Постанова

від 04.04.2014 по справі 905/1867/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2014 р. справа №905/1867/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А. від позивача:Сарри Т.І. - за дов. №1/14 від 26.03.2014р. від відповідача:Мельникова Є.В. - за дов. №04/01 від 10.01.2014р. від третьої особи:не з"явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2014 року у справі№905/1867/13 (суддя Зекунов Е.В.) за позовом до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Майстер" м.Донецьк Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" м.Донецьк ОСОБА_6 м.Донецьк про стягнення 112 339,62 грн. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Майстер" м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 м.Донецьк про стягнення 116 636,00 грн. матеріальної шкоди.

Заявою від 04.04.2013р. про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача суму у розмірі 93 083,00 грн.

Заявою від 25.12.2013р. про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача, згідно його розрахунку, матеріальний збиток у сумі 96979 грн. 62 коп. та суму упущеної вигоди у розмірі 15360,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.14р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Майстер" м.Донецьк задоволені частково. Стягнуто з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" м.Донецьк на користь позивача кошти у сумі 96 979,62 грн., витрати по сплаті вартості експертизи в сумі 2 589,81 грн., судовий збір. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Відповідач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" м.Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 05.02.14 р. скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Майстер" м.Донецьк, надав відзив на апеляційну скаргу, у судовому засіданні зазначив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Третя особа, ОСОБА_6 м.Донецьк, до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, ухвалою суду від 21.02.2014р. явка сторін не була визнана обов»язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2012 року у м. Донецьк за участю автомобіля В«ЗІЛВ» державний номер НОМЕР_3 та автомобіля "МАЗ", державний номер НОМЕР_2, відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої власнику автомобіля "МАЗ", державний номер НОМЕР_2 завдана матеріальна шкода.

Автомобіль "МАЗ", державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності Комунальному комерційному підприємству Донецької міської ради "Донелектроавтотранс". Автомобіль "ЗІЛ" державний номер НОМЕР_3 належить на праві власності ТОВ "Медіа Майстер".

Постановою Петровського районного суду м.Донецька від 26.10.2012 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 27.09.2012р. сталася в результаті порушення водієм автомобіля "МАЗ", державний номер НОМЕР_2, що належить КП "Донелектроавтотранс", ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого ОСОБА_6 був визнаний винним у вчиненні правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.(а.с.14).

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача було причинено механічні пошкодження, з приводу чого позивач 15.10.2012р. підписав договір №1510-95 з Малим приватним підприємством "Стройавтотехніка" про ремонтні роботи. Вартість робіт за наведеним договором складає 101 276,00 грн.

Окрім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача був переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Папілон", згідно договору №37/12/1 від 25.09.2012р. на виконання послуг з надання транспортних засобів. Загальна вартість договору складає 15 360,00 грн. У зв"язку з ДТП та неможливістю позивача відремонтувати автомобіль договір №37/12/1 від 25.09.2012р. сторонами був розірваний згідно додаткової угоди від 28.09.2012р.

На підставі наведенного позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення вартості відновлюваного ремонту автомобіля ЗІЛ д.р.н.з. НОМЕР_3 у розмірі 101 276, 00 грн. та втрачену вигоду у розмірі 15 360,00 грн.

У процесі розгляду справи було встановлено, що згідно полісу №АВ/2335026, який діяв на нас вчинення ДТП, цивільна відповідальність відповідача як власника автомобіля "МАЗ-104025", державний номер 037-76 була застрахована в ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" (а.с.40). Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн.

Згідно страхового акту від 01.04.2013 року ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" зобов'язалася виплатити суму матеріального збитку завданого позивачу внаслідок ДТП 27.09.2012 року у розмірі 23553,00 грн. Страхова компанія сплатила на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 23553,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1206-50V26 від 31.05.2013р.

Тому позивач заявою від 04.04.2013р. зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму у розмірі 93 083,00 грн. (за відрахуванням розміру страхового відшкодування у сумі 23553,00 грн.).

Відповідач звернувся до суду із заявою від 02.04.2013р. про залучення до участі у справі ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" у якості другого відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції наполягав на зазначеному клопотанні.

Колегія суддів погоджується з відмовою у задоволенні клопотання відповідача, оскільки предметом даного спору є стягнення шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є ККП "Донелектроавторанс", в порядку ст. ст. 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, а Страхова компанія "Дніпроінмед" не є учасником зазначених правовідносин. Окрім того, відповідач не позбавлений права звернутися до страхової компанії з позовом у порядку регрессу.

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд призначав по справі судову автотоварознавчу експертизу, яку доручив Донецькому-науково-дослідному інституту судових експертиз, однак експертиза не була проведена у зв"язку з відсутністю спеціалістів відповідної освіти, оскільки відповіді на питання, поставлені в ухвалі, потребують знань технології виробництва, обслуговування та експлуатації автопідйомника телескопічного АП-17. Тому проведення експертизи суд доручив Київському-науково-дослідному інституту судових експертиз, який також не здійсив експертизу, у зв'язку із відсутністю фахівців у даній галузі. Господарський суд направив справу до Центру незалежних експертиз, судовому експерту Чистякові В.М. для виконання експертизи. Однак, згідно листа судового експерта Чистякові В.М. судова експертиза не може бути проведена, оскільки транспортний засіб "ЗИЛ" не пошкоджено, а пошкоджено стріла підйомнику телескопічного, проведення експертизи якого виходить за межі його компетенції.

