сплатити заборгованість своєчасно внаслідок складного фінансового стану закладу. Крім того, відповідач просив суд згідно ч.2 ст. 233 ГП України зменшити розмір пені, 3%річних та інфляційних, оскільки відповідач є неприбутковим бюджетним закладом і свої зобов'язання не виконав внаслідок відсутності бюджетного фінансування. На підтвердження фактів, викладених у запереченнях надав належним чином засвідчену копію тимчасового кошторису на І квартал 2014року.

Позивач у заяві №06/7820 від 26.03.2014року заперечив проти задоволення вищезазначеної заяви про зменшення, вказуючи, що відповідачем належними доказами не доведено належних правових підстав, що передбачені ст. 233 ГК України, позивач також знаходиться у складному фінансовому стані, на підтвердження чого надані належним чином засвідчені копії рішень господарського суду Донецької області від 27.12.2012року у справі №5006/24/103/2012, від 14.02.2013року у справі №5006/17/81/2012, ухвали від 01.04.2013року у справі №5006/24/103/2012, звітів про фінансові результати за 2010,2011,2012 роки, 9 місяців 2013року, балансу на 01.10.2013року, протоколу №76 від 08.11.2013року, довідку №06/7819 від 26.03.2014року.

У судовому засіданні 01.04.2014року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Представник відповідача у судому засіданні 01.04.2014року визнав факт наявності основної заборгованості в сумі 114518,11грн., просив зменшити розмір пені, 3%річних та інфляційних.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

14.10.2013року між Центром (Замовник) та ПрАТ «Горлівськтепломережа» (Підрядник) укладено договір підряду №55, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по реконструкції вводу теплотраси з виносом на опори від т. «А» до споруди Центру за адресою: м.Горлівка, вул.Болотнікова, буд.29.(п.1.1 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

12.12.2013року сторонами підписана додаткова угода до вказаного договору, в якій змінено п.2.1 та уточнена загальна вартість робіт.

Відповідно до п.5.2 термін дії даного договору встановлюється з 01.10.2013року по 31.12.2013року, а у частині проведення фінансових розрахунків - до кінцевого розрахунку.

Загальна вартість робіт за даним договором погоджена сторонами у п. 2.1 з урахуванням додаткової угоди від 12.12.2013року та становить 114518,11грн., у тому числі ПДВ - 19086,35грн.

Початок та закінчення робіт встановлюється відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток№2) за умови попередньо оплати. (п.2.7 договору).

В якості додатків до договору сторонами підписано договірну ціну та календарний графік виконання робіт, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Порядок здачі - прийняття робіт встановлено у п.п. 3.1 - 3.4 договору, якими, зокрема, визначено, що при завершенні робот Підрядник надає Замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-3). Замовник протягом 3-х днів з дня отримання акту приймання робіт зобов'язаний направити підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт. У разі мотивованої відмови від приймання робіт Замовник направляє Підряднику проект двостороннього акту з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. У разі неотримання у встановлений в п.3.2 договору строк підписаного акту приймання робіт або мотивованої відмови від приймання робіт, роботи вважаються прийнятими, та Замовник зобов'язаний оплатити їх відповідності з умовами договору.

У вказаному вище порядку, з дотриманням умов договору сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №4607 за грудень 2013року форми Кб-2в на загальну суму 114518,11грн.

Зазначений акт містять посилання на договір №55 від 14.10.2013року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в акті, на підставі вказаного договору.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Дата підписання вказаного акту - 16.12.2013року.

Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в акті, не спростовано будь-якими доказами у справі. Зокрема, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт, наявності мотивованої відмови від підписання акту, тощо.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт №4607 за грудень 2013року є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №55 від 14.10.2013року.

До зазначених актів сторонами також підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2013року, відповідно до якої загальна вартість робіт складає 114518,11грн.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п.2.4 Замовник здійснює попередню оплату в сумі 83288,40грн.

У разі виконання робіт, вказаних у п.1.1 договору без отримання попередньої оплати, оплата здійснюється Замовником протягом 14-ти календарних днів після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-3) (п.2.8 договору).

Оскільки фактично сторони приступили до виконання робіт без здійснення попередньої оплати відповідачем, що уповноваженим представником відповідача не заперечується, застосуванню підлягає п.2.8 договору.

У визначеному вказаним пунктом договору порядку Центр вартість робіт не сплатив.

Позивач звертався до відповідача з листом №04/1883 від 30.01.2014року, до якого доданий рахунок №39 від 29.01.2014року, відповідно до якого просив у строк до 08.02.2014року сплатити заборгованість за спірним договором на суму 114518,11грн.

Лист отримано відповідачем 04.02.2014року.

Однак, відповідач відповіді на зазначений лист не надав, вказану суму заборгованості позивачу не сплатив.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості виконаних робіт на суму 114518,11грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі викладеного, з огляду на те, що умовами договору встановлено конкретний строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості робіт - протягом 14 - ти календарних днів після підписання сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат і акту приймання виконаних будівельних робіт, оскільки дата підписання означених документів - 16.12.2013року, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виконати цей обов'язок у строк по 30.12.2013року включно.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №55 від 14.10.2013року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 114518,11грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 114518,11грн.Відповідно Центром в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

За приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України, в разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 114518,11грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 02.01.2014року по 17.02.2014року пеню в сумі 1917,00грн., 3% річних в сумі 442,39грн., інфляційні нарахування в сумі 229,04грн. , в зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як встановлено судом, кінцевий строк оплати вартості виконаних робіт відповідно до умов договору припадає на 30.12.2013року, отже прострочення грошового зобов'язання починається з 31.12.2013року, тому саме з цієї дати можливе нарахування 3% річних.

