Ухвала

від 01.04.2014 по справі 820/1002/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.Справа № 820/1002/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. по справі № 820/1002/14

за позовом Фізичної особи-підпримеця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 р. задоволено вищезазначений позов, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 02 серпня 2013р. за №000132720.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: податкового законодавства, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06 червня 2013 р. по 12 червня 2013 р. Державною Податковою Інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питання взаємовідносин з ТОВ "Аркада-Т" у січні-липні 2012 р., ТОВ "Бізнесторг-Інновації" у серпні-грудні 2012 р., ТОВ "Політрейд-С" у квітні 2012 р., ТОВ "Ларус-Трейд" у січні 2011 р.. За результатами проведеної перевірки складено акт від 19 червня 2013 р. № 2175/1720/253280092 .

Вищезазначеним актом встановлені наступні порушення: - п. 5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з ТОВ "Аркада-Т" у січні-липні 2012 р. на загальну суму ПДВ 122 336 грн., ТОВ "Бізнесторг-Інновації" у серпні-грудні 2012 р. на загальну суму ПДВ 53 834 грн., з ТОВ "Політрейд-С" у квітні 2012 р. на загальну суму ПДВ 422 грн., з ТОВ "Ларус-Трейд" у січні 2011 р. на загальну суму ПДВ 2543 грн.; ст.185, 188, 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єктів оподаткування; дані податкового кредиту, відображені ФОП ОСОБА_2 у деклараціях з податку на додану вартість не є дійсними, що призвело до завищення податкового кредиту: за січень 2011 р. на суму 422 грн., за січень 2012 р. на суму 5043 грн., за лютий 2012 р. на суму 14 750 грн., за березень 2012 р. на суму 17 950 грн., за квітень 2012 р. на суму 16 398 грн., за травень 2012 р. на суму 21 772 грн., за червень 2012 р. на суму 25 625 грн., за липень 2012 р. на суму 23 342 грн., за серпень 2012 р. на суму 10 000 грн., за вересень 2012 р. на суму 5 000 грн., за жовтень 2012 р. на суму 10 833 грн., за листопад 2012 р. на суму 8 833 грн., за грудень 2012 р. на суму 19 167 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №000132720 від 02 серпня 2013 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтовано та прийнято з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ОСОБА_2 мала взваємовідносини з ТОВ "Аркада-Т", ТОВ "Бізнес-Іновація", ТОВ "Політрейд-С", ТВ "Лаурус-Трейд".

Судовим розглядом встановлено, що 01 листопада 2011 р. між ТОВ "Аркада-Т" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір поставки № 1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити продукти харчування в строки, зазначені у даному договорі.

Фактичне виконання сторонами вказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученями (т. 1 а.с. 80-250).

01 серпня 2012 р. між ТОВ "Бізнесторг-інновації" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір поставки товарів № 1-08/1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити продукти харчування в строки, зазначені у даному договорі.

Фактичне виконання сторонами вказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученями (т. 2 а.с. 7-80)

15 лютого 2012 р. між ТОВ "Політрейд-С" (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 15/02-01, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар по ціні, в асортименті та кількості, узгодженій сторонами та оплатити його на умовах вказаного договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору, в підтвердження факту отримання товару між ТОВ "Політрейд-С" та ОСОБА_2 складені накладні від 27 квітня 2012 р. № 230 та від 27 квітня 2012 р. № 149. Продавець - ТОВ "Політрейд-С" на виконання вимог ст.201 Податкового кодексу України виписано на адресу ФОП ОСОБА_2 наступні податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту з ПДВ: від 26 квітня 2012 р. № 77 та від 26 квітня 2012 р. № 78 . Поставка товару, зазначеного у вище перерахованих податкових та видаткових накладних, здійснювалася на умовах само вивозу (п. 2.2. Договору) безпосередньо автомобілем позивачки, яким остання керувала на підставі довіреності від 21 червня 2010 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи. Оплата за поставлений товар здійснена на підставі виставлених ТОВ "Політрейд-С" рахунків - фактур № 393 від 25 квітня 2012 р. та № 394 від 25 квітня 2012 р. та складає відповідно до даних платіжних доручень (т.2 а.с.81-88)

