Рішення

від 03.04.2014 по справі 912/674/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 рокуСправа № 912/674/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/674/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Відіол ТТТ"

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Старт"

про стягнення 60990,65 грн,

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, адвокат, посвідчення НОМЕР_1, договір № 5 від 27.11.2014;

від відповідача - участі не брали;

слухач - ОСОБА_2

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відіол ТТТ" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 20.02.2014 про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Старт" 59024,25 грн заборгованості по оплаті організації перевезення вантажу, 1597,70 грн - пені, 368,70 грн три відсотка річних, а також позивач просить стягнути з відповідача 6000,00 грн - витрат на послуги адвоката та 1827,00 грн витрат на судовий збір.

21.03.2014 відповідач подав до суду відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає, оскільки вказує на те, що суму боргу за перевезення оплатив повністю. На підтвердження своїх доводів відповідач надіслав до суду платіжні документи: № 1079 від 20.03.2014 на суму 22998,37 грн, № 1080 від 20.03.2014 на суму 12119,58 грн, № 1078 від 20.03.2014 на суму 23906,30 грн, всього на суму 59024,25 грн. Разом з тим, відповідач вказує на те, що витрати на послуги адвоката значно завищенні.

03.04.2014 позивач подав до матеріалів справи письмові обґрунтування розумності та об'єктивності розміру витрат на послуги адвоката.

Відповідач участі свого представника в засідання суду 03.04.2014 не забезпечив. Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.03.2014 № 01124100.

З огляду на вказане, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 912/674/14 в судовому засіданні 03.04.2014 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Відіол ТТТ" (перевізник, позивач) та приватним сільськогосподарським підприємством "Старт" (замовник, відповідач) укладено договір № 28102013 про надання транспортних послуг від 28.10.2013 (далі - Договору), за умовами якого замовник доручив, а перевізник зобов'язався надати замовнику послуги з транспортного перевезення вантажів (зернові, олійні, технічні культури і продукти їх переробки та інше) зерновозами на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, замовник, відповідно зобов'язався прийняти та оплатити їх.

Пунктом 2 Договору передбачено, що територія надання послуг - Кіровоградська область (Додаткова угода № 1), маршрути визначаються в товарно-транспортних накладних або подорожніх листах, належним чином оформлених та підписаних сторонами.

Згідно п. 2.4.2 Договору перевізник має право в процесі надання послуг відповідно умов цього договору залучати третіх осіб.

Розділом 3 сторони визначили порядок розрахунків. Так, плата за послуги перевезення встановлюється у наступних розмірах: 110-140 км (в одному напрямку); 0,9 грн т/км без ПДВ (з палива перевізника). Загальна вартість надання послуг за цим Договором визначається сторонами по факту їх надання на підставі товарно-транспортних накладних та фіксується в актах про надані послуги.

Згідно п. 3.4 Договору розрахунок з перевізником проводиться замовником в безготівковому порядку на поточний рахунок перевізника у розмірах, обумовлених у додатковій угоді, 1 (один) раз на тиждень по отримуваним документам (акт про надання послуг та податкова накладна).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (п.7.1 Договору).

Договір укладено у письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, укладений між сторонами договір від 28.10.2013 № 28102013 за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, правовідносини за яким регулюються главою 64 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

На твердження позивача, ним у відповідності до умов Договору надано відповідачеві послуги по організації перевезення в кількості 36 перевезень на загальну суму 86264,31 грн. Перевезення були здійсненні за допомогою перевізників ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с 16-50) та договорами № 08112013 від 08.11.2013, № 29102013 від 29.10.2013, № 28102013 від 28.10.2013 про надання транспортних послуг і додатковими угодами до них (а.с 62 - 76).

Так, в період з 29.10.2013 по 04.11.2013 здійснено 12 перевезень, що підтверджується актом надання послуг № 16 від 05.11.2013 відповідно до якого вартість наданих послуг складає 27240,06 грн.

В період з 05.11.2013 по 09.11.2013 здійснено 9 перевезень відповідно до акта надання послуг № 17 від 11.11.2013 на загальну суму 23906,30 грн.

В період з 10.11.2013 по 15.11.2013 - 11 перевезень, що підтверджується актом № 19 від 17.11.2013 на визначену суму 22998,37 грн.

19.11.2013 здійснено 4 перевезення відповідно до акта надання послуг № 21 від 15.11.2013 на суму 12119,58 грн. Вказані акти надання послуг підписано уповноваженими представниками сторін.

Також позивачем виставлено до оплати відповідачеві рахунки № 16 від 05.11.2013 на суму 27240,06 грн, № 17 від 11.11.2013 на суму 23 906,30 грн, № 19 від 17.11.2013 на суму 22998,37 грн, № 21 від 25.11.2013 на суму 12119,58 грн.

