Рішення

від 02.04.2014 по справі 910/553/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/553/14 02.04.14

за позовомПублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект" простягнення 146 889,33 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Ніколенко О.В. - представник за довіреністю від 12.12.13; від відповідача Бондарєв С.Б. - директор

В судовому засіданні 02.04.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомплект" про стягнення 146 889,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 01.12.2009 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1.156.УО09А, згідно якого відповідач отримав у тимчасове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса. 2. За умовами договору відповідач зобов'язався вчасно та у повному обсязі сплачувати орендні та інші платежі, проте зобов'язань за договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим станом на листопад 2013 року утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 146 889,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2014 порушено провадження у справі № 910/553/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.02.2014.

08.02.2014 до Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та письмова заява про зменшення розміру позовних вимог. У поданій заяві позивач повідомляє, що станом на 12.02.2014 сума заборгованості відповідача зменшилась та становить 135 330,79 грн

13.02.14 через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що заборгованість, яка виникла до січня 2011 року є такою, що заявлена до стягнення після спливу встановленого Цивільним кодексом України трирічного строку позовної давності. Відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, визначений у статті 257 ЦК України та відмовити у задоволенні позову в цій частині вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2014 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 135 330, 79 грн. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 19.03.2014.

У судове засідання, призначене на 19.03.2014, з'явились представники сторін.

Представник позивача подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи для можливості проведення взаємозвірки та про продовження строків вирішення спору. Представник відповідача проти поданих клопотань не заперечував.

Керуючись ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, суд продовжив строк вирішення спору та оголосив перерву в судовому засіданні на 02.04.14.

У судове засідання 02.04.14 представники сторін з'явились, надали акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що заборгованість відповідача складає 104 816,95 грн., представник позивача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, представник відповідача вказану суму заборгованості у розмірі 104816, 95 грн. визнав.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01 грудня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Сатурн", що змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомплект» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень та майна № 1.156.УО09А (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування нежилі приміщення, які знаходяться на території підприємства орендодавця за адресою% м. Київ, просп. Леся Курбаса, 2-Д, загальною площею згідно акта приймання-передачі приміщень та майно і обладнання, що знаходиться в орендованих приміщеннях та передане також актами приймання-передачі (додаток № 1 до цього договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу наступні приміщення : головний корпус АБЧ, 1 поверх - к. № 21 - 11,2 кв.м., к. № 22-29,9 кв.м., к № 39- 38,7 кв.м., к. № 37 - 13,2 кв.м., к. № 40 - 10,0 кв.м., к. № 41 - 18,0 кв.м., к № 42 - 8,2 кв.м., к. № 43 - 73,9 кв.м., к № 1 г - 51,6 кв.м. а також місце для відкритої автостоянки на своїй території площею 13 кв.м. (акт приймання-передачі приміщень та майна від 01.12.09).

Відповідно до п. 4.1 договору строк його дії було встановлено до 01.12.2010 року.

В подальшому додатковими угодами до договору оренди нежилих приміщень та майна № 1.156.УО09А строк дії договору неодноразово продовжувався за згодою сторін, а саме: додатковою угодою № 3 від 01.12.10 строк дії продовжено до 31.12.11, додатковою угодою № 3 від 01.01.12 строк дії продовжено до 01.01.13, додатковою угодою № 3 від 01.01.13 строк дії продовжено до 01.01.14.

21.10.10 за актом приймання-передачі приміщень та майна відповідач повернув з орендного користування позивачеві к.№ 1г площею 51,6 кв.м. на І поверсі головного корпусу підприємства.

Порядок нарахування та сплати орендних платежів визначено у розділі 2 договору, зокрема, відповідно до п.2.1 за право користування орендованими приміщеннями, майном та обладнанням орендар щомісячно перераховує на рахунок орендодавця орендні платежі шляхом та в терміни, передбачені цим договором, та в розмірі згідно п.2.3.1 цього договору або у розмірі, що обумовлений в наступних протоколах погодження договірної ціни, які також являються невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору орендні платежі (для орендованих приміщень) визначаються в розрахунку на один квадратний метр орендованих приміщень, орендні платежі для обладнання (майна) - згідно протоколів погодження договірної ціни на оренду обладнання (майна). Загальний розмір орендних платежів визначається виходячи з фактичного розміру наданих Орендарю приміщень та переданого в оренду обладнання (майна).

