Постанова

від 03.04.2014 по справі 912/1797/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2014 року Справа № 912/1797/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Кощеєва І.М.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників:

позивача: Бєлов В.В., директор, виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія АГ № 015432 від 31.03.2014р.;

відповідачів: 1. Не явився;

2. Костенко М.М.- предст., дов. № 2 від 27.03.2014р.;

третьої особи: Не явився

прокурора: Волкогон Т.В., службове посвідчення № 07508 від 05.06.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу корпорації «ХХІ Століття» (м. Кіровоград) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2014р. у справі №912/1797/13

за позовом: комунального підприємства «Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня» (м. Кіровоград )

до : 1 - Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград)

2 - корпорації «ХХІ Століття» (м. Кіровоград )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кіровської районної у місті Кіровограді ради

за участю прокурора м. Кіровограда

про: визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року (підписано 17.02.2014р.) у справі №912/1797/13 (головуючий суддя Тимошевська В.В., судді: Коротченко Л.С., Поліщук Г.Б.) задоволені позовні вимоги комунального підприємства «Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня» (м. Кіровоград ) до Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград) та корпорації «ХХІ Століття» (м. Кіровоград) за участю Кіровської районної у місті Кіровограді ради та прокурора м. Кіровограда про визнання недійсним та скасування п. 41 рішення Кіровоградської міської ради №1691 від 31.01.2006р. «Про регулювання земельних відносин» і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №168 від 16.05.2006р. З відповідача-1 на користь позивача стягнуто 1720,50 грн. судового збору, а з відповідача-2 - 573,50 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач-2 - корпорація «ХХІ Століття», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2014р. у справі №912/1797/13 і прийняти нове, яким відмовити у позові. З посиланням на ст. 257 ЦК України та приписи п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України скаржник вважає необґрунтованим твердження господарського суду щодо поважності причини пропуску строку позовної давності позивачем. Позивач, який розташовується за адресою спірної земельної ділянки: пр. Правди, 28 в м. Кіровограді не міг не знати про користування спірною земельною ділянкою відповідачем-2.Відповідач зазначає, що судом не взято до уваги фактичне припинення позивачем права постійного користування земельною ділянкою. Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивачу належить земельна ділянка розміром 35,8 га, тоді як позивачу надано в постійне користування земельну ділянку площею 42,28 га. Оскаржуване рішення Кіровоградської міської ради містить посилання на той факт, що земельна ділянка передавалась в оренду відповідачу-2 за згодою позивача, отже мала місце добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду не підтверджено належними доказами, не надано проект землеустрою території природно-заповідного фонду із зазначенням меж такої території та не надано рішення Кіровоградської міської ради про затвердження меж території природно-заповідного фонду. Документи, якими позивач обґрунтовує віднесення земельної ділянки до природно-заповідного фонду датовані 1971 і 1972 роками і не можуть бути належними доказами, оскільки не містять такий об'єкт, як «Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня» чи адресу розташування земельної ділянки (пр. Правди, 28 в м. Кіровограді).Скаржник вважає, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, що перебувають в запасі Кіровоградської міської ради, що підтверджується рішенням №1691 від 31.01.2006р. На думку, сторони безпідставним є також визнання судом недійсним договору оренди землі від 16.05.2006р. Після укладання договору оренди землі рішення Кіровоградської міської ради від 31.01.2006р. №1691 (п. 41) вичерпало свою дію, тобто на момент подання позову, вважає відповідач-2, рішення вже було недійсним. Скаржник зазначає, що Земельним кодексом і судовою практикою встановлено, що з вимогою про визнання недійсним договору може звертатись або власник земельної ділянки, або інша зацікавлена особа, яка має право на придбання земельної ділянки. Позивач не довів належність йому спірної земельної ділянки на праві постійного користування,оскільки не містить відповідної землевпорядної документації. Встановити фактичний розмір належної йому земельної ділянки та її межі також на даний час не можливо.

Позивач - комунальне підприємство «Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня», у відзиву на апеляційну скаргу і представник в судовому засіданні вказав, що з доводами апеляційної скарги погоджується частково. Позивач визнає, що спірна земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель, а належить до земель житлової та громадської забудови, що перебувають в запасі Кіровоградської міської ради. При цьому позивач посилається на рішення ради №1691 від 31.01.2006р. Позивач вважає, що не може документально довести належність йому спір6ної земельної ділянки на праві постійного користування, а отже позовні вимоги слід визнати безпідставними.

Відповідач-1 - Кіровоградська міська рада свою позицію у відзиві на апеляційну скаргу не виклала. Представник 03.04.2014р. надіслав на адресу суду факс, в якому просив провести розгляд справи за його відсутності.

Третя особа - Кіровська районна у місті Кіровограді рада відзив на апеляційну скаргу не надала, представник в судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №14708826).

