Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.
Суддя-доповідач - Попов В.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2014 року справа №805/1613/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Попова В.В.,
суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О.,
cекретар Гайдіс І.С.,
за участю представників сторін : Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль"ОСОБА_6, Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області Домашенко Т.Г., ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 р. у справі № 805/1613/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000332201/803 від 23.08.2013 року, №0000452201/1289 від 20.11.2013 року,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 р. у справі № 805/1613/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000332201/803 від 23.08.2013 року, № 0000452201/1289 від 20.11.2013 року, - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області №0000332201/803 від 23.08.2013 року та №0000452201/1289 від 20.11.2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль" судовий збір у розмірі 4872 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем, Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Донецькій області подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати вищевказану постанову. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - зареєстрований як юридична особа 23 квітня 2009 року виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи - 36332226, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №154194.
У період з 26 червня 2013 року по 24 липня 2013 року (термін проведення перевірки - з 25 липня 2013 року по 31 липня 2013 року) відповідачем здійснено планову виїзну документальну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №989/22-2/36332226 від 07.08.2013 року про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
Вищезазначеним актом перевірки, в тому числі, встановлені наступні порушення позивачем: п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.135.2 ст. 135, п.137.1, п.137.4 ст. 137, п.138.2, п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 259942,00 грн., у тому числі 1 квартал 2011 року на суму 80506,00 грн., 2 квартал 2012 року на суму 67176,00 грн., 3 квартал 2012 року на суму 78579,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 33681,00 грн.; п.187.1 ст. 187, ст. 192, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 259248,00 грн., у тому числі січень 2012 року у розмірі 17601,00 грн., лютий 2012 року у розмірі 39601,00 грн., березень 2012 року у розмірі 17312,00 грн., квітень 2012 року у розмірі 21856,00 грн., травень 2012 року у розмірі 2499,00 грн., червень 2012 року у розмірі 51033,00 грн., липень 2012 року у розмірі 4391,00 грн., серпень 2012 року у розмірі 46084,00 грн., вересень 2012 року у розмірі 18994,00 грн., жовтень 2012 року у розмірі 23298,00 грн., листопад 2012 року у розмірі 10665,00 грн., грудень 2012 року у розмірі 5914,00 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення №0000332201/803 від 23.08.2013 року, відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 259942,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 129971,00 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, № 0000452201/1289 від 20.11.2013 року відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 248814,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62203,50 грн. за платежем: податок на додану вартість.
Як вбачається з акту перевірки посадовими особами податкового органу було встановлено порушення позивачем п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого була занижена сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість за фактично реалізований товар у серпні 2012 року на суму 35754,00 грн.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно до абц.1 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року (вх.№9055391903 від 13.09.2012 року) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року (вх. №9046323341 від 06.08.2012 року) податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року складають 1343546 грн. Розходження з відомостями головної книги позивача складає 2197 грн., що спростовує висновок відповідача про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за фактично реалізований товар у серпні 2012 року на суму 35754,00 грн.
Крім того, під час проведення перевірки було встановлено порушення п.135.2 ст. 135, п.137.1, п.137.4 ст. 137, п.152.3 ст. 152 Податкового кодексу України, внаслідок чого до складу доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, товариством з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль" необґрунтовано проведено коригування доходів у зв'язку з поверненням товару (коригування кількості) у 2012 році, яке не підтверджено первинними документами у розмірі 256962,00 грн., що призвело до заниження задекларованих показників у рядку декларації "дохід від операційної діяльності" всього у розмірі 256962,00 грн., у тому числі 1 квартал 2012 року на суму 8420,00 грн., 2 квартал 2012 року на суму 144443,00 грн., 3 квартал 2012 року на суму 62838,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 41261,00 грн. Також встановлено, що в порушення п.187.1 ст. 187, ст. 92 Податкового кодексу України позивачем безпідставно проведено коригування податкових зобов'язань.
Зазначений висновок посадові особи податкового органу зробили посилаючись на те, що операції з повернення товару не були підтверджені товарно-транспортними накладними.
