Рішення

від 31.03.2014 по справі 922/4918/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р.Справа № 922/4918/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Денисюк Т.С.

судді: Аріт К.В. , Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Стоянові А.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка" , м. Харків до 1) Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, м. Красний Луч , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Альянс", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 62258,64 грн. за участю :

Представник позивача - Машир В.О. дов. б/н від 01.07.2013 року;

Представник 1-го відповідача - не з"явився.

Представник 2-го відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Альянс" про стягнення солідарно основної заборгованості у розмірі 60181,63 грн., пені у розмірі 1740,19 грн., та 3% річних у розмірі 336,82 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку 1-го відповідача своїх зобов'язань за Договором №22/01/13-ГСМ від 22.01.2013 року, а також неналежне виконання 2м відповідачем зобов'язань за Договором поруки №1-05/13 від 01.05.2013 року.

Розпорядженням голови суду від 30.01.2014р. №81 для розгляду справи №922/4918/13 було призначено колегію суддів у складі головуючого судді Денисюк Т.С., судді Аріт К. В. та судді Суслової В.В..

У зв'язку з відпусткою судді Суслової В.В. і необхідністю зміни складу судової колегії, керуючись п.2 ст.24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області від 06.01.2011, розпорядженням №480 від 17.03.2014 року для розгляду справи №922/4918/13 було призначено колегію суддів у складі головуючого судді Денисюк Т.С., судді Аріт К. В. та судді Лавренюк Т.А..

Через канцелярію суду 28.03.2014 року від ДПІ у м. Красний Луч ГУ Міндоходів у Луганській області надійшли письмові пояснення по справі (вх.№10516), в яких зазначено, що Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 - платник єдиного податку другої групи, ставка єдиного податку 20 відсотків, в зв"язку з чим, надання податкової декларації про майновий стан і доходи з додатком 5 платникам єдиного податку чинним законодавством не передбачено.

Податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи- підприємця (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011 року №1688 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2012 року №1159) не передбачає інформацію щодо ідентифікації доходу від контрагентів.

Згідно з Порядком ведення книги обліку доходів платників єдиного податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.11.2011 року №1637, назва контрагенту від якого отримано доход не відображається.

Враховуючи наведене, підтвердити факт проведення операцій ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Харківська Агропромислова спілка" не є можливим.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 31 березня 2014 року позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники 1-го та 2-го відповідачів в судові засідання не з'являлися, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надали, про причини неявки суд не повідомляли, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить наступне.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.12.2013 року, місцем знаходження Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1; місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Альянс" є: 61072, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 24.

Ухвали господарського суду, які надсилались на юридичну адреси відповідачів повернуті до суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання" (згідно довідок поштового відділення).

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до якої, відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, суд приходить до висновку, що 1-й та 2-й відповідачі належним чином повідомлеі про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка" (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець - 1й відповідач) 22 січня 2013 року було укладено Договір №22/01/13-ГСМ, згідно умов якого позивач зобов"язався передати у власність 1-го відповідача Товар, а 1-й відповідач зобов"язався прийняти та оплатити Товар, вказаний в рахунках-фактури позивача, які є невід"ємною частиною даного договору та мають повну інформацію по пунктам: найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість Товару, Податок на додану вартість.

На виконання умов даного Договору позивач поставив 1-му відповідачу товар загальною вартістю 60181,63 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-267 від 26.07.2013 року, №РН-324 від 29.08.2013 року, №РН-325 від 29.08.2013 року, №РН-342 від 11.09.2013 року, скріпленими підписами 1-го відповідача.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку N 88 від 24.05.95р., первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що видаткові накладні (арк. спр.14, 16, 18, 20) є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт поставки позивачем товару 1-му відповідачу.

Згідно п. 4.1 Договору Товар сплачується 1-м відповідачем за фактом поставки не пізніше 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту відгрузки Товару відповідно до виставлених позивачем рахунків - фактур.

Позивачем було направлено на адресу 1-го відповідача відповідні рахунки-фактури, на які наявне посилання у видаткових накладних, однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, за переданий по вказаним накладними товар 1-й відповідач не розрахувався. Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка" становить 60181,63 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що вказана сума боргу не оспорена 1-м відповідачем, 1-й відповідач не надав суду доказів про погашення боргу а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 60181,63 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення 1-м відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі 1740,19 грн. та 3% річних у розмірі 336,82 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п.6.2 Договору у разі несвоєчасної оплати поставленого Товару 1-й відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання 1-м відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 1740,19 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 336,82 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

21.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форс-Альянс" (2-й відповідач) було укладено договір поруки №1-05/13. За цим договором 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов"язань (оплата поставленого (их) товару (ів)), що випливають із Договору №22/01/13-ГСМ від 22.01.2013 року зі всіма існуюсими або майбутніми змінами та доповненнями до цього Договору, та відповідає перед позивачем за порушення.

Згідно п. 2.1 Договору поруки 1-й відповідач та 2-й відповідач несуть солідарну відповідальність перед позивачем за неналежне виконання забезпеченого обов"язку в повному обсязі.

2-й відповідач відповідає як за основною сумою боргу, так і за штрафними санкціями, річними процентами та інфляційними нарахуваннями, що можуть бути застосовані у разі прострочення виконання забезпеченого порукою зобов"язання (п. 2.2 Договору поруки).

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки. відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, 2-й відповідач солідарно відповідає з 1-м відповідачем перед позивачем за виконання зобов'язань за Договором №22/01/13-ГСМ від 22.01.2013 року в тому обсязі, який передбачений п. 2.1 Договору поруки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне судовий збір в розмірі 1720,50 грн. покласти солідарно на першого та другого відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 525, 526, 530, 546, 549, 554, 610, 611, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 32, 33, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс-Альянс" (61072, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 24, код ЄДРПОУ: 38383047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Агропромислова спілка" (61125, м. Харків, червоношкільна набережна, буд. 16, код ЄДРПОУ: 31060583) - 60181,63 грн. основного боргу, 1740,19 грн. пені, 3% річних у розмірі 336,82 грн. та 1 720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.04.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Т.С. Денисюк К.В. Аріт Т.А. Лавренюк