Ухвала

від 02.04.2014 по справі 815/4458/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4458/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Осіпова Ю.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0000582230,-

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» (далі -ТОВ «РАФ-ПЛЮС») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року №0000582230 про визначення грошового зобов'язання позивачу всього у сумі 4515 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що господарські відносини ТОВ «РАФ-ПЛЮС» та ТОВ «Дізель Плюс» підтверджуються всіма необхідними документами податкового та бухгалтерського обліку, розрахунки з контрагентом здійснювались у безготівковій формі, заборгованості по вказаним відносинам не має. Товар, отриманий від контрагента ТОВ «Дізель Плюс», позивач використав у подальшій господарській діяльності, що також підтверджується необхідними документами. Крім того, безпосередньо у самому акті перевірки зазначено про відсутність розбіжності між сумами податкових зобов'язань по податку на додану вартість ТОВ «Дізель Плюс» та податковому кредиту ТОВ «РАФ-ПЛЮС». Також позивач зауважує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням положень Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, оскільки вказане повідомлення-рішення було направлено ТОВ «РАФ-ПЛЮС» з пропущенням строків його надіслання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року адміністративний позов ТОВ «РАФ-ПЛЮС» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 20.03.2013 року №0000582230.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову підприємства відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 2.3 акту перевірки ТОВ «РАФ-ПЛЮС» зареєстрований у виконавчому комітеті Одеської міської ради 09.11.2000 р., свідоцтво про державну реєстрацію № 255186.

Згідно з п. 2.4 вказаного акту підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.11.2000 р. за № 4316, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.06.2003 р. № 23194772, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (іпн - 311859815537), є платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2.6 акту перевірки підприємство здійснює такі види діяльності за КВЕД: відновлення відсортованих відходів, оптова торгівля відходами та брухтом.

Крім того, в матеріалах справи наявна ліцензія Міністерства охорони навколишнього природного середовища України серії АА № 871840 від 11.11.2004 р. № 9 (строк дії з 11.12.2004 р. по 11.12.2009 р.), що надає право ТОВ «РАФ-ПЛЮС» займатися збиранням, заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, та ліцензія Міністерства охорони навколишнього природного середовища України серії АВ № 487775 від 27.01.2010 р. №01/10 (строк дії - необмежений) (а.с. 146-147).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 11.02.2013 року по 15.02.2013 року ОСОБА_3, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, інспектором податкової служби 1 рангу, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «РАФ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ - 31185987) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дізель Плюс» (код ЄДРПОУ - 34507123) за період з 09.11.2000 року (дата реєстрації підприємства) до 07.06.2012 року (дата реєстрації постанови слідчого), за наслідками якої складено акт перевірки від 22.02.2013 року №887/22-3/31185987 (а.с.10-19).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 року № 0000582230, яким ТОВ «РАФ-ПЛЮС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3612 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 903 грн. (а.с. 24).

Так, не погодившись з вищезгаданим податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу до ДПС в Одеській області від 05.04.2013 року № 219 (а.с.27-30), в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0000582230.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.04.2013 року №952/10/10-2007 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.32-34).

07.05.2013 року за № 294 позивач звернувся з повторною скаргою до ДПС України (а.с.35-38).

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 28.05.2013 року №3672/6-99-99-10-01-15 (а.с.39-41), скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи позов ТОВ «РАФ-ПЛЮС» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

З акту перевірки вбачається, що встановлені порушення з боку позивача, які призвели до завищення ним податкового кредиту у перевіряємому періоді пов'язуються податковим органом з тим, що господарські операції ТОВ «РАФ-ПЛЮС» та ТОВ «Дізель Плюс» мали безтоварний характер, оскільки відповідно до постанови старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області, старшого лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М. ТОВ «Дізель Плюс» входить до переліку фіктивних підприємств, які документально оформлювали неіснуючі операції з продажу товарів (робіт, послуг). Первинні документи, надані ТОВ «РАФ-ПЛЮС» на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Дізель Плюс» окремо податковим органом не досліджувались.

Згідно п.6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «РАФ-ПЛЮС» закуповував у ТОВ «Дізель Плюс» автошини, що підтверджується наступними первинними документами:

видаткові накладні: від 23.11.2009 р. № О-00001264 на загальну суму 27600, в т.ч. ПДВ - 4600 грн. (а.с. 55), від 23.11.2009 р. № О-00001265 на загальну суму 3840 грн., в т.ч. ПДВ - 640 грн. (а.с. 59), від 13.01.2010 р. № О-00000012 на загальну суму 13600 грн., в т.ч. ПДВ - 2266,67 грн. (а.с. 62), від 21.01.2010 р. № О-00000043 на загальну суму 13600 грн., в т.ч. ПДВ - 2266,67 грн. (а.с. 64), від 02.02.2010 р. № О-00000111 на загальну суму 16472 грн., в т.ч. ПДВ - 2745,33 грн. (а.с. 69), від 23.02.2010 р. № О-00000179 на загальну суму 9200 грн., в т.ч. ПДВ - 1533,33 грн. (а.с. 74), від 14.10.2009 р. № О-00001084 на загальну суму 27600 грн., в т.ч. ПДВ - 4600 грн. (а.с. 77), від 14.10.2009 р. № О-00001083 на загальну суму 13400 грн., в т.ч. ПДВ - 2233,33 грн. (а.с. 81);

платіжні доручення про оплату товару ТОВ «РАФ-ПЛЮС» (а.с. 112-121);

