Рішення

від 01.04.2014 по справі 375/64/14-ц

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/64/14-ц

Провадження № 2/375/41/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2014 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді Литвина О.В., при секретарі - Юрченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Росія про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки, зустрічним позовом СТОВ Росія до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач за первісним позовом посилається на те, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №170119, виданого 03 серпня 2012 року Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області, вона є власником земельної ділянки (паю) загальною площею 3,2903 га., розташованої на території Ромашківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, кадастровий номер - 3223785000: 03 : 005 : 0053. За усною домовленістю з керівництвом СТОВ Росія вона передала цю земельну ділянку в оренду цьому господарству.

У звязку із тим, що її не влаштовував розмір орендної плати та маючи намір самостійно обробляти свою земельну ділянку, вона звернулася у листопаді 2013 року до директора СТОВ Росія з клопотанням про повернення земельної ділянки. На разі, отримала відповідь, що земельна ділянка може бути повернутою лише після закінчення строку дії договору оренди, а саме після 2027 року.

Після отримання у бухгалтерії відповідача копії договору оренди земельної ділянки від 30 липня 2012 року виявилося, що цей договір укладений на 15 років та він є зареєстрованим в Управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі і Київської області за №322370004002979 від 28.12.2012 року.

Зазначає, що вказаний договір вона не підписувала і про що свідчить відсутність в останньому її підпису у графі Орендодавець. До вказаного договору оренди також долучено Акт прийому-передачі обєкта оренди (земельної ділянки) від 30.07.2012 року, який також нею не підписаний.

Просить визнати недійсним у відповідності до положень ст.ст.14, 15 Закону України Про оренду землі договір оренди земельної ділянки від 30.07.2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Росія, зареєстрований 28.12.2012 року у Управлінні держкомзему у Рокитнянському районі Київської області, реєстровий № 322370004002979, щодо належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 3.2903 га, кадастровий № 3223785000:03:005:0053, розташованої на території Ромашківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Не погоджуючись із первісним позовом, відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання спірного договору дійсним, пославшись в обгрунтування такої вимоги на те, що фактично сторонами було досягнуто домовленостей щодо умов спірного договору і на що вказує передача в оренду земельної ділянки та отримання ОСОБА_1 у 2013 році орендної плати.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити. Також суду пояснила, що оспорюваний договір вона не підписувала, а була усна домовленість, що вона передасть земельну ділянку в оренду на один рік. Не підписувала вона і акт прийому-передачі земельної ділянки. На даний час вона має намір забрати земельну ділянку щоб самостійно обробляти, але відповідач відмовляє їй, посилаючись на умови договору щодо строку його дії. Вважає дії відповідача незаконними.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов свого довірителя та просив задовольнити останній по тій причині, що позивач не виявляла волі на укладання спірного договору і про що свідчить відсутність її підпису в останньому та акті прийому-передачі земельної ділянки, без якого відповідач не мав права приступати до використання земельної ділянки позивача.

Також уточнив, що його довіритель просить визнати договір недійсним саме з підстави відсутності волевиявлення позивача на укладання такого письмового договору та відсутності між сторонами домовленостей щодо істотних умов такого договору, передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі. Саме з названих підстав вважає необгрунтованим заявлений позивачем зустрічний позов.

Представник позивача ОСОБА_3 також позов підтримав та просив його задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача Чорненька О.І. в судовому засіданні первісний позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити та просила задовольнити зустрічний позов. При цьому суду пояснила, що між СТОВ Росія та спадкодавцем відповідача ОСОБА_5 було укладено 11 квітня 2006 року на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-КВ №104207, виданого 17 квітня 2002 року, договір оренди земельної ділянки площею 3,2903 га на строк 10 років.

Смерть ОСОБА_5 спонукала СТОВ Росія укласти спірний договір оренди земельної ділянки із її новим власником позивачем за первісним позовом, яким є ОСОБА_1.

У звязку із цим товариством було запропоновано ОСОБА_1 підписати договір оренди земельної ділянки, як із новим власником останньої та надано договір оренди земельної ділянки, в якому було прописано новий строк дії договору - 15 років та за яким була збільшена оренда плата, що становила 3,5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Вказаний договір було погоджено з ОСОБА_1 та передано на реєстрацію до уповноваженого на те органу. Зазначила, що вказані обставини по суті підтвердила у первісному позові і сама позивач, зазначаючи, що вона передала земельну ділянку в оренду СТОВ Росія. Про це свідчить і її заява на імя відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки у звязку із наміром обробляти її самостійно.

Вважає, що таким чином з відповідачем за зустрічним позовом було погоджено всі істотні умови договору оренди та відповідач особисто передала земельну ділянку в користування СТОВ Росія, а отже виконала всі умови, необхідні для передачі земельної ділянки у відповідності до Закону України Про оренду землі. Окрім того, ОСОБА_1 отримала оренду плату за користування земельною ділянкою в 2013 році, чим також погодила користування СТОВ Росія її земельною ділянкою.

Таким чином, укладання вказаного договору відповідало справжній волі сторін і про це свідчить виконання вказаного договору протягом 2013 року.