До складу орендних платежів відносяться:

а) орендна плата;

б) плата за утримання та обслуговування приміщень (в т.ч. приміщень загального користування) - платежі Орендаря для відшкодування витрат Орендодавця на утримання та обслуговування орендованого майна, у тому числі відповідної частини комунальних та експлуатаційних витрат Орендодавця.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що Орендна плата за передані для використання площі та майна (в т.ч. обладнання) нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі та сплачується незалежно від їх фактичного використання та результатів фінансово - господарської діяльності Орендаря.

Оплата проводиться в два етапи :

аванс за поточний місяць (в розмірі 75% розміру орендних платежів, нарахованих за попередній місяць, сплачується до 15-го числа поточного місяці згідно виставленого рахунку;

на підставі розрахунку вартості наданих послуг та оренди, протоколу договірної ціни та акту виконаних робіт проводиться остаточний розрахунок між сторонами, остаточний розрахунок за попередній місяць проводиться одночасно зі сплатою авансу за поточний місяць.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.09 до договору оренди нежилих приміщень та майна № 1.156.УО09А сторони встановили розміри щомісячної плати орендаря за послуги орендодавця по утриманню та обслуговуванню орендованих приміщень (площ), які надаються згідно договору оренди. Відповідно до п.4.3 додаткової угоди № 1 плата за утримання та обслуговування орендованих площ провадиться щомісяця одночасно з внесенням орендної плати в терміни, що встановлені договором оренди згідно виставленого рахунку та розрахунку розміру орендних платежів.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень та майна № 1.156.УО09А від 01.12.09, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 135 330,79 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі майна в оренду, користування відповідачем об'єктом оренди та правомірне нарахування позивачем орендної плати та плати за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 2.2, 2.3 договору оренди строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати та компенсації витрат орендодавця на комунальні послуги станом на момент вирішення спору настав.

В матеріалах справи наявні копії розрахунків вартості плати за користування приміщеннями, обладнанням та надання послуг та протоколів узгодження договірної ціни згідно договору оренди №1.156.УО09А від 01.12.09, що складались сторонами щомісяця протягом дії договору з грудня 2009 року по грудень 2013 року та скріплювались їх печатками.

З актів виконаних робіт за договором оренди №1.156.УО09А від 01.12.09, що складені помісячно за весь період дії договору, підписані та скріплені печатками сторін, вбачається, що позивачем на виконання умов договору належним чином надавались відповідачеві послуги з оренди приміщень (в тому числі відкритої автостоянки) та обладнання, послуги з утримання приміщень, комунальні послуги.

Відповідно до Акту звіряння розрахунків між сторонами за договором оренди №1.156.УО09А від 01.12.09 станом на 31.12.2013 року за розрахунком позивача заборгованість відповідача за період з 01.12.09 по 31.12.13 складає 135330,79 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Водночас судом взято до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог, що виникли до січня 2011 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦКУ).

Позовна давність, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦКУ застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦКУ).

Позивач звернувся з позовом 14.01.2014 року (дата направлення позовної заяви до суду), таким чином строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, нарахованої в період з 01.12.09 по 13.01.11 станом на момент звернення позивача з даним позовом сплив. Зважаючи на те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за вказаний період сплив на момент звернення до суду, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог у цій частині, суд, керуючись ст. 267 ЦК України, відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині заборгованості, строк сплати якої настав до 13.01.11.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі, експлуатаційним та комунальним платежам суду не надав, позовні вимоги визнав частково в розмірі 104816,95 грн.

Відповідно до п.3.12 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд відповідно до ч.5 ст. 78 ГПК приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позовних вимог в сумі 104816,95 грн. не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню в сумі 104 816,95 грн. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 30513,84 грн. суд відмовляє у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 статті 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомплект» (04050 м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 23498927) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» (03148 м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 14308747) заборгованість за договором оренди №1.156.УО09 А від 01.12.2009 року в сумі 104 816 (сто чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 95 коп., судовий збір в сумі 2096 (дві тисячі дев'яноста шість) грн. 49 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 30 513 грн. 84 коп. відмовити

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.