Постанова

від 26.03.2014 по справі 804/3094/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р. Справа № 804/3094/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представників позивача Яковлєва А.В., Пантюхіної Н.М.

представника відповідача Ваховської Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранитний кар'єр" до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000521501 від 10.02.2014р.,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000521501 від 10 лютого 2014 року.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Нікопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» за період діяльності з 01.04.2012 по 30.09.2012 роки у період фактичного їх здійснення, за результатами якої, складено акт №154/2201/00292304 від 22.01.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000521501 від 10.02.2014 року. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Нікопольська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000521501 від 10.02.2014 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Нікопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» за період діяльності з 01.04.2012 по 30.09.2012 роки у період фактичного їх здійснення.

Перевіркою встановлені порушення:

- ст. 185, п.188.1. ст. 188, п.198.3, п.198.6, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого, за період з 01.04.2012р. по 30.09.2012р. завищено залишок від'ємного значення (24 рядок декларації з ПДВ) за вересень 2012 у сумі 33468,53 грн.

За результатами перевірки складено Акт №154/2201/00292304 від 22.01.2014 року на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення №0000521501 від 10.02.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33469,00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, в перевіряємому періоді ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» мало взаємовідносини з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест».

У травні, липні 2012р. ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» було отримано від ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» ТМЦ на загальну суму 181315,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 30 219,20 грн., також:

- в травні 2012р. на загальну суму 86467,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 14411,20 грн.;

- в липні 2012р. на загальну суму 94848,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 15808,00 грн.

Станом на 01.05.2012р. на рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» (в національній валюті) дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» складає 9577,05 грн.

Станом на 01.05.2012р. на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (в національній валюті) дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» відсутня.

У травні 2012р. ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» здійснив передплату на розрахунковий рахунок ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» у сумі 77083,20 грн., згідно наступних платіжних доручень:

- від 11.05.2012р. на суму 37 083,20 грн.;

- від 16.05.2012р. на суму 20 000,00 грн.;

- від 17.05.2012р. на суму 20 000,00 грн.

В бухгалтерському обліку дана операція відображена наступним чином: Д-т pax.371 К-т рах.311 на суму 77083,20 грн.

Зарахування авансу постачальнику: Д-т pax.631 К-т рах.3711 на суму 86467,20 грн.

У бухгалтерському обліку оприбуткування ТМЦ відображено наступним чином: Кт рах.631 в Дт рах.207 - 72 056,00 грн., в Дт рах.6441 - 14411,20 грн.

Станом на 31.05.2012р., на рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» (в національній валюті) дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» складає 193,05 грн.

Станом на 31.05.2012р. на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (в національній валюті) дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» відсутня.

Станом на 01.07.2012р. на рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» (в національній валюті) дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» відсутня.

Станом на 01.07.2012р. на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (в національній валюті) кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» складає 87838,95 грн.

У липні 2012р. ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» здійснив передплату на розрахунковий рахунок ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» у сумі 47466,10 грн., згідно наступних платіжних доручень:

- від 05.07.2012 на суму 18 733,05 грн.;

- від 20.07.2012 на суму 8 733,05 грн.;

- від 25.07.2012 на суму 20 000,00 грн.

В бухгалтерському обліку дана операція відображена наступним чином: Д-т рах.371 К-т рах.311 на суму 47466,10 грн.

Зарахування авансу постачальнику: Д-т рах.631 К-т рах.3711 на суму 18733,05 грн.

У бухгалтерському обліку оприбуткування ТМЦ відображено наступним чином: Кт. рах.63 1 в Дт. рах.207 - 79040,00 грн., в Дт. рах.6441 - 15808,00 грн.

Також, ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» здійснив сплату на розрахунковий рахунок ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» у сумі 163953,90 грн., згідно наступних платіжних доручень:

- від 04.07.2012р. на суму 68 540,00 грн.;

- від 05.07.2012р. на суму 19 298,95 грн.;

- від 13.07.2012р. на суму 64 848,00 грн.;

- від 20.07.2012р. на суму 11 266,95 грн.

Станом на 31.07.2012р. на рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» (в національній валюті) дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» складає 28733,05 грн.

Станом на 31.07.2012р. на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (в національній валюті) дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» відсутня.

ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест» надало ТМЦ на адресу ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» на підставі наступних первинних документів: рахунком-фактурою від 20.04.12р. № СФ-0000023; рахунком - фактурою від 23.04.12р. № СФ-0000023; рахунком - фактурою від 26.04.12р. № СФ-0000029; приймальним актом від 07.05.12р. № 291; приймальним актом від 12.07.12р. № 510; податковою накладною від 07.05.12р. № 03; податковою накладною від 17.05.12р. № 16; податковою накладною від 05.07.12р. № 04; податковою накладною від 12.07.12р. № 06; видатковою накладною від 07.05.12р. № РН-0000034; видатковою накладною від 12.07.12р. № РН-0000061; витягом з журналу видачі довіреностей за травень та липень 2012 року; випискою з банку щодо сплати ТМЦ у травні та липні 2012 року; картками складського обліку матеріалів; вимогами на отримання ТМЦ; актами на списання ТМЦ; сертифікатами на ТМЦ від ТОВ «Виробнича фірма «Метпромтрест».

Крім того, актом перевірки зазначено, що ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» придбано ТМЦ для використання у власній господарській діяльності.

В податковому обліку сума податку на додану вартість включена до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2012 року в сумі 12847,20 грн., за липень 2012 року в сумі 20 621,33 грн., обсяги по яким, відповідають даним декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Транспортування вищезазначених ТМЦ, здійснювалося на підставі наданих до перевірки товарно-транспортних накладних: від 22.05.2012 року, 12.07.2012 року.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Нікопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступні акти перевірок, а саме:

- ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надіслано акт від 22.03.2013р. №1810/22-710/33613426 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВФ «Метпромтрест» (код за ЄДРПОУ 33613426) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Ферріт Д», ПП «АТМ», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка», ТОВ «Ривс», ТОВ «Ліга», ТОВ «Галактика М», ТОВ ВК «Віконні системи», за період 01.01.2010р. по 31.01.2013р.», яким встановлено, що співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на податкову адресу ТОВ «ВФ «Метпромтрест» (м. Дніпропетровськ, вул. Вишні, буд. 18, кв.1) 18.03.2013 року здійснено вихід з метою вручення наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Вказане підприємство та посадові особи за податковою адресою відсутні, у зв'язку із цим було складено акт про відсутність підприємства за місцезнаходження від 18.03.2013р. №1685/22-710/33613426 та акт про неможливість вручення наказу посадовим особам підприємства ТОВ «ВФ «Метпромтрест» від 18.03.2013р. №1684/22-710/33613426.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних .податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України, стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Крім того, податковим органом в акті перевірки зазначено, що правочини відповідно до положень Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто, презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні, також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також, сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який, включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранитний кар'єр" судовий збір в сумі 182,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранитний кар'єр" до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000521501 від 10.02.2014 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000521501 від 10.02.2014р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранитний кар'єр" судовий збір в сумі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 26.03.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіІ.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов