Рішення

від 02.04.2014 по справі 910/3823/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/3823/14 02.04.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО», м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-М», м. Київ

Про стягнення 23 342,12 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Гойдик Т.Л. - пред. по довір.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі - 22 395,77 грн., які були помилково перераховані позивачем платіжними дорученнями № 132456 від 18.10.2012р. та № 64181 від 22.10.2012р., а також 924,85 грн. - трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі - 21,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014р. порушено провадження у справі № 910/3823/14 та розгляд справи призначено на 02.04.2014р.

02.04.2014р. від представника позивача надійшли витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі документи.

Відповідач, який належним чином був повідомлений, в судове засідання не з'явився, представників в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 11.03.2014р. не виконав, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87, Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи було долучено конверт з судовою кореспонденцією, який було повернуто з адреси відповідача з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться».

Місцезнаходження відповідача, куди направлено судову кореспонденцію, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 02.04.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2012р. між сторонами було укладено Договір про поставку товарів плодово-овочевої групи № 10928 К, відповідно до умов якого відповідач, як постачальник, зобов'язується передати товари у власність позивача, як покупця, на умовах і в строки, які встановлені в замовленнях на поставку, а покупець в порядку і в строки, які встановлені Договором, зобов'язується прийняти товари і оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору, було здійснено платіж на користь відповідача у розмірі - 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63547 від 16.10.2012р., після чого грошове зобов'язання позивача перед відповідачем складало 27 604,23 грн., про що свідчить копія оборотно-сальдової відомості позивача.

Для погашення даної заборгованості позивачем було здійснено платіж на суму 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 132456 від 18.10.2012р.

З наведеного вбачається, що позивачем була здійснена переплата у розмірі 2 395,77 грн., яку, як зазначає позивач, було здійснено ним помилково та набуто відповідачем без будь-яких правових підстав.

Разом з тим, 22.10.2012р. позивачем на користь відповідача, платіжним дорученням № 64181 було сплачено 20 000 грн. Даний платіж, за твердженнями позивача, є також помилковим і не передбачав з боку відповідача на користь позивача виконання будь-яких поставок по Договору.

26.12.2013р. та 22.01.2014р. позивачем на фактичну адресу та за місцезнаходженням відповідача були надіслані претензії вих. № 25/12-13 від 25.12.2013р. та вих. № 22/01-14 від 22.01.2014р., з вимогою протягом 5-ти календарних днів повернуту, на розрахунковий рахунок позивача, помилково сплачені кошти у розмірі 22 395,77 грн. Факт направлення претензій підтверджується описом вкладення та фіскальними чеками № 1050 та № 2422.

Відповідач відповіді на вказані претензії не надав, належним чином не відреагував та грошові кошти позивачу не повернув.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Оскільки, відповідач отримав від позивача грошові кошти безпідставно, то він має їх повернути позивачу у розмірі - 22 395,77 грн. (20 000 грн. + 2 395,77 грн.).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04р. № 22, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно з п.2.35 вказаної Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення щодо строків повернення грошових коштів, позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 924,85 грн. - трьох відсотків річних (період нарахування з 18.10.2012р. по 07.03.2014р.) та інфляційні втрати у розмірі - 21,50 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків та збитків від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-М» (03113, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 2, код ЄДРПОУ 37552184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8; поштова адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 32104254), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 22 395 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 77 коп., три відсотка річних у розмірі - 924 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі - 21 (двадцять одна) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя І.Д. Курдельчук

Повне рішення складено 07 квітня 2014 року.