Рішення

від 24.03.2014 по справі 910/1664/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1664/14 24.03.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельний дім «Олді» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «АТОЛ» Простягнення 77 702,00 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Матківський А.С. - дов. № б/н від 24.12.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «АТОЛ» про стягнення 77 702,30 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.02.2014 року.

Зважаючи на те, що суддя Спичак О.М. перебуває на лікарняному, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 21.02.2014 року справу № 910/1664/14 передано для розгляду судді Ковтуну С.А.

Ухвалою суду від 21.02.2014 р. справа № 910/1664/14 була прийнята до свого провадження суддею Ковтуном С.А.

У зв'язку з виходом судді Спичака О.М. з лікарняного, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 24.03.2014 року справу № 910/1664/14 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 24.03.2014 р. справа № 910/1664/14 прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 24.03.2014 р. надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 24.03.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.03.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельний дім «Олді» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Атол» (покупець) було укладено договір поставки № ДПР 37-01, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити товар визначений в рахунку, накладній, які додані до даного договору, а покупець сплатити його.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2.2 вищезазначеного договору вказано, що форма сплати: сплачує 100 % згідно рахунка, видаткової накладної.

Умовами п. 5.1 договору зазначено, що договір вступає в силу з моменту його підпису і діє до 31.12.2012 р.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору поставки № ДПР 37-01 від 02.12.2012 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Атол» було поставлено товар на суму 106 251,45 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 36 693,39 грн., у зв'язку з чим заборгованість по договору складає 69 558,06 грн.

Статтею 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

01.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельний дім «Олді» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Атол» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «Олді» укладено договір про переведення боргу № 1, умовами п. 1. якого передбачено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору № 37-01 від 02.01.2012 р. укладеного між первісним боржником та кредитором.

Відповідно до п. 2 договору, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 69 558,06 грн., що виникло на підстав основного договору, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між кредитором та первісним боржником, який є невід'ємною складовою частиною даного договору. Новий боржник зобов'язаний сплатити зазначену суму кредитору протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього договору, якщо інший порядок оплати не буде визначений сторонами в додатковій угоді до цього договору.

Пунктом 3 даного договору встановлено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі, і підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем в порушення умов договору про переведення боргу № 1 від 01.10.2012 р., не були перераховані грошові у розмірі 69 558,06 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків погашення боргу, позивач надіслав на адресу боржника претензії про погашення суми боргу та негайної сплати залишку існуючої заборгованості у розмірі 69 558,06грн.

Проте відповідачем зазначена претензія залишена поза увагою, борг не погашено.

У зв'язку з тим, що вимога позивача про погашення боргу залишена відповідачем без задоволення, то позивач просить господарський суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «АТОЛ» 69 558,06 грн. заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 договору, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 69 558,06 грн., що виникло на підставі основного договору, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між кредитором та первісним боржником, який є невід'ємною складовою частиною даного договору. Новий боржник зобов'язаний сплатити зазначену суму кредитору протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього договору, якщо інший порядок оплати не буде визначений сторонами в додатковій угоді до цього договору.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, суму боргу за договором про переведення боргу не сплатив, у зв'язка з чим станом на момент розгляду зазначеної позовної заяви його заборгованість складає 69 558,06 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 69 558,06 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 10 договору про переведення боргу № 1 від 01.10.2012 р., нарахував та просить стягнути з відповідача 5 131,33 грн. пені

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10 договору про переведення боргу № 1 від 01.10.2012 року встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у тому числі і перед третіми особами, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 5 131,33 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельний дім «Олді» просить суд також стягнути з відповідача 417,35 грн. інфляційних нарахувань та 2 595,56 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляції підлягають задоволенню повністю у розмірі 2 595,56 грн. та 417,35 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Атол» (місцезнаходження : 01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-В, кімната 113, код ЄДРПОУ 37102436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «Олді» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Боженко, 83, код ЄДРПОУ 24738845) 69 558 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 06 коп. основного боргу, 5 131 (п'ять тисяч сто тридцять одна) грн. 33 коп. пені, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 35 коп. інфляційних нарахувань, 2 595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 56 грн. три відсотки річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

31.03.2014 р.

Суддя Спичак О.М.