Рішення

від 02.04.2014 по справі 922/4619/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р.Справа № 922/4619/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Погорелова О.В.

судді: Аюпова Р.М. , Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом В.о. прокурора Дзержинського району м. Харкова, м. Харків в інтересах держави в особі Харківського національного медичного університету, м. Харків та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "SWS", м. Харків про стягнення 102036,20 грн., розірвання договору, виселення та зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

прокурор - Кріцина Н.Г.,

позивача (РВФДМУ) - Камишан Т.М.,.

позивача (ХНМУ) - Ніколаєва О.В.,

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 102036,20 грн. заборгованості, з яких: 100013,87 грн. основний борг, 2022,33 грн. пеня, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди № 5141-Н, укладеного між відповідачем та РВФДМУ по Х/обл. 19.03.2012 року. Крім того, прокурор просить суд розірвати договір оренди № 5141-Н від 19.03.2012 року, укладений між РВФДМУ по Х/обл. та відповідачем; виселити відповідача з орендованих за договором приміщень та зобов'язати відповідача повернути ці приміщення у власність Держави в особі балансоутримувача - ХНМУ. Також у позові прокурор просить суд у якості забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача та на грошові кошти в межах суми позовних вимог.

31.03.2014 року до суду від ХНМУ надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких він вважає позов прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши надані заперечення, долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 11.03.2014 року та долученому до матеріалів справи, відповідач позовні вимоги прокурора в частині стягнення 71446,31 грн. просить суд залишити без розгляду; в частині позовних вимог про розірвання спірного договору оренди та виселення відповідача просить суд відстрочити виконання рішення до 31.12.2014 року; в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути орендовані за договором приміщення у власність держави в особі балансоутримувача просить суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні прокурор та позивачі підтримали позов у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора та позивачів, суд встановив наступне.

19.03.2012 року між РВ ФДМУ по Х/обл. (орендодавець, позивач) та ТОВ "SWS" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 5141-Н, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (балансоутримувач, позивач), а саме: нежитлові приміщення кімнат №№ 1-4, №№ 7- 23 та кімнат №№ 5, 6, розміщені в підвалі 3-поверхової будівлі адміністративно-медичного корпусу Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського Національного медичного Університету, загальною площею 334,35 кв.м., що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Тринклера, 6.

У відповідності до пункту 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Пунктом 5.3 договору зобов'язано відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 3.7 вказаного договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував орендну плату на користь позивача, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з орендної плати, яка станом на 06.12.2013 року складає 100013,87 грн. та яка до цього часу не погашена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, згідно частини 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 5141-Н від 19.03.2012 року не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 100013,87 грн. за договором оренди № 5141-Н від 19.03.2012 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність повноважень прокурора на підписання позовної заяви від імені ХНМУ, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 36-1 закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва прокуратурою держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п.2 резолютивної частини), під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності принципом територіальності.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органа місцевого самоврядування в суді, відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

У статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" законодавець визначив, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Статтею 4 Закону до основних завдань Фонду державного майна України віднесені, зокрема, реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; управління об'єктами державної власності, захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування, тощо.

Повноваження територіальних органів Фонду державного майна України, як органів державної влади регіональних відділень визначені Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 року № 678, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 року за № 935/21247 (надалі - Положення). Враховуючи зазначене, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах з питань додержання законодавства про оренду державного майна є Фонд державного майна України.

Відповідно до статуту, Харківський національний медичний університет заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України. Міністерство, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого університету, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб; здійснює контроль за фінансовою (бюджетною) та штатною дисциплінами університету; надає згоду на оренду майна університету і пропозиції щодо умов договору оренди з метою забезпечення ефективного використання орендованого майна тощо (п.2.1. Статуту).

Відповідно до п. 6.2 Статуту, майно університету є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Також, джерелом формування майна університету є кошти Державного бюджету та ін. (п. 6.3 Статуту).

Таким чином, Харківський національний медичний університет є бюджетною установою, що фінансується Державним бюджетом України.

Крім того, прокурор та позивачі просять стягнути з відповідача 2022,33 грн. пені.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні та відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що прокурором розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 2022,33 грн.

Окрім того, прокурор та позивачі просять суд розірвати договір оренди № 5141-Н від 19.03.2012 року, виселити відповідача з орендованих приміщень, у зв'язку із систематичним порушенням з його боку зобов'язань по оплаті орендної плати та передати нежитлові приміщення позивачу.

Згідно пункту 10.1 договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців, та він діє з 19.03.2012 року до 19.02.2015 року включно.

Згідно п. 10.4 договору, після закінчення терміну дії договору подальше використання об'єкту оренди визначається відповідно до чинного законодавства, за зверненням орендаря.

Згідно пункту 10.6 договору, його чинність припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- загибелі орендованого майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

- банкрутства орендаря;

- ліквідації орендаря-юридичної особи.

Як вже було встановлено вище, відповідач порушив умови договору щодо повної та своєчасної сплаті орендної плати.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він порушив умови договору в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з її оплати та з оплати пені за спірним договором, стягнення яких є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди № 5141-Н від 19.03.2012 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передачі, погодженим з орендодавцем.

За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги прокурора про виселення відповідача з орендованого приміщення та про передачу нежитлових приміщень позивачу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників позивачів, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду в частині розірвання договору та виселення відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо фізичних і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проте, відповідачем суду не доведені обставини, які можуть утруднити виконання рішення в цій частині, або зробити таке виконання не можливим.

Прокурор у позовній заяві, у якості забезпечення позову просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача у межах позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення заяви прокурора, оскільки прокурором не додано доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Так, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Отже, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з огляду на те, що предметом розгляду даної справи є чотири позовні вимоги, з яких одна - майнового характеру та три - немайнового, суд покладає судові витрати у розмірі 5694,72 грн. на відповідача. Витрати по оплаті судового збору за заяву про забезпечення позову суд покладає на позивачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 5141-Н, укладений 19 березня 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "SWS".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "SWS" (61022, м. Харків, вул. Тринклера, 6, код ЄДРПОУ 25465800, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 02071205, р/р 31254274210291 в ГУДК у Харківської області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 01896866) - заборгованість з орендної плати за договором від 19.03.2012 року № 5141-Н в сумі 100013,87 грн. та пеню в сумі 2022,33 грн.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "SWS" (61022, м. Харків, вул. Тринклера, 6, код ЄДРПОУ 25465800, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) з орендованих за договором оренди № 5141-Н від 19.03.2012 року нежитлових приміщень кімнат №№ 1-4, №№ 7-23 та кімнат №№ 5, 6, розміщених в підвалі 3-поверхової будівлі адміністративно-медичного корпусу Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського Національного медичного Університету загальною площею 334,35 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тринклера, 6.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "SWS" (61022, м. Харків, вул. Тринклера, 6, код ЄДРПОУ 25465800, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) повернути орендовані за договором оренди № 5141-Н від 19.03.2012 року нежитлові приміщення кімнат №№ 1-4, №№ 7-23 та кімнат №№ 5, 6, розміщених в підвалі 3-поверхової будівлі адміністративно-медичного корпусу Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету загальною площею 334,35 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тринклера, 6 у власність держави в особі балансоутримувача - Харківського Національного медичного Університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 02071205).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "SWS" (61022, м. Харків, вул. Тринклера, 6, код ЄДРПОУ 25465800, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 5694,72 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зави прокурора про забезпечення позову - відмовити.

Стягнути з Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 02071205) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 609,00 грн. судового збору.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області ( 61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 609 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення - відмовити.

Повне рішення складено 04.04.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.В. Погорелова Р.М. Аюпова Л.В. Шарко