Рішення

від 26.03.2014 по справі 911/561/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа № 911/561/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність зареєстрована в реєстрі за № 1405 від 03.10.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ

до Приватного підприємства „ТЦ-Хольц", с. Пірнове, Вишгородський район

про стягнення 7 047, 15 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ПП „ТЦ-Хольц" про стягнення 6 900, 00 грн. основної заборгованості, 63, 90 грн. пені, 68, 51 грн. інфляційних збитків, 14, 74 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу згідно договору перевезення № 17/07-2 від 17.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2014 р. порушено провадження у справі № 911/561/14 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПП „ТЦ-Хольц" про стягнення 7 047, 15 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 12.03.2014 р.

12.03.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 26.03.2014 р.

26.03.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення № 17/07-2, згідно умов п. 1.1. якого даний договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні автомобільних перевезень вантажів, заявлених на перевезення замовником, автомобільним транспортом перевізника, в міжнародному чи регіональному сполученні.

Згідно п. 1.2. договору перевізник зобов'язаний доставити вантаж замовника відповідно до транспортних заявок замовника в пункт призначення у встановлений в заявках строк та видати його уповноваженій на отримання товару особі (вантажоотримувачу), а замовник зобов'язаний оплатити перевезення вантажу за ціною, встановленою в заявках.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість кожного перевезення вантажу, заявленого замовником, визначається рахунком, виставленим перевізником замовнику, сума рахунку попередньо узгоджується сторонами згідно заявки на перевезення. Вартість перевезення, що знаходиться на шляху прямування на момент введення нових тарифів та ставок, не змінюється незалежно від їх збільшення чи зменшення.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що розрахунок з перевізником за виконане перевезення замовник здійснює по факту прибуття автомобіля в зону митного очищення та надання перевізником копії рахунку-фактури на 100 % передоплату - якщо інше не передбачено в заявках. Перевізник зобов'язаний протягом 15 банківських днів надати наступний пакет документів: оригінал СМR або ТТН; оригінал рахунку; акт прийому-передачі послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 8.1. договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 р.

17.07.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано заявку № 1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору № 17/07-2 від 17.07.2013 р., згідно умов якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу за маршрутом м. Магнитогорськ (Росія) - с. Пірнове, Вишгородський район (Україна) автомобілем Рено НОМЕР_2, водій ОСОБА_3

Відповідно до даної заявки вартість перевезення вантажу складає 10 400, 00 грн.

На виконання умов договору позивачем у липні 2013 р. було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 10 400, 00 грн., що підтверджується заявкою № 1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору № 17/07-2 від 17.07.2013 р., актом здачі-приймання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31.07.2013 р., рахунком-фактурою № 110 від 31.07.2013 р. на суму 10 400, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті отриманих послуг та перераховану позивачу грошові кошти у розмірі 3 500, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 02.09.2013 р. на суму 1 500, 00 грн. та випискою з банківського рахунку позивача за 01.10.2013 р. на суму 2 000, 00 грн., наявними в матеріалах справи.

23.12.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією б/н б/д, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 6 900, 00 грн. Факт направлення претензії підтверджується фіскальним чеком № 4825 від 23.12.2013 р. та цінним листом з описом вкладення від 23.12.2013 р., наявними в матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 статті 908 цього ж кодексу загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений законом строк та станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати отриманих послуг не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 6 900, 00 грн., що підтверджується договором перевезення № 17/07-2 від 17.07.2013 р., заявкою № 1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору № 17/07-2 від 17.07.2013 р., актом здачі-приймання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31.07.2013 р., рахунком-фактурою № 110 від 31.07.2013 р. на суму 10 400, 00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 02.09.2013 р. на суму 1 500, 00 грн. та випискою з банківського рахунку позивача за 01.10.2013 р. на суму 2 000, 00 грн., наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 6 900, 00 грн. за договором перевезення № 17/07-2 від 17.07.2013 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті отриманих послуг з 25.12.2013 р. по 20.01.2014 р. на загальну суму 63, 90 у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, при укладенні договору перевезення № 17/07-2 від 17.07.2013 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а саме оплати наданих послуг, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо оплати отриманих послуг у заявлений період на підставі положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 63, 90 грн. пені від суми основної заборгованості за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті отриманих послуг з 25.12.2013 р. по 20.01.2014 р. на загальну суму 68, 51 та 14, 74 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 31.12.2013 - 20.01.2014 6900.00 1.002 13.80 6913.80 6 900, 00 грн. х 1, 002 = 6 913, 80 грн.; 6 913, 80 грн. - 6 900, грн. = 13, 80 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості згідно договору перевезення № 17/07-2 від 17.07.2013 р. у вищевказаний період становить 13, 80 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором перевезення № 17/07-2 від 17.07.2013 р. у вищевказаний період у розмірі 13, 80 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

період заборгованості - з 31.12.2013 р. - по 20.01.2014 р., сума основної заборгованості - 6 900, 00 грн., кількість днів заборгованості - 21 день.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 6900.00 31.12.2013 - 20.01.2014 21 3 % 11.91 6 900, 00 грн. х 0, 03 % х 21/365 = 11, 91 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості згідно договору перевезення № 17/07-2 від 17.07.2013 р. у вищевказаний період становить 11, 91 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором перевезення № 17/07-2 від 17.07.2013 р. у вищевказаний період у розмірі 11, 91 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ТЦ-Хольц" (ідентифікаційний код 36076011) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 6 900 (шість тисяч дев'ятсот) грн. 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 11 (одинадцять) грн. 91 (дев'яносто одна) коп. 3 % річних, 13 (тринадцять) грн. 80 (вісімдесят) коп. інфляційних збитків та судові витрати 1 795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

03 квітня 2014 р.