Рішення

від 03.04.2014 по справі 912/798/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 рокуСправа № 912/798/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянувши матеріали справи № 912/798/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів", Харківська область, Барвінківський район, м. Барвінкове

до: приватного підприємства "Приват Інвест Групп", м. Кіровоград

про стягнення 63871,14 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Коростильов С.В., довіреність № 254 від 01.04.14 р.;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою № 4-12/03 від 12.03.2014 р. про стягнення з приватного підприємства "Приват Інвест Груп" заборгованості в сумі 63 871,14 грн., з яких: 58 797,60 грн. основний борг, 4688,21 грн. пеня, 385,33 грн. 3% річних.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений господарський договір поставки товару № 1-28/11 від 28.11.2013 р., відповідно до якого позивач передав товар у власність відповідача, а відповідач прийняв його, проте за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних ухвалою суду документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи направлена на зазначену в ЄДРПОУ адресу відповідача та повернута до суду з відміткою підприємства не існує ухвала про порушення провадження у справі. Вказаний висновок цілком узгоджується з абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" (як постачальником) та приватним підприємством "Приват Інвест Групп" (як покупцем) було укладено договір поставки № 1-28/11 (далі - "договір поставки").

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору борошно пшеничне (надалі - товар) в асортименті.

Згідно п. 3.3 договору поставки одночасно з передачею товару постачальник зобов"язався надати покупцю наступні документи: рахунок - фактуру, товарно - транспорту накладну, податкову накладну.

Ціна на товар зазначається в супровідних документах (рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна) (п. 4.1 договору поставки).

Пунктом 5.1 договору поставки сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами та діє до 31.12.2013 р. (п. 10.1 договору).

Позивач стверджує, що ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 61797,60 грн., втім останній за отриманий товар розрахувався частково, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 58 797,60 грн.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв 10.12.2013 р. продукцію (борошно пшеничне) на загальну суму 61 797,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 55-12 від 10.12.2013 р. (а.с. 9).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Умови оплати товару визначаються сторонами у п. 5.1 договору поставки.

Зі змісту п. 5.1. договору поставки вбачається, що сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на протязі 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Таким чином, враховуючи положення договору поставки, ст. 253 Цивільного кодексу України, відповідач мав розрахуватися перед позивачем за отриманий товар до 25.12.2013 р. включно.

Згідно пояснень представника позивача, відповідач сплатив за отриманий товар 3000,00 грн., тому заборгованість останнього за договором поставки становить 58 797,60 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вказаної заборгованості частково або в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором поставки, а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 58 797,60 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4688,21 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3 договору за порушення строків оплати товару покупець зобов"язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від вартості не оплаченого в строк товару за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статею1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пені в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні відносини, які були укладені між позивачем та відповідачем, врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" який визначає правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових коштів.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлений як граничний, тобто за прострочку платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, яка не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Господарським судом здійснено розрахунок пені з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1669,77 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 385,33 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач несвоєчасно виконував грошові зобов'язання по оплаті за отриманий товар, в результаті чого позивач правомірно нарахував три відсотки річних в сумі 385,33 грн.

З урахуванням наведеного задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 58 797,60 грн. основного боргу, 1669,77 грн. пені, 385,33 грн. 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми судові витрати при задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача - в сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 78, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Приват Інвест Групп" (25006, м.Кіровоград, вул. Тимірязєва, б. 84, кімн. 612 Б, код ЄДРПОУ 20655861) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінківський комбінат хлібопродуктів" (64703, Харківська область, Барвінківський район, м. Барвінкове, вул. Київська, 1А, код ЄДРПОУ 36167208) 60 852,70 грн. заборгованості, з яких: 58 797,60 грн. основний борг, 1669,77 грн. пеня, 385,33 грн. 3% річних, а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 04.04.2014 р.

Суддя С. Б. Колодій