Беручи до уваги, що неявка представників відповідача-1 і третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по справі, справа переглядалася без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Прокурор м. Кіровограда у відзиву на апеляційну скаргу і представник прокуратури у судовому засіданні вказав, що безпідставним є посилання скаржника на пропуск строку позовної давності, оскільки на ці правовідносини в силу п. 4 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється. Після внесення змін до Закону п. 5 Перехідних положень Закону №4176-УІ встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності законом, а саме - з 15.01.2012 року - особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акту державної влади … або органу місцевого самоврядування. Тому позивач не порушив строк позовної давності при зверненні з даним позовом. Щодо суті позовних вимог, то прокурор їх підтримує, оскільки земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення і договору, не вилучалася із постійного користування позивача, тому не могла бути передана у користування іншій особі. Крім того, прокурор наполягає, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель природоохоронного призначення згідно рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради депутатів трудящих №204 від 28.01.1974 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А №156 від 21.03.2014 року у зв'язку з лікарняним судді постійної колегії Бахмат Р.М. та на підставі ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу II Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.10р., наказу голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду №7 від 17.01.2011р., справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С.(доповідач), суддів Кощеєва І.М., Павловського П.П.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А №183 від 03.04.2014 року у зв'язку з виходом з лікарняного судді постійної колегії Бахмат Р.М., справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С.(доповідач), суддів Бахмат Р.М., Кощеєва І.М.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши прокурора і представників позивача і відповідача-2, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга корпорації «ХХІ Століття» не підлягає задоволенню в силу наступного: рішенням виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради трудящих №213 від 06.06.1972р. «Про віднесення пам'яток природи республіканського та місцевого значення до категорії відповідно нової класифікації та затвердження нововиявлених заповідних територій і природних об'єктів» до категорії парків - пам'яток садово-паркового мистецтва віднесено згідно з додатком №1 Кіровоградський дендропарк « 50 років Жовтня» площею 45 га.

28.01.1974р. рішенням виконкому Кіровоградської міської ради депутатів трудящих №204 парк культури та відпочинку ім. 50-річчя Жовтня виділено в самостійну одиницю підпорядкувавши його Кіровській районній раді депутатів трудящих з 15 лютого 1974р.

Відповідно до п. 1, 5 Статуту державного комунального підприємства «Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня», зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів № 368 від 10.06.1992р., парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня створений відповідно до рішення Кіровоградського міськвиконкому від 28.01.1974 року №201 та функціонує на території Кіровського району м. Кіровограда парк знаходиться за адресою: проспект Правди, Кіровоград, 28.

На підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів №849 від 13.10.1993р. «Про розгляд матеріалів інвентаризації земель» парку ім. 50 років Жовтня виданий Державний акт на право постійного користування землею, згідно якого землекористувачу надано у постійне користування 42,28 га землі в межах згідно з планом землекористування. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 14.10.1993р. за №150 (т.1а.с.13-15).

Рішенням Кіровської районної ради народних депутатів м. Кіровограда №79 від 05.08.1997р. «Про прийняття у комунальну власність району парку культури та відпочинку ім. 50-річчя Жовтня» вирішено прийняти у комунальну власність району земельну ділянку площею 42,28 га, а також майно та основні засоби парку культури та відпочинку ім. 50-річчя Жовтня (п.1) (т.1а.с. 138).

Відповідно до п. 138 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005р №1592 було вирішено «Погодити місце розташування та надати корпорації «ХХІ століття» згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років площею 2,5 га (в тому числі по угіддях 2,5 га землі громадського призначення) за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні комунального підприємства «Парк культури і відпочинку ім.. 50-річчя Жовтня» за його згодою під розміщення та обслуговування мережі атракціонів, ігрових майданчиків, господарських будівель і споруд».(т.1а.с. 20).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 31.01.2006р. №1691 «Про регулювання земельних відносин» затверджено акт визначення збитків, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,10 га та надано корпорації «ХХІ століття» в оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 2,525 га, з них 2,10 га земель громадського призначення за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні комунального підприємства «Парк культури і відпочинку ім.. 50-річчя Жовтня» (що передбачено проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки), та 0,425 га земель, які використовуються в комерційних цілях і перебувають у користуванні корпорації «ХХІ століття» (з метою об'єднання ділянок) під розміщення та обслуговування мережі атракціонів, ігрових майданчиків, господарських будівель і споруд по просп.. Правди, 28 з визначенням розміру орендної плати на рівні 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік (п.41)(т.1 а.с.21).

Зазначене рішення стало підставою для укладання 16.05.2006р. за №168 договору оренди землі між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) і корпорацією «ХХІ століття» (Орендар).

За п. 1 і п. 2 договору Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування мережі атракціонів, ігрових майданчиків, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по просп. Правди, 28 в місті Кіровограді. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 2,525 га, з них: 2,10 га землі громадського призначення та 0,425 га землі, які використовуються в комерційних цілях.

