Рішення

від 03.04.2014 по справі 912/712/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 рокуСправа № 912/712/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/712/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс", м. Кременчук

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інеріс", м. Кіровоград

про стягнення 91 026,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - Пузь Ю.А., довіреність № 2 від 02.09.13;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 05.03.20147 року, яка містить вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інеріс" 91 026,00 грн. боргу за договором поставки та 4 551,30 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2014 року порушено провадження у справі № 912/712/14 за даним позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем умов договору з поставки товару та неповернення суми попередньої оплати, сплаченої за поставку такого товару.

Заявою від 03.04.2014 позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 4 551,30 грн. та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інеріс" 91 026,00 грн. (а.с. 57).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі вказаного, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача від 03.04.2014 про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 03.04.2014 представник позивача позовні вимоги в розмірі 91 026,00 грн. підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні присутній не був, відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив.

На час проведення судового засідання на адресу господарського суду органом поштового зв'язку повернуто ухвалу суду про порушення провадження у справі від 11.03.2014 року з відміткою пошти "адресат вибув". Вказана ухвала направлялась відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а саме: 25006, м. Кіровоград, вул. Набережна, 9 (а.с. 39-41).

Враховуючи викладене, а також положення абзац 3 п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Господарським судом було вжито всіх заходів щодо повідомлення відповідача належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Станом на час проведення судового засідання заяви та клопотання від товариства з обмеженою відповідальністю "Інеріс" до господарського суду не надходили.

Приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Положення ст. 75 названого кодексу України встановлюють, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 03.04.2014 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інеріс" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" (далі - Замовник) укладено договір № 01/12 (далі - договір, а.с. 9-12), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується розробити, спроектувати, виготовити та поставити, а також, якщо це зазначено в Специфікаціях, здійснити монтажні і пусконалагоджувальні роботи, а Замовник - прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах, встановлених даним Договором (п. 1.1. договору).

Найменування, асортимент, кількість і ціна продукції визначаються сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору; поставка продукції здійснюється окремими партіями на протязі строку дії даного договору. На кожну поставку партії продукції сторони підписують Специфікацію. У випадку, коли Специфікація містить положення, відмінні від положень даного договору, до відносин сторін застосовуються положення, зазначені в Специфікації (п.п. 1.2. - 1.3. договору).

У п.п. 3.1., 3.3. та 3.4. договору сторони також погодили, що вартість продукції зазначені в Специфікаціях та не підлягає змінам на протязі строку дії договору; порядок оплати продукції визначається сторонами в Специфікаціях; оплата продукції здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або іншим способом за згодою сторін.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє один рік. У випадку, якщо за один місяць до закінчення дії договору жодна із сторін не виявила письмово бажання припинити його дію, даний договір буде вважатися пролонгованим на тих же умовах на один календарний рік (п. 4.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

Сторонами підписано також специфікації ПО-1/12 від 11.01.2012 року, що є Додатком № 1 до договору, ПО-2/12 від 12.01.2012 року, ПО-4/12 від 17.01.2012 року, ПО-5/12 від 25.01.2012 року (а.с. 13-16).

Відповідно до умов п. 1 вказаних вище Специфікацій, Постачальник зобов'язався поставити, а Замовник - прийняти та оплатити продукцію на загальну суму 217 215,00 грн., а саме:

згідно п. 1 специфікації ПО-1/12 від 11.01.2012 року на загальну суму 89 040,00 грн.;

згідно п. 1 специфікації ПО-2/12 від 12.01.2012 року на загальну суму 57 600,00 грн.;

згідно п. 1 специфікації ПО-4/12 від 17.01.2012 року на загальну суму 10 965,00 грн.;

згідно п. 1 специфікації ПО-5/12 від 25.01.2012 року на загальну суму 59 610,00 грн.

При цьому, п. 3 вказаних специфікацій сторони встановили, що строк виготовлення продукції складає відповідно 15, 15, 10 та 25 робочих днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Нормами ст. 264 Господарського кодексу України встановлено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору та Специфікацій до договору Замовником проведено попередню оплату продукції в розмірі 142 000,00 грн. та підтверджується платіжними дорученнями № 70 від 11.01.2012 року на суму 50 000,020 грн., № 86 від 12.01.2012 року на суму 30 000,00 грн., № 129 від 18.01.2012 року на суму 30 000,00 грн., № 155 від 24.01.2012 року на суму 20 000,00 грн., № 161 від 25.01.2012 року на суму 10 000,00 грн., № 173 від 31.01.2012 року на суму 2 000,00 грн. (а.с. 19-24).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у передбачений умовами Договору та Специфікацією до договору строк продукцію поставив на суму 50 974,00 грн., що підтверджується накладною № 2 від 05.03.2012 року (а.с. 25).

25.12.2013 року позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою про повернення отриманих коштів в сумі 91 026,00 грн., сплачених Замовником в якості попередньої оплати за продукцію (а.с. 27).

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки Постачальник відповіді на претензію не надав, грошові кошти в сумі 91 026,00 грн. не повернув, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (замовник за зобов'язанням) виконав повністю свої зобов'язання на виконання домовленості щодо попередньої оплати за товар.

Відповідач (постачальник за зобов'язанням) отримав попередню оплату в сумі 142 000,00 грн., проте виконав свій обов'язок частково, на суму передоплати 91 026,00 грн. продукцію не виготовив та вказану суму передплати не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - шляхом подачі відповідного позову.

Наданими у справі належними доказами, у розумінні приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доведено перерахування позивачем відповідачу 142 000,00 грн. попередньої оплати за товар. Натомість, відповідач доказів поставки залишку товару або повернення отриманої суми передплати до суду не подав.

На підставі викладеного, враховуючи підтвердження матеріалами справи обставин невиконання відповідачем умов договору з поставки оплаченого товару та право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інеріс" (25006, м. Кіровоград, вул. Набережна, 9, ідентифікаційний код 37624138) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" (39610, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 20, ідентифікаційний код 36618647) - заборгованість в сумі 91 026,00 грн., а також 1820,52 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити відповідачу за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Набережна, 9.

Повне рішення складено 07.04.2014 року.

Суддя В.В.Тимошевська