Рішення

від 01.04.2014 по справі 127/1691/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/1691/14-ц

Провадження № 2/127/1747/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого суді Дернової В.В., при секретарі Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області, ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», третя особа: ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області, ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та просив стягнути з ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на його користь кошти у розмірі 50000 грн. невиплаченого страхового відшкодування, стягнути з Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області на його користь кошти у розмірі 45108,94 грн. матеріального збитку, стягнути з відповідачів на його користь у рівних частках 951,09 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на правову допомогу, мотивуючи свої вимоги тим, що при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 9 квітня 2013 року по вул. Київський у м. Вінниці, внаслідок зіткнення транспортного засобу марки «Фольксваген», ДНЗ НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «ЗАЗ-1102», ДНЗ НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 (водія Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області), ступінь вини ОСОБА_2 становить 10%, а ступінь вини ОСОБА_5 - 90%.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2014 року було залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_5.

Представник позивача ОСОБА_6, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатковому письмовому поясненні від 24.02.2014 року, яке долучено до матеріалів справи, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області - Рябов Д.С. у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов від 08.02.2014 року № 28/01-181 та письмовому поясненні, яке долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача - ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» - у судове засідання не з'явився, будучи неодноразово та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та зазначив, що його ступінь вини та ступінь вини ОСОБА_2 становить по 50%.

Дослідивши матеріали цивільної справи, а також справ про адміністративне правопорушення № 127/8944/13-п та № 127/16393/13-п, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є титульним володільцем транспортного засобу - автомобіля марки «Фольксваген», ДНЗ НОМЕР_1, який відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 28.09.2011 року належить ОСОБА_8, на підставі Довіреності від 06.10.2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 2228, включаючи право отримувати страхове відшкодування у разі виникнення ДТП та вчиняти всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Таким чином, ОСОБА_2 є належним позивачем у даній справі.

09.04.2013 року близько 15.10 год. по вул. Київський у м. Вінниці водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-1102», ДНЗ НОМЕР_2, не переконавшись у безпеці своїх дій, не надав переваги в русі автомобілю під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі, в результаті чого здійснив зіткнення з останнім; 09.04.2013 року близько 15.10 год. по вул. Київський у м. Вінниці водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», ДНЗ НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 69 км/год., перевищив максимально дозволену швидкість, що встановлена в населених пунктах на 9 км/год., що призвело до зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ-1102», ДНЗ НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який виїжджав із прилеглої території на проїзну частину; внаслідок зіткнення сталося пошкодження транспортних засобів.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2013 року визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 340 грн.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2013 року провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 було закрито у зв'язку з закінченням передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення. Однак, дана підстава закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є нереабілітуючою, а тому не звільняє особу від обов'язку відшкодувати завдану шкоду.

Як вбачається з Висновку експерта № 157а від 22.05.2013 року, в ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля марки «ЗАЗ-1102», ДНЗ НОМЕР_2, ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 10.2 ПДР; в ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля марки «Фольксваген», ДНЗ НОМЕР_1, ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 12.4 ПДР; в ситуації, яка склалася, обоє водіїв мали технічну можливість попередити зіткнення шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Отже, оскільки дана дорожньо-транспортна пригода відбулася в результаті спільної вини двох учасників, необхідно встановити ступінь вини кожного учасника ДТП.

Згідно п.1 ч.3 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.

Крім того, ч.2 ст. 1190 ЦК України передбачено, що за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Отже, суд, з урахуванням характеру вчиненого кожним з учасників ДТП правопорушення та його тяжкості, приходить до переконання про можливість встановлення при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 9 квітня 2013 року по вул. Київський у м. Вінниці, внаслідок зіткнення транспортного засобу марки «Фольксваген», ДНЗ НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «ЗАЗ-1102», ДНЗ НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, ступеню вини ОСОБА_2 становить 25%, та ступеню вини ОСОБА_5 - 75%, а не відповідно 10% та 90%, як було заявлено позивачем.

Третя особа ОСОБА_5 є водієм відповідача Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області, тобто перебуває з ним у трудових відносинах.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «ЗАЗ-1102», ДНЗ НОМЕР_2 - є відповідач Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір; така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК; фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, а згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, відповідач Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області взмозі звернутися у порядку регресу з відповідною вимогою до третьої особи ОСОБА_5.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

07.11.2011 року між Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області і ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» був укладений Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ № 0087026, строком дії з 10.05.2012 року до 09.05.2013 року включно (далі - Поліс). Забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного Полісу є автомобіль марки «ЗАЗ-1102», ДНЗ НОМЕР_2. Ліміт відповідальності за даним Полісом за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн.; розмір франшизи - 510 грн.

