Рішення

від 08.04.2014 по справі 905/1292/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.2014 Справа № 905/1292/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Ляшенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовною заявою: Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства «Торгівельний будинок «Восток», м. Донецьк

про: стягнення неустойки у розмірі 5 277,18 грн.

за участі представників

від прокуратури: Осипенко Ю.С. - за посвідченням № 003174 від 10.09.2012 р.

від позивача: Попов К.Г. - за довіреністю № 53 від 31.05.2013р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району м. Донецька звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Торгівельний будинок «Восток» неустойки у сумі 5277,18 грн, нарахованої за період з 30.10.2013р. по 29.11.2013р., у розмірі подвійної плати за користування об»єктом оренди за час прострочення повернення об»єкта оренди за договором № 3005/2006 від 30.11.2006р.

Нормативно вимоги обґрунтовані положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», 526, 530, 549, 785 Цивільного кодексу України, 180, 193 Господарського кодексу України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

На підтвердження позову надано суду договір оренди № 3005/2006 від 30.11.2006р.з додатками та додатковими угодами, договір № 4 від 09.02.2011р., договір № 5 від 01.12.2011р., договір № 6 від 29.12.2012р., договір № 7 від 17.10.2013р., заяву Регіонального відділення № 17-06-05-14228 від 05.11.2013р., акт приймання-передачі від 29.11.2013р., лист Регіонального відділення № 17-06-05-16119 від 13.12.2013р., довідку нарахування неустойки за час прострочення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України у зв»язку з неявкою відповідача та ненаданням останнім витребуваних документів та пояснень.

У судовому засіданні, що відбулось 08.04.2014р. прокурор та позивач на задоволенні позовних вимог наполягали.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, письмового відзиву по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що судом направлено процесуальні документи відповідачу (Приватному підприємству «Торгівельний будинок «ВОСТОК») за адресою, зазначеною у позові - 83059, м. Донецьк, вул. Складська, 5; зазначена адреса відповідає місцезнаходженню Приватного підприємства «Торгівельний будинок «ВОСТОК», вказаному у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тому відповідач, вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, але правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався.

Суд вважає, що наявних у справі документів достатньо для вирішення спору, тому справа розглядається за наявними документами без участи відповідача згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.629 та ч.1 ст.762 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно частини другої статті 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Матеріали справи свідчать, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди № 3005/2006 від 30.11.2006р. нерухомого майна, що належить до державної власності. Предметом цього договору є строкове, платне користування нежитловим вбудованим підвальним приміщенням загальною площею 89,1 кв.м, що знаходиться на балансі Донецького державного технікуму економіки і хімічних технологій та розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 97, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 31.05.2006р. - 75930,00 грн.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1 договору).

Судом встановлено, що 30.11.2006р. орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв за актом приймання-передавання державне майно - нежитлове вбудоване підвальне приміщення загальною площею 89,1 кв.м, що знаходиться на балансі Донецького державного технікуму економіки і хімічних технологій та розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 97, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 31.05.2006р. - 75930,00 грн. (а.с. 19). Зазначений акт приймання-передавання підписаний сторонами без заперечень.

Відповідно до пункту 10.1 договір № 3005/2006 від 30.11.2006р. укладено строком на 360 днів, що діє з 30 листопада 2006р. до 25 листопада 2007р.

В подальшому деякі пункти договору № 3005/2006 від 30.11.2006р. були викладені в іншій редакції шляхом винесення додаткових угод № 1 від 13.06.2007р., № 2 від 19.11.2009р. та № 3 від 10.02.2010р., а також додаткових договорів № 4 від 09.02.2011р., № 5 від 01.12.2011р., № 6 від 29.12.2012р., № 7 від 17.10.2013р. (а.с. 20,22,23,25,26,28,33).

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди неодноразово продовжувався. Так, договором № 6 від 29.12.2012р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3005/2006 ВІД 30.11.2006р. термін дії договору було остаточно продовжено до 29.10.2013р. (а.с. 28).

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Така ж умова закріплена сторонами у 10.1 договору оренди.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Матеріали справи свідчать, що орендодавець (Регіональне відділення ФДМУ по Донецькій області) заявою від 05.11.2013р. № 17-06-05-14228 повідомив орендаря про припинення дії договору оренди від 30.11.2006р. № 3005/2006 і що на новий строк цей договір продовжений не буде. Також, у цій заяві орендодавець вимагав повернути майно з оренди.

Зазначена заява була направлена відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу балансоутримувача Донецького державного технікуму економіки і хімічних технологій (а.с. 37).

Цей лист за своїм змістом є достатнім та належним доказом на підтвердження завчасної відмови орендодавця від подальшої пролонгації договору оренди.

Враховуючи, що орендодавець (позивач) відмовився від продовження договору, про що направляв відповідачу відповідну заяву, тому суд вважає, що договір оренди від 30.11.2006р. № 3005/2006 припинив свою дію 29.10.2013р.

Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення (п.10.11 договору).

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що майно повернено відповідачем за актом здачі-приймання лише 29.11.2013р.

Я вбачається, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області нарахована відповідачу неустойка за період з 30.10.2013р. по 29.11.2013р. у розмірі 6966,70 грн. у вигляді подвійної плати за користування об»єктом оренди за час прострочення повернення об»єкта оренди.

За поясненнями позивача, відповідач частково сплатив неустойку, тому за останнім рахується заборгованість з неустойки у розмірі 5277,18 грн., що спричинило спір.

Згідно правової позиції, викладеної у п.5.4. Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Враховуючи те, що заявою Регіонального відділення № 17-06-05-14228 від 05.11.2013р. відповідача було повідомлено про закінчення строку дії договору оренди та відмову орендодавця у його продовження, а також те, що лише 29.11.2013р. за актом приймання-передачі відповідачем було повернуто орендоване нерухоме майно, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог наймодавця (позивача) про стягнення з Приватного підприємства «Торгівельний будинок «Восток» неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об»єкта оренди.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України). Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем доводів прокурора та позивача належними доказами не спростовано, доказів оплати неустойки у повному обсязі не надано, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у сумі 5277,18 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44, 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами. До складу судових витрат віднесено зокрема судовий збір. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства з відповідача підлягає стягненню на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 84 ГПК України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Київського району м. Донецька, що діє в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, про стягнення з Приватного підприємства «Торгівельний будинок «Восток» неустойки у розмірі 5 277,18 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Торгівельний будинок «Восток» (83059, м. Донецьк, вул. Складська, 5, ЄДРПОУ 31038076) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, р/р 31113093700006, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач Банк - ГУДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 38034002, МФО 834016) неустойку у розмірі 5 277,18 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Торгівельний будинок «Восток» (83059, м. Донецьк, вул. Складська, 5, ЄДРПОУ 31038076) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 08.04.2014р.

Суддя Н.В. Величко

надруковано 4 прим.:

1 - у справу

1 - прокурору

1 - позивачу

1 - відповідачу

(062) 387-59-08