Рішення

від 07.04.2014 по справі 317/4889/13-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/4889/13-ц

№/п 2/317/256/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 03» квітня 2014 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Мінгазова Р.В.,

при секретарі - Балковій Л.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про визнання права власності на частину земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом зобов'язання знесення самовільно збудованого нерухомого майна , -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про визнання права власності на частину земельної ділянки.

В позові зазначила, що 22 листопада 2010 року вона уклала з ОСОБА_6 попередній нотаріальний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0192 га. для ведення садівництва, яка знаходиться на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області. На підтвердження дійсних намірів щодо наступного укладання Основного договору позивач сплатила ОСОБА_6 суму в розмірі 39688 грн., що на той час було еквівалентно 5 000 доларів США.

ОСОБА_5 при укладанні попереднього договору купівлі-продажу діяв в інтересах ОСОБА_7, про що свідчить нотаріальна довіреність від 11 листопада 2010 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 4891, тобто, через посередництво ОСОБА_5 був укладений з ОСОБА_7 договір про наміри придбати у нього зазначену земельну ділянку і почати на ній будівництво відповідних об'єктів нерухомості.

Потім позивачу стало випадково відомо, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2011 року по цивільній справі № 2-1072/2011 року ОСОБА_7 за позовом ОСОБА_4 усунутий від спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року на підставі ст. 1224 ЦК України.

Після укладення з ОСОБА_7 попереднього договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, і з його згоди, ще до того як ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на нею, восени 2011 року позивачем були проведені будівельні роботи на ділянці та використані будівельні матеріали, вартістю 90 915 грн.

На час початку будівництва на спірній земельній ділянці не було жодної споруди.

Таким чином, укладення попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_7, через посередництво ОСОБА_5 22 листопада 2010 року стало підставою для проведення будівельних робіт на зазначеній земельній ділянці, на що була його згода, що підтверджується зазначеним попереднім договором купівлі - продажу спірної земельної ділянки.

У зв'язку з вищевикладеним позивач посилаючись на те, що ОСОБА_4, ставши спадкоємцем другої черги, не розрахувалась з позивачем за будівельні роботи, проведені за згодою ОСОБА_7, просила суд в рахунок відшкодування витрачених на будівництво грошових коштів, визнати за нею право власності на частину земельної ділянки № НОМЕР_3, площею 0,0192 га., на території СТ «Водник-2», що знаходиться на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка відповідає витраченим коштам витраченим на спорудження об'єкту нерухомості в розмірі 90 915 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що вимоги позивача є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, а тому необхідно відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Так в попередньому договорі купівлі-продажу від 22.11.2010 року не вказані індивідуальні ознаки земельної ділянки, яку хотіла придбати громадянка ОСОБА_3, немає а ні номеру земельної ділянки, що присвоєний садівничим товариством, ні назви самого садівничого товариства на території якого знаходиться ділянка, ні номеру державного акта на земельну ділянку, ні кадастрового номеру цієї земельної ділянки, ні документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку. Таким чином, в тексті попереднього договору купівлі-продажу від 22.11.2010 року не вказано, яка конкретно земельна ділянка підлягала продажу.

Особливістю попереднього договору, нерозривно пов'язаної з його правовою природою, є момент припинення зобов'язань за попереднім договором. Відповідно до попереднього договору від 22.11.2010 року сторони зобов'язалися в строк до 30.01.2011 року укласти основний договір купівлі - продажу. Так як до цієї дати основний договір не був укладений, зобов'язання за ним припинилися і ніяких інших наслідків для сторін не передбачено.

Крім того за ОСОБА_7 не було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, а тому він не мав можливості та прав на підписання Основного договору.

Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 відшкодувала собі збитки понесених нею від відмови ОСОБА_7 від підписання Основного договору, внаслідок того, що він не отримав спадок який залишився після смерті його матері.

У зв'язку з вищевикладеним представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Крім того звернувся до суду до ОСОБА_3 із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом зобов'язання знести самовільно збудоване нерухоме майно.

В позові зазначив, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки № НОМЕР_3 у СТ "Водник-2" загальною площею 0,0912 га з кадастровим номером 2322188400:04:001:1383, яка розташована на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

У весні 2011 року ОСОБА_3 самовільно зайняла належну ОСОБА_4 земельну ділянку та, без всяких на те дозволів, розпочала будівництво причалу з підвалом для зберігання плавзасобів.

У зв'язку з чим, ОСОБА_4 посилаючись на ст. 212 ЗК України просить суд зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у первісний стан шляхом знесення самовільно збудованого майна.