Таким чином товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, рахунки на оплату, підтверджують факт надання відповідачеві послуги по організації перевезення вантажу та їх вартість і приймаються судом у якості належних доказів надання позивачем послуг за Договором та беззаперечного прийняття їх відповідачем.

Відповідач частково оплатив прийняті наданні послуги на загальну суму 27240,06 грн відповідно рахунку на оплату № 16 від 05.11.2013, тобто за розрахунком позивача заборгованість відповідача на день звернення до господарського суду склала 59024,25 грн.

Як вбачається з умов Договору та Додаткової угоди № 1 до нього та стверджує сам позивач, сторонами не встановлено конкретного моменту виконання зобов'язання, а тому враховуючи норми ст. 530 ЦК України 22.11.2013 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість відповідно до копії фіскального чека від 22.11.2013 (а.с 52).

Тобто, враховуючи час поштового перебігу кінцевою датою оплати позивач вважає 06.12.2013.

Крім того, позивачем повторно направлена відповідачу претензія від 30.01.2014 з вимогою сплати боргу (а.с. 82).

Проте вказані претензії позивача залишенні відповідачем без належного реагування.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом враховує, що в період розгляду справи, згідно платіжних доручень № 1079 від 20.03.2014 на суму 22998,37 грн, № 1080 від 20.03.2014 на суму 12119,58 грн, № 1078 від 20.03.2014 на суму 23906,30 грн відповідачем здійснено оплату в сумі 59024,25 грн за наданні послуги позивачем відповідно до виставлених рахунків на оплату, що також підтверджує факт наявності заборгованості відповідача згідно Договору № 28102013 про надання транспортних послуг від 28.10.2013.

Таким чином, заборгованість відповідача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 59024,25 грн, станом на день розгляду справи повністю погашено відповідачем.

З огляду на вказане, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 59024,25 грн провадження у справі необхідно припинити на підставі підпункту 1-1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідачем заборгованість була сплачена з порушенням встановлених законом строків, позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 1597,70 грн за період з 07.12.2013 по 20.02.2014 та 3% річних в сумі 368,70 грн за період з 07.12.2013 по 20.02.2014.

Господарський суд враховує, що пунктом 4.4 Договору сторона, що прострочила виконання зобов'язання за цим договором, сплачує інший стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 07.12.2013 по 20.02.2014 в сумі 1597,70 грн відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1597,70 грн за період з 07.12.2013 по 20.02.2014 підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування 3 % річних, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 368,70 грн 3 % річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо стягнення пені та 3% річних господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки суму основаного боргу останній сплатив після звернення позивача з даним позовом до суду.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою ТОВ "Відіол ТТТ" скористалося послугами адвоката ОСОБА_1, яка на виконання умов договору № 5 від 27.11.2013 із ТОВ "Відіол ТТТ", здійснила підготовку по написанню та поданню позовної заяви, проведення розрахунку пені та 3% річних, представництво інтересів клієнта в господарському суді Кіровоградської області та ряд інших послуг передбачених договором. За надання послуг позивач сплатив по договору № 5 від 27.11.2013 за квитанцією № 18 від 27.11.2013 адвокату ОСОБА_1 6000,00 грн.

Таку суму заявник позову просить відшкодувати йому як судові витрати за ст. 44 Господарського процесуального кодексу України за послуги адвоката.

Господарський суд, приймаючи до уваги докази, надані на підтвердження того, що послуги надані ОСОБА_1 як адвокатом (копія свідоцтва № 415 про право на зайняття адвокатською діяльністю), погоджується із позивачем про те, що сума 6000,00 грн підлягає відшкодуванню йому як судові витрати.

Заперечення відповідача відносно того, що витрати на послуги адвоката значно завищенні спростовуються матеріалами справи, а саме договором № 5 від 27.11.2013, квитанцією № 18 від 27.11.2013 та письмовими поясненнями від 03.04.2014.

Отже, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у сумі 1827,00 грн судового збору та 6000,00 грн - вартість послуг адвоката в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Старт", 28220, Кіровоградська область, Новгородківський р-н, смт. Новгородка, вул.Кірова,9, код ЄДРПОУ 30503811 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Відіол ТТТ", 63544, Харківська область, смт. Чкаловське, вул.Чкалова,30, код ЄДРПОУ 38734606 пеню в сумі 1597,70 грн., 3% річних в сумі 368,70 грн., судовий збір в сумі 1827,00 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 59024,25 грн. припинити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 08.04.2014.

Суддя Т. В. Макаренко