Рішення

від 27.03.2014 по справі 910/3178/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3178/14 27.03.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/3178/14

за позовом державного вищого навчального закладу «Донецький національний

технічний університет»;

до приватного вищого навчального закладу «Міжнародний університет фінансів»;

про стягнення 9810,93 грн.

Представники сторін:

від позивача: Білібін О.І., довіреність № 14-80/10 від 18.03.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» (надалі - позивач) з позовом до приватного вищого навчального закладу «Міжнародний університет фінансів» (надалі - відповідач) про стягнення 9810,93 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору оренди № 4027/2009 від 16.12.2009р. у визначений строк не сплатив орендну плату за оренду нерухомого майна, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 9472,85 грн., за прострочення оплати якої позивачем нарахована пеня в сумі 338,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/3178/14 та призначено її розгляд на 27.03.2014р.

24.03.2014р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивачем наведено додаткове обґрунтування позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2014р. підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 28.02.2014р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 28.02.2014р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2009р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір оренди № 4027/2009 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення першого та третього поверхів учбового корпусу № 3 загальною площею 321,30 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 96 (далі - майно), що перебувають на балансі позивача (за договором - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.08.2009р. і становить за належною оцінкою 1 177 565,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення приватного вищого навчального закладу.

Згідно п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди орендодавець передав у користування відповідача нежитлові вбудовані приміщення першого та третього поверхів учбового корпусу № 3 загальною площею 321,30 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 96, що підтверджується актом приймання-передавання від 16.12.2009р., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Також, протягом строку дії договору сторонами укладались додаткові угоди, за якими сторони встановлювали розмір орендної плати, продовжували дію договору, а також були укладені договори про внесення змін до договору в частині строку дії договору та розміру орендної плати.

Зокрема, 15.10.2012р. між орендодавцем та відповідачем було укладено Договір № 5 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної комунальної власності від 16.12.2009р. № 4027/2009, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові вбудовані приміщення першого та третього поверхів учбового корпусу № 3 загальною площею 321,30 кв. м, в тому числі нежитлові приміщення площею 194,8 кв. м з погодинною оплатою оренди, нежитлові вбудовані приміщення площею 126,5 кв. м (постійного використання), які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 96 та знаходяться на балансі позивача (за договором - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.05.2012р. і становить за належною оцінкою - 1 371 588,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції договору № 5 про внесення змін до договору оренди, з 31.07.2012р.), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) червень 2012р. - 6789,32 грн. Базова година розрахунку - 35,98 грн., за умови погодинного використання майна не менше, ніж 64 години на місяць.

Відповідно до розділу 7 договору № 5 про внесення змін до договору оренди, сторони змінили умови п.п. 10.1, 10.10, 10.11 договору оренди, зокрема, дійшли взаємної згоди продовжити строк дії договору оренди до 30.07.2013р.

В подальшому, між орендодавцем та відповідачем були підписані Договір № 6 від 21.12.2012р. про внесення змін до договору оренди та Договір № 7 від 25.04.2013р. про внесення змін до договору оренди, відповідно до умов яких сторони змінили площу орендованого майна та розмір орендної плати.

Так, орендна плата з 01.04.2013р. складала 3369,94 грн. без ПДВ, а загальна площа орендованого приміщення - 81,7 кв. м. Також, сторонами було підписано додаток № 5 до договору оренди, в якому наведено розрахунок орендної плати та зазначено, що оподаткування орендної плати здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Умовами п.3.6 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди нерухомого державного майна по оплаті 50% оренди на користь позивача як балансоутримувача, у зв'язку з чим, у відповідача за період з 01.04.2013р. по 31.07.2013р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9472,85 грн. з ПДВ.

При цьому, 27.08.2013р. орендодавець звернувся до відповідача з заявою вих. № 17-06-05-10688 про припинення дії договору та повернення майна, на підставі якої відповідач повернув позивачу орендоване нерухоме майно, про що було складено акт приймання-передачі від 31.07.2013р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та копія якого наявна в матеріалах справи.

Оскільки орендну плату відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 24.12.2013р. направив відповідачу вимогу за вих. № 14-457/10 від 13.12.2013р. про сплату боргу. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 9472,85 грн. з урахуванням ПДВ.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Норми частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають, що Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт несплати 50% орендної плати на користь балансоутримвача (позивача) нерухомого майна на суму 9472,85 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за нерухоме майно у сумі 9472,85 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 338,08, яка нарахована за кожний місяць окремо.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовної заяви, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладених обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Міжнародний університет фінансів» (01025, м. Київ. вул. Володимирська, 7, корп. 1, код ЄДРПОУ 21547613) на користь державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 58, код ЄДРПОУ 02070826) 9472 грн. 3985 коп. - заборгованості по орендній платі, 338 грн. 08 коп. - пені та 1827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.04.2014р.

Суддя А.І. Привалов