Рішення

від 18.03.2014 по справі 918/184/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2014 р. Справа № 918/184/14

за позовом Прокурора Рівненського району Рівненської області в інтересах держави в особі Заборольської сільської ради Рівненського району

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про розірвання договору оренди та стягнення в сумі 2 998 грн. 16 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники:

від позивача: Солощук В.В., паспорт НОМЕР_3 від 17.10.1997 року

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_4 від 21.03.1997 року

від органу прокуратури: Герасимчук Ю.М., посв. № 010595 від 20.10.2012 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2014 року прокурор Рівненського району звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Заборольської сільської ради Рівненського району (надалі-позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі-відповідач) про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості із орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

04.01.2000 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди комунального майна № 1 (надалі-договір), згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування приміщення старої школи № 2 площею 42,56 кв.м.

Відповідач недобросовісно виконує свої обов'язки з внесенням орендної плати в обумовлений строк, прострочення платежів становить майже 3 роки, у зв'язку з чим позивач просить розірвати договорів оренди та стягнути заборгованість з орендної плати.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 509, 525, 526, 610, 782, 785 ЦК України, ст. ст. 18, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Ухвалою суду від 11.02.2014 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 18.02.2014 року.

Ухвалою суду від 18.02.2014 року розгляд справи відкладено на 25.02.2014 року.

У судовому засіданні 25.02.2014 року оголошено перерву до 04.03.2014 року.

Ухвалою суду від 04.03.2014 року розгляд справи відкладено на 18.03.2014 року.

У судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну предмета позову, погоджену з прокуратурою, в якій позивач просить суд розірвати договір оренди комунального майна та зобов'язати відповідача звільнити та передати по акту прийому-передачі орендоване приміщення.

Оскільки заява про зміну предмета позову подана у порядку і строк, визначені ст. 22 ГПК України, відтак приймається судом.

18.03.2014 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній з вимогами позивача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність копій документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2000 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди комунального майна № 1 (надалі-договір), згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування приміщення старої школи № 2 площею 42,56 кв.м, що знаходиться на балансі позивача, вартість оцінки якого визначено відповідно до акта оцінки вартості нерухомого майна і становить 7 904,93 грн. (п. 1 договору).

Згідно з підп. 1, 2 п. 2 договору вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна. Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається позивач, а орендар володіє й користується ним протягом строку оренди.

Судом встановлено, що на підтвердження факту передачі майна в оренду між сторонами підписано акт прийому-передачі орендованого приміщення від 03.01.2000 року.

Строк договору оренди встановлено з 01.01.2010 року по 31.12.2004 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (підп. 1, 6 п. 9 договору).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як передбачено підп. 1, 2 п. 3 договору, з урахуванням змін, внесених змінами до договору оренди комунального майна від 04.04.2000 року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить 360,59 грн. за рік. Орендна плата перераховується до бюджету позивача шляхом внесення грошей в касу сільської ради щоквартально, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції щодо суми орендної плати.

Згідно з ч. 4. ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічний обов'язок встановлено в ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та в підп. 2 п. 4 договору.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання в частині сплати орендної плати належним чином не виконував, внаслідок чого за ним станом на 31.12.2013 року обліковувалася заборгованість в розмірі 2 998,16 грн.

Крім того, відповідачем у порушення підп. 2.п. 3 договору нарахування орендної плати протягом 2008-2010 років проводилося без врахування щомісячного індексу інфляції, загальний розмір якого за вказаний період склав 2 193,65 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач протягом розгляду справи здійснив сплату заборгованості з орендної плати та неврахованого розміру індексу інфляції на загальну суму 5 305,00 грн., що стверджується квитанціями № 3 від 11.02.2014 року, № 16 від 27.02.2014 року, № 232 від 13.03.2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач, зокрема користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Як встановлено судом, відповідач систематично порушував свій обов'язок щодо своєчасного і повного внесення орендної плати та її індексації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, починаючи з січня 2011 року, не в повному обсязі вносив орендну плату, а протягом 2008-2010 років не здійснював її індексації.

Щодо відмови наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч. 1 ст. 782 ЦК України, то остання є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України, про що йдеться в постанові від 08.05.2012 року у справі № 3-26гс12.

Враховуючи систематичність невиконання відповідачем своїх зобов'язань з внесення орендної плати в повному обсязі та у встановлений строк, що є істотним порушенням умов договору оренди, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про його розірвання.

Відповідно до п. 4 договору у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

У силу вимог ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Зважаючи, що у зв'язку з розірванням договору оренди підстави для подальшого використання орендованого майна відпали, відтак вимога про його звільнення та повернення за актом прийому-передачі також підлягає до задоволення.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Договір оренди комунального майна № 1 від 04.01.2000 року, укладений між Заборольською сільською радою Рівненського району (провул. Шкільний,21, с. Забороль, Рівненський район, Рівненська область, 35324, код ЄДРПОУ 21085561) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 33001, ідентифікаційний код НОМЕР_2), розірвати.

3. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 33001, ідентифікаційний код НОМЕР_2) звільнити та передати за актом прийому-передачі орендоване приміщення старої школи № 2 площею 42,56 кв.м., що знаходиться на балансі Заборольської сільської ради Рівненського району (провул. Шкільний,21, с. Забороль, Рівненський район, Рівненська область, 35324, код ЄДРПОУ 21085561).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 33001, ідентифікаційний код НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України 2 436,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 18.03.2014 року.

Суддя О.В. Андрійчук