Ухвалою суду від 28.10.2013 року призначено незалежну судову автототоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому обласному центру експертиз та оцінки. На вирішення судової автототоварознавчої експертизи були поставлені питання: Яка вартість матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу "ЗІЛ", д.н. НОМЕР_3, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Майстер", внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27.09.2012 року за виною водія транспортного засобу "МАЗ" 10405, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 на дату оцінки? Чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого транспортного засобу "ЗІЛ", д.н. НОМЕР_3, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Майстер"? Якщо можливо, то який обсяг, характер та вартість цих робіт на дату оцінки?

За висновком експертизи №07-11/13 від 05.12.2013р. вбачається, що ринкова вартість дослідженого транспортного засобу автопідйомника АП-17А на шасі автомобіля В«ЗІЛВ» , д.н. НОМЕР_3 станом на 05.12.2013р. складає 131724 грн. 64 коп. 2. Вартість матеріального збитку завданого власнику автопідйомника АП-17А на шасі автомобіля "ЗІЛ", д.н. НОМЕР_3 станом на 05.12.2013р. складає 120532 грн. 62 коп. 3. В ході проведення дослідження встановлено, що шасі автомобіля "ЗІЛ", д.н. НОМЕР_3 пошкоджень конструкції рами, кузова, а також вузлів та агрегатів не має. Пошкодження має встановлене на зазначене шасі додаткове обладнання - телескопічний автопідйомник. В дослідницькій частині висновку експерт зазначив, що внаслідок обсягу пошкоджень, телескопічний автопідйомник ремонту не підлягає та може бути лише замінений.

Відповідач не погодився з проведенною експертизою та просив призначити повторну експертизу. Окрім того, відповідач у судовому засіданні апеляційної інстанції також зазначив, що не згоден з проведенною експертизою та просив призначити повторну експертизу.

Заявою від 25.12.2013р. позивач з урахуванням висновку експертизи збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача, згідно його розрахунку, матеріальний збиток у сумі 96979 грн. 62 коп. та суму упущеної вигоди у розмірі 15360 грн.

Колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано погодився з висновком судово-економічної експертизи з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи експертизу проводив судовий експерт Гнатовський К.Л., який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта - автотоварознавця, згідно свідоцтва №1440 від 31.05.2013р., яке видано Міністерством юстиції України, експерт Гнатовський К.Л. внесений до державного реєстру атестованих судових експертів України. Про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку відповідно до ст. 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку без поважних причин відповідно до ст. 385 Кримінального кодексу України був повідомлений належним чином, тобто ухвалою господарського суду та керівником Донецького обласного центру експертиз.

Колегія суддів вважає, що експерт обгрунтовано для визначення вартості пошкодженого додаткового обладнання експертом використав метод мультиплікаторів. Окрім того, визначення вартості встановленого обладнання з урахуванням відповідних робіт методом мультиплікаторів здійснено розрахунком співвідношень вартостей встановленого обладнання аналогічних транспортних засобів з величинами технічного параметра, який обумовлює вартість спеціального або спеціалізованого КТЗ.

Разом з цим, при визначенні ринкової вартості телескопічного автопідйомника коефіцієнт фізичного зносу цього обладнання не застосовувався оскільки це не окрема складова частина автомобіля, крім того згідно дослідження пошкоджень було встановлено, що підйомник ремонту не підлягає та може бути лише замінений. Крім того, ринкова ціна пошкодженого обладнання була визначена експертом середнє значення цінових показників з п'яти джерел інформації отриманих з ресурсів мережі Інтернет. При дослідженні телескопічного автопідйомника експертом були використані технічні умови ТУ У 29.9-21674530-020:2007.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що експертний висновок №07-11/13 є обґрунтованим, оскільки експертиза проведена експертом в межах його повноважень, відповіді на порушені питання відповідають іншим фактичним даним; а також дослідницька частина та підсумковий висновок судової експертизи узгоджені між собою.

Відтак, господарським судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо призначення повторної експертизи, тому що неточності, які на думку відповідача є у висновку не призвели до прийняття невірного рішення.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пункту четвертого Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючі наведене, суд дійшов обгрунтованого висновку, що оскільки водія автомобіля "МАЗ", державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою (як роботодавець) за завдані ОСОБА_6 збитки, під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то позивач має право звертатися до відповідача з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП яка сталася 27.09.2012р.

Відтак, з врахуванням фактичних обставин справи та еспертного висновоку №07-11/13, колегія суддів вважає, правомирним стягнення з відповідача суми 96979 грн. 62 коп., з урахуванням виплати страхового відшкодування у сумі 23 553,00 грн.

Враховуючі наведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак відповідачем до матеріалів справи не додано жодних доказів своїх контррозрахунків щодо вартості пошкодженого майна, або можливості його ремонту.

Окрім матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП позивач також просив стягнути з відповідача суму упущеної вигоди у розмірі 15360 грн. В обгрунтування позовної вимоги в цій частині позивач посилався на договір №37/12/1 від 25.09.2012р. на виконання послуг з надання транспортних засобів. У зв"язку з ДТП та неможливістю позивача відремонтувати автомобіль договір №37/12/1 від 25.09.2012р. сторонами був розірваний згідно додаткової угоди від 28.09.2012р. Загальна вартість договору складає 15 360,00 грн., тому позивач вважає, що ним втрачена вигода у розмірі 15 360,00 грн.

Господарським судом відмовлено у позові у цій частині і з цим висновком погоджується й апеляційний господарський суд з огляду на таке.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Таким чином, нездатність позивача обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди, довести її розмір і реальність отримання, а також повний склад цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) відповідача, є підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України щодо заперечень проти позовних вимог позивача.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2014 року у справі №905/1867/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду .

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2014 року у справі №905/1867/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2014 року у справі №905/1867/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А. Шевкова

Надр.6 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - тр. особі

5- ДАГС;

6- ГСДО