В обгрунтування правової підстави вимоги зустрічного позову послалася на положення ст..218 ЦК України в тім, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом і що, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Заслухавши сторони спору та їх представників, дослідивши отримані у справі письмові докази, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №170119, зареєстрованого 03.08.2012 року та виданого на імя ОСОБА_1, остання є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.2903 га, кадастровий № 3223785000:03:005:0053, розташованої на території Ромашківської сільської ради Рокитнянського району Київської області та право на яку вона набула на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 06.08.2010 року, реєстровий № 3729, після смерті своєї матері ОСОБА_5. Останньою за час свого життя, а саме 11.04.2006 року було укладено із СТОВ Росіядоговір оренди вказаної земельної ділянки на строк 10 років.

28.12.2012 року у Управлінні держкомзему у Рокитнянському районі Київської області було зареєстровано за реєстровим № 322370004002979 договір оренди земельної ділянки від 30.07.2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Росія, щодо належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 3.2903 га, кадастровий № 3223785000:03:005:0053, розташованої на території Ромашківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

На разі, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 такого письмового договору 30.07.2012 року із відповідачем за первісним позовом не укладала, а за усною домовленістю залишила таку у користуванні відповідача на один рік, обговоривши при цьому лише умови щодо розміру орендної плати, яку вона отримала за 2013 рік. Не підписувала вона і акт прийому-передачі земельної ділянки від 30.07.2012 року за вказаним договором. 26.11.2013 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка залишилася бути не задоволеною.

Викладене підтверджується поясненнями у судовому засіданні сторін спору та їх представників, дослідженими у судовому засіданні письмовими матеріалами справи, якими є:

·Договір оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року між СТОВ Росія та ОСОБА_5, акт прийому-передачі земельної ділянки;

·Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на імя ОСОБА_1, видане 06.08.2010 року державним нотаріусом Рокитнянського районного нотраіального округ Калітенко Л.Б., реєстровий № 3729;

·Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №170119 на імя ОСОБА_1, зареєстрований 03.08.2012 року;

· Договір оренди земельної ділянки від 30.07.2012 року між СТОВ Росія та ОСОБА_1, акт прийому-передачі земельної ділянки від 30.07.2012 року;

· Довідка СТОВ Росія від 28.01.2014 року № 11.

Відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом останнього і одним із способів його захисту є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) і в тому числі з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст.638 передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди укладається у письмовій формі та відповідно до статті 18 цього Закону набуває чинності після його державної реєстрації.

На разі, як вбачається із встановлених обставин справи, спірний договір має форму типового договору оренди землі, затвердженої постановою КМ України від 03.03.2004 року № 220, проте в ньому відсутній підпис однієї із сторін позивача по справі за первісним позовом ОСОБА_1, що у свою чергу вказує на відсутність підстав вважати, що договір укладений сторонами спору у письмовій формі, як того вимагає закон, і що на його укладання та на умовах, які у ньому зазначені, мала волевиявлення ОСОБА_1.

Разом з тим, з огляду на викладене слід констатувати, що спірний договір, який також пройшов державну реєстрацію, є вчиненим і що є підставою для його визнання недійсним за ст. ст.203, 215 ЦК України як відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на його укладання на визначених у ньому умовах. Такий висновок суду згоджується із положеннями Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними.

Крім того, з огляду на пояснення у судовому засіданні позивача ОСОБА_1 в тім, що вона на підставі усної домовленості передала СТОВ Росія належну їй земельну ділянку в оренду на один рік і що при цьому лише було домовлено про розмір орендної плати, які на переконання суду не спростовуються наданими у судовому засіданні представниками відповідача доказами, вбачається, що сторонами спору не було досягнуто інших необхідних умов договору оренди земельної ділянки.

Доводи представника відповідача Чорненької О.І. у протилежному, а саме, що сторонами спору було досягнуто всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки з огляду на викладене є незмістовними та на увагу суду не заслуговують.

Не досягнуто на переконання суду сторонами спору і домовленості щодо інших необхідних умов договору оренди земельної ділянки і, зокрема, щодо умов збереження орендованої земельної ділянки, умов і строку передачі земельної ділянки в оренду, умов ризику випадкового знищення об"єкту оренди.

За викладеного вимоги первісного позову щодо визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тоді як за викладених обставин зустрічний позов задоволенню не підлягає.

На разі, вимога первісного позову про повернення земельної ділянки не може бути задоволена судом з огляду на наступне.

Як вбачається із встановлених обставин справи, ОСОБА_5 11.04.2006 року було укладено із СТОВ Росія договір оренди спірної земельної ділянки на строк 10 років. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом набула ОСОБА_1. Вказаний договір оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року сторонами спору не оспорюється і у матеріалах справи відсутні будь-які докази в тім, що він був розірваний чи визнаний судом недійсним, а відтак він на даний час є чинним і що узгоджується із положеннями ч.4 ст.32 Закону України Про оренду землі в тім, що зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору оренди землі.

Отже, після успадкування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки до неї перейшло не лише право власності на останню, а й права та обовязки, які виникли у спадкодавця за договором оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 236 ЦК України спірний правочин має бути визнаний недійсним з моменту його вчинення, тобто з 30.07.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 15, 18 Закону України Про оренду землі, ст.ст. 16, 203, 215, 216, 236 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до СТОВ Росія про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.07.2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Росія, зареєстрований 28.12.2012 року у Управлінні держкомзему у Рокитнянському районі Київської області, реєстровий № 322370004002979, щодо належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 3.2903 га, кадастровий № 3223785000:03:005:0053, розташованої на території Ромашківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

В задоволенні решти частини первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову СТОВ Росія до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне обґрунтування виготовлено 07.04.2014 року.

Суддя О.В. Литвин