Постанова

від 31.03.2014 по справі 809/824/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р. справа № 809/824/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Сумарука Ю.М.,

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. про стягнення податкового боргу в сумі 9 696,56 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.03.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - позивач, Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція) до товариства з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 9 696,56 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57, пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України, не погашено самостійно визначені податкові зобов'язання із орендної плати за землю з серпня 2013 року по січень 2014 року в сумі 9 096,57 гривень. В порушення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не сплачено зобов'язання по штрафних санкціях з орендної плати за землю, застосоване податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2013 року за №0003311500 в розмірі 599,99 гривень. Вказані грошові зобов'язань є податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 9 696,56 гривень, і несплачений товариством з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. до бюджету.

28.03.2014 року на адресу суду від позивача надійшла письмова заява-пояснення. Даним поясненням позивач уточнює зміст описової частини адміністративного позову, а саме вказує, що періодом стягнення заборгованості по самостійно задекларованих відповідачем зобов'язаннях з орендної плати за землю є вересень 2013 року - січень 2014 року на загальну суму 8 869,26 гривень. Не погашеними також числяться зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2013 року в розмірі 599,99 гривень. Крім того, у відповідача згідно даних облікової картки платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з орендної плати за землю за 2013 рік в сумі 227,31 гривень (а.с. 35).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові та письмовій заяві від 28.03.2014 року. Суду пояснив, що заборгованість відповідача з орендної плати за землю в загальній сумі 9 696,56 гривень, станом на момент розгляду адміністративної справи не сплачена до бюджету. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету податковий борг в сумі 9 696,56 гривень.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 31.03.2014 року не з'явився. Однак, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується отриманим 21.03.2014 року рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 32).

27.03.2014 року на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. надійшов письмовий лист №11 від 26.03.2014 року, в якому відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку із тим, що підприємство на даний час не працює, а представник товариства знаходиться за межами області (а.с. 33). На підтвердження викладених у листі обставин товариство з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. не надало жодного доказу чи іншого письмового документа, що засвідчує неможливість прибуття в судове засідання уповноваженого представника. Відтак, суд вважає необґрунтованим клопотання представника відповідача від 26.03.2014 року.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.03.2014 року (а.с. 23-27), та взяте на облік Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), яка є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

З приводу заборгованості по орендній платі за землю з юридичних осіб , яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларацій , суд зазначає наступне.

Виходячи із положень підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269, пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України відповідач є платником орендної плати за землю.

Відповідно до підпунктів 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 коментованого Кодексу плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 286.2 статті 286 вказаного вище Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, 14.02.2013 року і 17.02.2014 року заповнено і подано позивачу податкові декларації з орендної плати за землю, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за весь 2013 та 2014 роки і помісячно, в тому числі за вересень-листопад 2013 року по 1 753,86 гривень, грудень 2013 року в сумі 1 753,82 гривень і за січень 2014 року в сумі 1 853,86 гривень (а.с. 9-12, 13-16). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю вересень-листопад 2013 року і січень 2014 року в загальному становить за 8 869,26 гривень.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов'язання із орендної плати за землю в загальній сумі 8 869,26 гривень, які несплачені ним у строки встановлений Кодексом, являється узгодженою заборгованістю товариства з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д..

З приводу податкового боргу з орендної плати за землю , визначеного відповідачу внаслідок застування штрафних (фінансових) санкцій за наслідками перевірки , суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом вимог пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Як вже зазначалось судом вище платники орендної плати за землю зобов'язані сплачувати самостійно визначений ними платежі за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області 15.11.2013 року за результатами проведеної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання платником податків складено акт за №337/09-13-15/30699191, яким встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України в частині недотримання термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з орендної плати за землю, за яке встановлена відповідальність передбачена статтею 126 Податкового кодексу України (а.с. 17-18).

В свою чергу, пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи порушення, встановлені у акті перевірки від 15.11.2013 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0003311500 від 15.11.2013 року, якими застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 599,99 гривень, як 20% погашеного зобов'язання з порушенням граничних строків на їх сплату (а.с. 19).

Податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року №0003311500 позивачем 28.11.2013 року вручено відповідачу, що підтверджується записом уповноваженої особи останнього на корінці податкового повідомлення-рішення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.19).

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що згадане вище податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій із орендної плати за землю з юридичних осіб є врученими відповідачу.

На час розгляду справи штрафна санкція, застосована податковим повідомлення-рішенням №0003311500 від 15.11.2013 року, відповідачем до бюджету не сплачена і заборгованість по ній становить 599,99 гривень.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомлення-рішенням за №0003311500 від 15.11.2013 року, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції в розмірі 599,99 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня .

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Наявні у матеріалах справи витяги із облікової картки платника податків відповідача з орендної плати за землю за період з 30.09.2013 року по 31.12.2013 року і з 31.12.2013 року по 31.03.2014 року свідчать про те, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань в сумі 227,31 гривень за період з 12.11.2013 року по 31.03.2014 року (а.с. 36-38).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, 07.10.2013 року, вручено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" за №104-15 від 07.10.2013 року, про що свідчить відповідний запис на корінці податкової вимоги, копія якого містяться в матеріалах справи (а.с. 21). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується деклараціями з орендної плати за землю за 2013 і 2014 роки; податковим повідомлення-рішенням з орендної плати за землю від 15.11.2013 року №0003311500; витягами із облікової картки платника орендної плати за землю з юридичних осіб за період з 30.09.2013 року по 31.12.2013 року і з 31.12.2013 року по 31.03.2014 року; податковою вимогою форми "Ю" за №104-15 від 07.10.2013 року; довідкою про стан розрахунків станом на 27.03.2014 року за №876/09-13-25/10/491, які містяться в матеріалах справи (а.с. 9-12, 13-16, 19, 36, 37, 21, 38).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно розраховані відповідачем та визначені позивачем податковим повідомлення-рішенням грошові зобов'язання по орендній платі за землю та пеня в загальній сумі 9 696,56 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 коментованого Кодексу визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 9 696,56 гривень у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями статті 290 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. Згідно пункту 4 статті 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів. Отже, стягнення заборгованості по орендній платі слід здійснювати в користь місцевого бюджету.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. податкового боргу в сумі 9 696,56 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. (ідентифікаційний код 30699191, вул. Залізнична, 2-А, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Ітеко" Л.Т.Д. в дохід місцевого бюджету податковий борг із орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 9 696 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень 56 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 02.04.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.