ОСОБА_2 13.08.2013 року звернувся до ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» із заявою-повідомленням, яке було отримано Страховиком 27.08.2013 року (а.с.9) , однак всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування не було виплачене та жодної відповіді отримано не було.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих; страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 ЦК України , особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; такими збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як вбачається зі Звіту № 13/140 оцінки майна по визначенню розміру матеріального збитку, завданого власникові КТЗ марки VOLKSWAGEN CADDY 1.6 з номерним знаком НОМЕР_1 внаслідок пошкодження під час ДТП, від 17 травня 2013 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_10 (далі - Звіт), вартість відновлювального ремонту КТЗ марки VOLKSWAGEN CADDY 1.6 з номерним знаком НОМЕР_1 складає 105676,60 грн. з урахуванням ПДВ.

При цьому, ОСОБА_10 має Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 14.07.2011 року, виданий Фондом державного майна України, та Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 07 травня 2008 року НОМЕР_5, видане Фондом державного майна України (оцінка дорожніх транспортних засобів), що відповідає вимогам ст. 5 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні».

Як вбачається з Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, іноді позивачі для підтвердження розміру шкоди надають висновки спеціалістів, звіти про оцінку та інші документи, складені суб'єктами оціночної діяльності , та суди задовольняють позовні вимоги на підставі саме цих доказів; вважається, що така практика не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства, зокрема ст. ст. 57, 212 ЦПК; якщо позивач для підтвердження розміру шкоди надає висновок спеціаліста, а відповідач, заперечуючи проти цього розміру, після виконання судом вимог ч.4 ст.10 ЦПК не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач у порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК ухилився від доведення обставин, на які посилався.

На виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом було неодноразово роз'яснено представнику відповідача та третій особі їх права та обов'язки, попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема, щодо заявлення клопотання про призначення судової експертизи, однак відповідне клопотання ними заявлено не було, а також не було надано до суду жодного доказу, яким би спростовувався розмір збитків, визначений Звітом оцінки майна № 13/140 від 17 травня 2013 року.

Отже, суд приходить до переконання, що Звіт оцінки майна № 13/140 від 17 травня 2013 року є допустимим доказом у справі відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України.

Крім того, як вбачається з Рахунка-фактури № МВА-000961 від 31 травня 2013 року, вартість ремонту автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, ДНЗ НОМЕР_1, складає 106977 грн., що навіть перевищує розмір оціненої шкоди. Вказані кошти в сумі 106 977 грн. були сплачені ОСОБА_2, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 567 від 31.05.2013 року.

Отже, заявлений позивачем розмір збитків - 105676,60 грн. суд вважає доведеним.

Таким чином, оскільки судом встановлена ступінь вини водія ОСОБА_5 у ДТП - 75%, то розмір збитків, який підлягає відшкодуванню відповідачами - Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області та ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» - складає: 105676,60 грн. * 75% = 79257,45 грн.

Оскільки передбачений Полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн., а розмір франшизи - 510 грн., то з відповідача ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 49490 грн. (50000 грн. - 510 грн.).

З відповідача ж Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області підлягають стягненню збитки у розмірі 29767,45 грн. (79257,45 грн. - 49490 грн.).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Отже, заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. стягненню не підлягають, оскільки до суду не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_6 за законом має право на надання правової допомоги. При цьому, суд бере до уваги, що ОСОБА_6 брав участь у справі як представник позивача на підставі Довіреності від 16.04.2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 166, а не як особа, яка надає правову допомогу.

Разом з тим, необхідно стягнути з ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь ОСОБА_2 494,90 грн. судового збору та з Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 297,67 грн. судового збору, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 56, 57, 59, 60, 61, 64, 84, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 22, 386, 395, 396, 979, 1166, 1172, 1187, 1188, 1190, 1191, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (код 31093336) на користь ОСОБА_2 49490 грн.

Стягнути з Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області (код 34788190) на користь ОСОБА_2 29767, 45 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь ОСОБА_2 494,90 грн. судового збору.

Стягнути з Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 297,67 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Дернова