Крім того, позивачем згідно листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" виходячи з встановленої судом дати початку прострочки виконання грошового зобов'язання правомірно враховується січень 2014року у період, за який нараховуються інфляційні.

За розрахунком суду, розмір 3%річних за період 02.01.2014року по 17.02.2014року, розрахований на суму заборгованості 114518,11грн., складає 442,39грн., тобто, в частині стягнення 3% річних позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Одночасно, позивач припустився помилки при визначенні сукупного індексу інфляції за період січень-лютий 2014року, який згідно норм діючого законодавства за вказаний період фактично встановлений на рівні 100,8, внаслідок чого за зазначений позивачем період інфляційні нарахування на суму 114518,11грн. складають 917,51грн.

Однак, оскільки позивачем до стягнення заявлено суму інфляційних нарахувань 229,04грн., суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог згідно ст. 83 ГПК України та задовольняє позовні вимоги саме щодо стягнення 229,04грн. інфляційних.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.1 договору за весь період несвоєчасної оплати виконаних робіт (зроблених витрат) Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно з п.6.1 договору.

Вказаний пункт договору відповідає приписам Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким встановлено граничний розмір пені за порушення грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на день прострочення.

Перевіривши зазначений розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, ч.6 ст.232 ГК України, та є арифметично вірним, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1917,00грн. задовольняються.

Щодо клопотання відповідача, яке викладене у запереченні проти позову №286 від 19.03.2014року, в якому він просив суд згідно ч.2 ст. 233 ГП України зменшити розмір пені, 3%річних та інфляційних, оскільки є неприбутковим бюджетним закладом і свої зобов'язання не виконав внаслідок відсутності бюджетного фінансування, суд зазначає наступне.

В силу п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено вище, відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у випадках порушення ним правил господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань.

Перелік штрафних санкцій, передбачених Господарським кодексом України, вичерпний.

Витрати, які пов'язані з інфляцією і та 3% річних не є штрафними санкціями.

Відповідно до ст.233 ГК України , у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи з викладеного, посилання відповідача на ст.233 Господарського кодексу України, яка дає право суду на зменшення штрафних санкцій як підстави для зменшення сум 3%річних та інфляційних нарахувань є безпідставним, оскільки приписи даної статті не застосовуються у відношенні вимог, які заявлені відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінюючи майновий стан сторін у справі, суд оцінює надані докази на його підтвердження,а саме, копії рішень господарського суду Донецької області від 27.12.2012року у справі №5006/24/103/2012, від 14.02.2013року у справі №5006/17/81/2012, ухвали від 01.04.2013року у справі №5006/24/103/2012, звітів про фінансові результати за 2010,2011,2012 роки, 9 місяців 2013року, балансу на 01.10.2013року, протоколу №76 від 08.11.2013року, довідку №06/7819 від 26.03.2014року, що підтверджують фінансовий стан позивача, та копію тимчасового кошторису на І квартал 2014року, що підтверджує фінансовий стан відповідача.

У даному випадку, з наданих позивачем документів суд вбачає, що ПрАТ «Горлівськтепломережа» є збитковим підприємством, яке має значний розмір кредиторської заборгованості, у тому числі й заборгованості з компенсування різниці в тарифах з бюджету.

Тоді як належні докази на підтвердження фінансового стану відповідача відсутні, оскільки у тимчасовому кошторисі на І квартал 2014року визначено лише напрямки використання видатків, які можуть бути використані відповідачем у спірний період, їх класифікація та розмір, але з тексту даного документу не вбачається, що даних видатків є недостатньо для функціонування закладу та сплати боргів підприємства.

Крім того, відповідачем будь-якими доказами не підтверджено причини невиконання зобов'язання, на які він посилається у запереченнях на позов, а саме, відсутності бюджетного фінансування на момент виникнення обов'язку з оплати виконаних робіт.

Суд ухвалою від 20.03.2014року витребував у відповідача інші докази на підтвердження фактів, викладених у запереченнях проти позову, щодо зменшення розміру пені, але вони суду не надані.

Згідно ст. 4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розрішення справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем не доведено наявності правових підстав для застосування ст. 83 ГПК України, ст.233 ГК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення суми пені.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 2342,13грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 617, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 218, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» м.Горлівка Донецької області до Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м.Горлівка» м.Горлівка Донецької області про стягнення 117106,54грн., а саме: основного боргу в сумі 114518,11грн., пені в сумі 1917,00грн., 3% річних в сумі 442,39грн., інфляційних нарахувань в сумі 229,04грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м.Горлівка»(84607, Донецька область, м.Горлівка, вул..Болотнікова, убд.29, ідентифікаційний код 37823630) на користь Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Академіка Павлова, буд.13, ідентифікаційний код 03337007) основний борг в сумі 114518,11грн., пеню в сумі 1917,00грн., 3% річних в сумі 442,39грн., інфляційні нарахування в сумі 229,04грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2342,13грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 01.04.2014року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 07.04.2014року.

Суддя А.М. Осадча