прибуткові складські ордера про отримання автошин від ТОВ «Дізель Плюс» (а.с. 55, 59, 62, 64, 69, 74, 77, 81);

податкові накладні від 17.11.2009 р. № 1256 на загальну суму 27600, в т.ч. ПДВ - 4600 грн. (а.с. 56), від 20.11.2009 р. № 1270 на загальну суму 3840 грн., в т.ч. ПДВ - 640 грн. (а.с. 60), від 13.01.2010 р. № 16 на загальну суму 13600 грн., в т.ч. ПДВ - 2266,67 грн. (а.с. 63), від 21.01.2010 р. № 52 на загальну суму 13600 грн., в т.ч. ПДВ - 2266,67 грн. (а.с. 65), від 02.02.2010 р. № 115 на загальну суму 12472 грн., в т.ч. ПДВ - 2078,67 грн. (а.с. 70), від 29.01.2010 р. № 111 на загальну суму 4000 грн., в т.ч. ПДВ - 666,67 грн. (а.с. 71), від 19.02.2010 р. № 181 на загальну суму 9200 грн., в т.ч. ПДВ - 1533,33 грн. (а.с. 75), від 14.10.2009 р. № 1071 на загальну суму 27600 грн., в т.ч. ПДВ - 4600 грн. (а.с. 78), від 07.10.2009 р. № 1059 на загальну суму 13400 грн., в т.ч. ПДВ - 2233,33 грн. (а.с. 82).

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що вище вказані документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «РАФ-ПЛЮС» та ТОВ «Дізель Плюс».

Також судом першої інстанції було досліджено журнал реєстрації довіреностей ТОВ «РАФ-ПЛЮС» (а.с. 86-91), згідно з записами якого у період постачання товару від ТОВ «Дізель Плюс» надавались довіреності на його отримання представнику підприємства ОСОБА_5

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи до було викликано свідка ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5, попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384-385 КК України за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань (а.с. 180), пояснив, що поставка товару від ТОВ «Дізель Плюс» здійснювалась на підставі видаткових накладних, укладених між позивачем та його контрагентом. Поставка автошин здійснювалась за рахунок та транспортом ТОВ «Дізель Плюс» представником підприємства на ім'я Андрій. Товари були отримані у повному обсязі, претензій щодо товару сторони не мали.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач надав докази, що підтверджують подальше використання та списання товару, отриманого від ТОВ «Дізель Плюс» у господарській діяльності ТОВ «РАФ-ПЛЮС».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рахунок-фактура ТОВ «РАФ-ПЛЮС», виписаний ПП «Град-Сервіс» на купівлю автошин 295/80 R 22.5 Я-636 ЯШЗ, отриманих позивачем від ТОВ «Дізель Плюс» (а.с.130), видаткова накладна від 19.10.2009 р. № 19488 (а.с. 79) та довіреність на отримання товару представником ПП «Град Сервіс» автошин (а.с. 80), акти здачі-прийняття робіт по збору, заготівлі зношених автопокришок, акти здачі-прийняття робіт по прийманню, транспортуванню та подальшу утилізацію шин відпрацьованих (а.с. 136-139), платіжні доручення про перерахування коштів за вказані роботи контрагентам позивача (а.с. 131-135), акти про списання тмц, отриманих від ТОВ «Дізель Плюс» (а.с. 57, 58, 61, 66-68, 72, 73, 76, 83-85).

Поряд з цим суд першої інстанції врахував, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентом, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Крім того слід зазначити, що висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС щодо того, що ТОВ «Дізель Плюс» є нібито «фіктивним» підприємством та входить до складу «конвертаційного центру», не є беззаперечним та не може бути безумовною підставою для твердження щодо відсутності фактичності господарської операції.

Позивач вважає господарські операції такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що придбані за цими договорами товари, підтверджують ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Крім того, суд першої інстанції вірно врахував і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 169-172), зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що свідчать дані з сайту Міністерства доходів і зборів України. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «РАФ-ПЛЮС» та ТОВ «Дізель Плюс» є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів також виходить з того, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Судом встановлено, що позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, суд першої інстанції правильно відхилив надані відповідачем в якості доказу пояснення від 04.04.2012 р., громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 (а.с. 156-157) стосовно створення ним за матеріальну винагороду ТОВ «Забудова Світу», адже з вказаним контрагентом ТОВ «РАФ-ПЛЮС» не мав господарських відносин, а отже даний доказ не має відношення до справи.

Також суд першої інстанції вірно зауважив, що податковим органом порушено порядок направлення податкового повідомлення рішення позивачу, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, згідно пункту 1.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 № 1236, (зареєстровано в міністерстві юстиції України 20.12.2012 р. за № 2135/22447) відповідно до цього Порядку органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 3.6 Порядку передбачено, що структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, у день отримання податкового повідомлення-рішення від структурного підрозділу, що його склав, направляє (вручає) податкове повідомлення-рішення платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0000582230, складене ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було направлено ТОВ «РАФ-ПЛЮС» лише 29.03.2013 р., про що свідчить штемпель відділення поштового зв'язку на конверті (а.с.26).

Колегія суддів погоджується з тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачем з пропущенням законодавчо встановлених строків.

Також відповідачем не надано належних доказів щодо визнання угод між ТОВ «РАФ-ПЛЮС» та ТОВ «Дізель Плюс» у встановленому законом порядку недійсними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «РАФ-ПЛЮС» в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 20.03.2013 року № 0000582230 підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0000582230.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя Ю.В.Осіпов

Суддя В.Л.Романішин