Цільове призначення земельної ділянки визначено як землі житлової та громадської забудови. Умови збереження стану об'єкта оренди - дотримання режиму використання земель житлової та громадської забудови (п.5 договору).

На виконання умов договору, а саме п. 6, передача земельної ділянки Орендарю була здійснена у семиденний строк після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі 26.05.2006р.

Договір був зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах 26.05.2006р. за №101.

Відповідно до п. 3 договору останній укладено на сорок дев'ять років, починаючи з дати прийняття рішення Кіровоградської міської ради.

Позивач вважає, що належна йому на праві постійного користування земельна ділянка по пр. Правди, 28 була передана в оренду відповідачу-2 з порушенням норм Земельного законодавства, а саме порядку вилучення земельної ділянки, що стало підставою для звернення з позовом.

Згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право звернутися до суду за їх захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відтак, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача.

За приписами частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції 09.02.2006р. чинній на день укладання договору), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституція України в силу ст.8 має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії, на підставі яких гарантується судовий захист прав і свобод.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Це право реалізується відповідними радами через прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування. Зазначене питання вирішується виключно на пленарному засіданні ради (п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 1 і 2).

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції 20.12.2005р., чинній на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На відміну від права оренди право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України. Зокрема, такими підставами є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.3,4 ст. 142 Земельного кодексу України).

Порядок вилучення земельних ділянок встановлений в ст. 149 Земельного кодексу України.

Згідно частин 1-3 цієї статті, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 150 Земельного кодексу України (в редакції 20.12.2005р., чинній на момент прийняття спірного рішення) визначено, що до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За приписами частин 2, 3 ст. 150 Кодексу, земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Відповідно до ст. 72 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. N 561-XII, до земель природоохоронного призначення належать землі заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам'яток природи.

На землях природоохоронного призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може негативно впливати на якісний стан земель .

За вимогами п. "а" ч. 1 ст. 91, п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, земельна ділянка повинна використовуватися власниками та користувачами за цільовим призначенням.

Частиною 2-4 ст. 2 в редакції цього Кодексу було також встановлено, що віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України наводиться також і в ст.3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992р. N 2456-XII (зі змінами і доповненнями).

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного суду вважає, що господарським судом на підставі матеріалів справи доведено факт віднесення спірної земельної ділянки до особливо цінних земель та, яка за цільовим призначенням входить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Матеріали справи містять охоронне зобов'язання № МПП 1-564 від 26.03.2008р. на об'єкт - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва « 50 років Жовтня» площею 44,2 га, охоронна зона 2,1 га, що знаходиться у віданні КП «Парк культури і відпочинку» входить до складу природно-заповідного фонду України та передано під охорону землекористувача - КП «Парк культури і відпочинку» (а.с. 16 т.1).

26.03.2008 державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області видано також паспорт території (об'єкту) природно-заповідного фонду України № МПП 1-564, яким визначено режим утримання: а) згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд України», в) згідно додатку до охоронного зобов'язання(а.с. 139-140 т.1).

Рішенням Кіровоградської міської ради №46 від 28.02.1996р. до категорії земель природоохоронного призначення віднесено парк 50-річчя Жовтня. (а.с. 11 т. 2). Докази скасування зазначеного рішення в матеріалах справи відсутні, а отже воно залишається чинним і на цей час.

Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо порушення вимог ст.ст. 141, 142, 149, 150 Земельного кодексу України при наданні в оренду земельної ділянки корпорації «ХХІ століття» через відсутність заяви комунального підприємства «Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня» про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 2,525 га, доказів погодження матеріалів вилучення земельної ділянки Верховною Радою України та прийняття Кіровоградською міською радою рішення про вилучення або про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у комунального підприємства «Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня».

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України (п.2.8.).

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З наведених норм вбачається, що підставою для визнання правового акту недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону може бути прийняття такого акту органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства .

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

За змістом частин 1, 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В своєму інформаційному листі від 07.04.2008р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд пояснив, що за загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ЦК України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом (п. 18).

Оскільки позивач - комунальне підприємства «Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня», є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки по пр. Правди, 28, згідно плану зовнішніх меж землекористування, що підтверджується чинним Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою №150 від 14.10.1993р. слід визнати безпідставними твердження відповідача-2 щодо відсутності у позивача права на звернення до господарського суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі №168 від 16.05.2006р.

При прийнятті постанови колегія суддів також враховує, що передача земельної ділянки в оренду відбулася зі зміною цільового призначення земельної ділянки з земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення на землі житлової та громадської забудови без відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до вимог законодавства, згідно наданих сторонами доказів і підстави для його скасування відсутні. За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду і не можуть бути підставою для скасування прийнятого судом рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу корпорації «ХХІ Століття» (м. Кіровоград) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року у справі №912/1797/13 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 07.04.2014 року)

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М. Бахмат

І.М. Кощеєв