04 січня 2011 р. між ТОВ "Лаурус Трейд" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір № ЛТ-52, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору, в підтвердження факту отримання товару між ТОВ "Лаурус Трейд" та ФОП ОСОБА_2 складені видаткова накладна від 11 січня 2011 р. № ЛТ-0000035 та від 21 січчя 2011 р. № ЛТ-0000102. Продавець - ТОВ "Лаурус Трейд" на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України виписало на адресу позивачуи наступні податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту з ПДВ: від 11 січня 2011 р. № 35 та від 21 січня 2011 р. № 102 на Поставка товару, зазначеного у вищеперерахованих податкових та видаткових накладних, здійснювалася на умовах доставки останнього Постачальником. Транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних(т.2 а.с.89-95)

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, оскільки первинні документи складені обґрунтовано та на підставі діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з тим, що вищезазначені документи були складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України».

Судовим розглядом встановлено, що підприємства ТОВ "Аркада-Т", ТОВ "Бізнес-Іновація", ТОВ "Політрейд-С", ТВ "Лаурус-Трейд" знаходились на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що видані відповідні свідоцтва. Вказані підприємства, на час укладення угод, знаходились за місцем реєстрації, та перебували в реєстрі, що підтверджується витягами з Єдиного Державного реєстру підприємств, організацій та фізичних осіб-підприємців.

Згідно вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі з третьою особою, поки до них не внесені відповідні зміни.

Таким чином, на момент взаємовідносин підприємства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, та відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" мали право виписувати (складати) податкові накладні, які правомірно видані покупцеві товарів, а саме на адресу ФОП ОСОБА_2

Судовим розглядом встановлено, що позивачем були отримані податкові накладні, а також здійснена оплата за поставлений товар (оренду обладнання) по безготівковому рахунку, тобто всі необхідні умови для виникнення права на податковий кредит, були в наявності.

Також наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що під час перевірки всі первинні документи, які підтверджують наявність та реальність господарських взаємовідносин з контрагентами були надані позивачем.

Документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо дотримання позивачем усіх вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та щодо необґрунтованість висновків акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту.

Щодо встановлених податковим органом порушень п. 5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених позивачем колегія суддів зазначає наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегя суддів погоджується з судом першої інстанції, що законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки не зазначено про наявність доказів порушення кримінальної справи відносно ФОП ОСОБА_2 або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що , в акті перевірки від 19 червня 2013 р. № 2175/1720/25328009201 відповідач посилається виключно на висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аркада-Т" від 28 серпня 2012 р. № 854/22-417/33676769 та від 19 березня 2013 р. № 420/22-417/33676769, акту про неможливість проведення невиїзної перевірки ТОВ "Бізнесторг-Інновації" від 20 березня 2013 р. № 105/221/38106566, акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Політрейд-С" від 05 квітня 2013 р. № 496/22.2-08/36459653, довідки від 28 березня 2011 р. № 441/23-304/37188281 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Лаурус Трейд", в яких зазначено про відсутність факту реального вчинення останніми господарських операцій, проте інших обставин господарської діяльності та мотивів на підставі яких відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у акті перевірки позивача не зазначено.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час складення акту № 2175/1720/НОМЕР_1 від 19 червня 2013 р. не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо порушення п. 5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Як вбачається з акту перевірки № 2175/1720/НОМЕР_1 від 19 червня 2013 р., первинні документи позивача, що складалися на виконання укладених правочинів з його контрагентами відповідачем досліджувались, однак не вказано на наявність недоліків (змісту, форми, походження) таких документів та не вказано конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у періоді, що перевірявся.

Відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22 квітня 2011р. за №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22 червня 2011 р. №236 встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011р.(т.2 а.с.96-100), визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки, в результаті якої було складено Довідку №441/23-304/37188281 від 28 березня 2011р.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011р.(т.2 а.с.101-102) рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 р. в частині задоволення вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки залишено без змін .

Колегія суддів погоджується с судом першої інстанції, що посилання відповідача у акті перевірки на довідку від 28 березня 2011 р. № 441/23-304/37188281 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Лаурус Трейд" є безпідставними.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується стосовно тог, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та його контрагентами не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. по справі № 820/1002/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2014 р.