Рішення

від 24.03.2014 по справі 910/2094/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2094/14 24.03.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумська кріпильна метисна компанія» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» Простягнення боргу в розмірі 21 779,16 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ляхов І.О. - дов. № б/н від 13.03.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» про стягнення 27 562,68 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.03.2014 року.

У судовому засіданні 14.03.2014 р. представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв'язку з необхідністю надання доказів по справі, суд відклав розгляд справи до 24.03.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2014 р. подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, яка судом була розглянута та прийнята, а також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 24.03.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.03.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 17 395,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № 11016 від 08.11.2012 р., № 11017 від 08.11.2012 р., № 12005 від 04.12.2012 р., № 12498 від 18.12.2012 р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 188 від 01.11.2012 р., № 226 від 04.12.2012 р. та № 243 від 18.12.2012 р.

Відповідач в свою чергу поставлений товар не оплатив, у зв'язку з чим в останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СКМК» виникла заборгованість у розмірі 17 395,16 грн.

Позивач 16.09.2013 р. направив на адресу відповідача вимогу про погашення існуючої заборгованості у розмірі 17 395,16 грн., проте дана вимога відповідачем задоволена не була.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 17 395,16 грн. основного боргу, 87,21 грн. три відсотки річних та 139,20 грн. інфляційних нарахувань.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем з поставки товару згідно видаткових накладних становить 17 395,16 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 17 395,16 грн.

Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 87,21 грн. три відсотки річних та 139,20 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 87,21 грн. та 139,20 грн. відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2014 р. подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 377,59 грн. пені.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМК» про відмову від стягнення пені, суд відзначає, що відмова позивача від зазначеної частини позовних вимог не суперечить діючому законодавству України, оскільки підписана уповноваженим представником позивача, а тому приймається судом, що у відповідності до п. 4. частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою припинення провадження у справі.

Згідно з частиною 3 статті 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Таким чином, а ні норми Господарського процесуального кодексу України, а ні норми Закону України «Про судовий збір» не передбачають повернення судового збору у разі припинення провадження у справі.

Положеннями ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Об'єктом справляння судового збору згідно положень ст. 3 Закону України «Про судовий збір» є сам факт подання до суду позовної заяви, за результатами розгляду якої судом вчинені відповідні дії - вирішено питання про порушення провадження у справі, винесено відповідну ухвалу, здійснено повідомлення учасників процесу про розгляд справи в судовому засіданні, витребувано у сторін необхідні для розгляду справи документи та інше.

При відмові від позову (частини позовних вимог), що розглядається судом, позивач, виражаючи свою власну волю просить суд не розглядати його спір, тобто не вирішувати його по суті, а тому здійснені судові витрати покладаються на позивача.

Як вбачається з наданих сторонами документів, спір в частині стягнення пені було врегульовано внаслідок відмови від її стягнення позивачем, а тому витрати пов'язані зі сплатою судового збору в даній частині позовних вимог покладаються на позивача.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМК» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 2 000,00 грн. ТОВ «СКМК» надало Договір про правову допомогу від 03.12.2013 року, свідоцтво адвоката та платіжне доручення № 1445 від 18.12.2013 року.

Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи на думку господарського суду підлягають до стягненню в сумі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 377,59 грн. пені та припинити провадження в даній частині позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ярослав» (місцезнаходження : 03680, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Горького, 51, кімната 1115, код ЄДРПОУ 35380551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська кріпильна метизна компанія» (місцезнаходження: 40022, м. Суми, вул. Воровського, буд. 21, код ЄДРПОУ 37053079) 17 395 (сімнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 16 коп. боргу, 87 (вісімдесят сім) грн. 21 коп. три відсотки річних, 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 1 788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн. 67 коп. судового збору та 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрат на оплату адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

31.03.2014 року

Суддя О.М. Спичак