Відповідно до п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п.137.4 ст. 137 Податкового кодексу України).
Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом (п.152.3 ст. 152 Податкового кодексу України).
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідно до договорів поставки обов'язок щодо доставки товару покупцям покладений на позивача, у разі незгоди покупця з асортиментом або кількістю товару, останній підлягає поверненню на склад позивача. Зазначені обставини підтверджені наданими в судовому засіданні товарно-транспортними накладними, рахунками, накладними, податковими накладними, накладними на повернення (т.1 а.с.136-171, т.2 а.с.106-203).
Отже, висновок про необґрунтоване коригування позивачем доходів у зв'язку з повернення товару спростований наданими в судовому засіданні відповідними первинними документами.
Також під час проведення перевірки посадовими особами податкового органу було встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів позивачем безпідставно віднесено витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства у розмірі 399000,00 грн., що призвело до завищення задекларованих показників у рядку декларації "собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" всього у розмірі 399000,00 грн., у тому числі 1 квартал 2012 року на суму 122400,00 грн., 2 квартал 2012 року на суму 57600,00 грн., 3 квартал 2012 року на суму 125400,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 93600,00 грн. Крім того, в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаних на отримання товару на загальну суму 79800,00 грн.
У відповідності до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Як вбачається з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що основний вид діяльності позивача - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Постачання деяких видів товару, наприклад, пива в кегах, здійснюється в поворотній тарі - піддонах, які під час експлуатації іноді пошкоджуються.
З метою дотримання вимог постачальників щодо повернення тари, позивач вимушений придбавати піддони інших підприємств.
01.02.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль", яке є покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Діон плюс", яке є постачальником, укладено договір купівлі - продажу №5 від 01.02.2012 року, предметом якого є наступне: постачальник зобов'язується поставити товарно - матеріальні цінності за діючими на момент продажу цінами, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та сплатити у повному обсязі. Відповідно до п.2.1 розділу 2 вказаного договору загальна попередня сума договору складає 600000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 100000,00 грн.
01.04.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль", яке є покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "КФ Варда", яке є постачальником, укладено договір купівлі - продажу №0104 від 01.04.2012 року, предметом якого є наступне: постачальник зобов'язується поставити товарно - матеріальні цінності за діючими на момент продажу цінами, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та сплатити у повному обсязі. Відповідно до п.2.1 розділу 2 вказаного договору загальна попередня сума договору складає 600000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 100000,00 грн.
На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надані наступні документи: рахунки, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, специфікації, видаткові накладні (т.1 а.с. 118-134, т.2 а.с. 42-67, 69-77, 204-212, 214-230, 232-249, т.3 а.с. 38-50, 60-80, 90-106, 116-140).
Факт оплати позивачем товару, отриманого за вищевказаними договорами підтверджується платіжними дорученнями №631 від 03.09.2012 року на суму 69120,00 грн., №1089 від 06.11.2012 року на суму 86400,00 грн., №1128 від 05.12.2012 року на суму 25920,00 грн., №560 від 13.08.2012 року на суму 34560,00 грн., №733 від 09.10.2012 року на суму 47800,00 грн., №114 від 13.03.2012 року на суму 43200,00 грн., №374 від 13.06.2012 року на суму 69120,00 грн., № 241 від 12.04.2012 року на суму 103680,00 грн.
Отже, встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені письмові докази спростовують висновок відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у розмірі 399000,00 грн., та , відповідно, безпідставне віднесення до складу податкового кредиту 79800,00 грн.
Крім того, як вбачається з акту перевірки, посадовими особами податкового органу було встановлено порушення позивачем п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого до складу витрат на збут позивачем були включені витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства у сумі 291994,50 грн., у тому числі 1 квартал 2012 року у розмірі 207832,50 грн., 2 квартал 2012 року у розмірі 84162,00 грн.