Третя особа - ОСОБА_5, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до попереднього договору купівлі-продажу від 22.11.2010 року, укладеному між ОСОБА_5, який діяв в інтересах ОСОБА_7, та ОСОБА_3, сторони домовились про те, що вони зобов'язуються в строк до 30.01.2011 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0192 га., яка розташована на території с. Розумівка, Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, на умовах встановлених попереднім договором (а.с. 18)

Відповідно до п. 4.2. попереднього договору продаж вказаної земельної ділянки буде вчинено за грошову суму в гривнях, яка еквівалентна 22 000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на час укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 6 попереднього договору було визначено, що на підтвердження дійсності намірів за вказаним договором ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_5 отримує грошове забезпечення у розмірі 39 688 грн., що еквівалентно 5 000 доларів США за курсом НБУ на день укладання попереднього договору.

Згідно до рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.07.2011 року по справі № 2-1072/2011 ОСОБА_7 було усунуто від спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_8 (а.с. 20-21).

Згідно до заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2013 року по справі № 0825/7592/2012 з ОСОБА_7, яка є спадкоємицею ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, на користь ОСОБА_3 79 376 грн. забезпечувального платежу та штрафу, згідно до п. 10 попереднього договору купівлі-продажу від 22.11.2010 року (а.с. 16-17).

Відповідно до державного акту ЯИ № 232210001006628 від 24.12.2012 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки № НОМЕР_3 в СТ «Водник-2» площею 0,0192 га. на території Розумівської сільської ради (а.с. 44-45)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він є головою садового кооперативу «Водник-2», ОСОБА_7, є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_11, яким належала спірна земельна ділянка, та відповідно, після їх смерті почав її обробляти. Також пояснив, що він чув про те, що ОСОБА_7 збирався продати спірну земельну ділянку ОСОБА_3, а також повідомив, що остання зі згоди ОСОБА_7 та з його допомогою почала будівництво на береговій лінії. При цьому зазначив, що йому не відомо про наявність у ОСОБА_7 або ОСОБА_3 документів на право власності на земельну ділянку або дозвільних документів на будівництво.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомила, що її чоловік ОСОБА_13 приймав участь в укріпленні берегової лінії на спірній земельні ділянці, яке тривало з 2010 по 2011 рік.

Свідок ОСОБА_13 повідомив, що під його керівництвом відбувалось укріплення берегової лінії на спірній земельній ділянці. Допомогти укріпити берегову лінію його попрохала ОСОБА_3, при цьому фінансування витрат здійснював батько ОСОБА_3 - ОСОБА_14. при цьому на словах ОСОБА_7 повідомив, що земельну ділянку він продав ОСОБА_3, однак будь яких документів на право власності він не бачив.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов в свою чергу слід задовольнити у зв'язку з наступним.

Забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (оренда) і отримання дозволу на проведення будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ньому будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будівель і споруд (сг. 22 Закону України "Про основи містобудування", в редакції від 08.02 2001 р. № 2257-Ш ).

У частині 3 статті 125 Земельного кодексу України (ЗК) визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меле у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»: «самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними».

Відповідно до пункту 4 ст. 26, ст. 27 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закону № 3038-У1) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до п 2. Порядку виконання будівельних робіт від 13 квітня 2011 р. № 466 (Порядку), «Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію».

Згідно з п. 30 Порядку, виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом

В ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_3 розпочала будівництво на території спірної земельної ділянки без відповідних дозвільних документів, крім того на земельній ділянці, яка не належала ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_7

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4, яка на час звернення до суду з позовом є власницею спірної земельної ділянки, дозволу на будівництво також не надавала, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_3 здійснювала будівництво самовільно, а відтак оскільки ОСОБА_3 не була власником спірної земельної ділянки чи її частини та не мала права виконувати будівельні роботи без згоди власника, яким також не був і ОСОБА_7, та такі дії вчиняла на свій страх та ризик, а тому не набула права стребувати відшкодування вартості начебто створеної нею нерухомості в вигляді причалу з підвалом для зберігання плавзасобів.

Крім того слід зазначити, що ОСОБА_3 та її представник жодним чином не обґрунтували підстави обрання такого способу захисту порушеного прав, як визнання права власності на частину земельної ділянки, що еквівалентна розміру витрат на будівництво об'єкту нерухомості, суд вважає, що стороною не вірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до п. 7 Постанови ПВСУ від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що дійсно ОСОБА_3 своїми діями створює ОСОБА_4 перешкоди у вільному користуванні земельною ділянкою, суд приходить до висновку про обґрунтованість зустрічного позову та відповідно вважає його таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3 , 4 , 10 , 11 , 15 , 60 , 80 , 118 , 119 , 212-215 ЦПК України , ст.ст. 317 , 321 , 391 ЦК України , ст.ст. 2 , 90 , 96 , 116 , 125 , 126 , 152 , 158 ЗК України , суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності на частину земельної ділянки - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом приведення її у первісний стан - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, звільнити земельну ділянку № НОМЕР_3 у СТ «Водник», загальною площею 0,0912 га., шляхом знесення самовільно збудованого причалу з підвалом для зберігання плавзасобів.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, витрати по сплаті судового збору в сумі 250 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мінгазов Р.В.