Відповідно до п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:
а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;
б) витрати на ремонт тари;
в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;
ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;
є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;
з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.12.2011 року між дочірнім підприємством "Регіон - Маркет", яке є виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль", яке є замовником, укладено договір про надання послуг №РМ 01 від 30.12.2011року, предметом якого є наступне: виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги, вказані у відповідності з п.п.1.2 даного договору, з метою просування торгової марки, під якою виробляються та/або продаються товари, які поставляються замовником в мережу магазинів виконавця, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх.
Відповідно до п.1.2 зазначеного договору послуги, які надає виконавець, полягають у наступному: виділення та облаштування на території магазинів виконавця місць для проведення замовником своїми силами консультацій та презентацій товару, який виробляється та/або продається під його торговою маркою; оформлення на території магазинів виконавця додаткової експозиції товару з торговою маркою, під якою виробляється та/або продається товар; надання інших послуг, які сторони визначають окремо шляхом проведення переговорів.
12 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", яке є покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Ліверпуль", яке є постачальником, укладено додаткову угоду №1 від 12.10.2011 року до договору №207 від 31.12.2010 року, предметом якої є наступне: покупець зобов'язується надавати постачальнику послуги в порядку та згідно умов, визначених у цьому додатку, а постачальник зобов'язується своєчасно сплатити їх вартість. За послуги, спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару в суспільно - торгівельних центрах, постачальник обов'язково сплачує покупцю 175000,00 грн. до 31.10.2011 року.
На підтвердження виконання вищевказаного договору та угоди позивачем надані наступні документи: акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) №4802574097 від 31.12.2011 року, податкова накладна №514 від 19.09.2011 року на суму 74039,20 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 12339,87 грн., рахунок - фактура №АМ-0027953 від 21.12.2011 року, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №АМ - 0001944 від 03.02.2012 року, податкова накладна №2624 від 03.02.2012 року на суму 75000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 12500,00 грн., податкова накладна №487 від 23.01.2012 року на суму 48000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 8000,00 грн., податкова накладна №313 від 16.01.2012 року на суму 52000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 8666,67 грн., видаткові накладні (т.1 а.с. 108-113).
Факт оплати позивачем послуг, отриманих за вищевказаними договорами підтверджується платіжними дорученнями №654 від 18.09.2011 року на суму 74039,20 грн., №46 від 23.01.2012 року на суму 48000,00 грн., №31 від 16.01.2012 року на суму 52000,00 грн., актом №АМ - 0000524 від 03.02.2012 року зарахування зустрічних вимог.
Як встановлено судом, послуги, передбачені вищезазначеними договорами, пов'язані з продажем продукції позивача та стосуються продукції (товару), роздрібна торгівля яким є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.
При цьому ні Податковий кодекс, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухоблік), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88 (далі - Положення N 88), не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 Цивільного кодексу України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.
З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавалися ДП "Регіон-Маркет" та ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор" та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, продаж яких є господарською діяльністю позивача. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Отже, витрати, здійснені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими.
Пунктом 2.4 Положення N 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Виходячи із змісту вищенаведених норм, акти, якими оформлювався факт отримання послуг від вищевказаних контрагентів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.
Податковий кредит за отриманими послугами позивачем повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено вартість вищевикладених послуг до складу валових витрат без порушення вимог пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу витрат, витрати пов'язані зі списанням запасних частин, що призвело до завищення валових витрат на суму 111093 грн., в тому числі 1 квартал 2012 року - 44710 грн., 2 квартал 2012 року - 33681 грн., 3 квартал 2012 року - 7178 грн., 4 квартал 2012 року 25524 грн.
Також на порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з придбання запасних частин, які використано не в господарській діяльності підприємства на суму 22 218, 75 грн.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Нормами Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 року №102 (далі - Положення №102), визначено порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів, що поширюється на юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів), незалежно від форми власності.
Згідно з п. 1.3 частини першої Положення N 102 технічне обслуговування - комплекс операцій чи операція з підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування. У додатках А, Б, В Положення N 102 наведено примірні переліки операцій з технічного обслуговування автомобільного транспорту.
Операції з обслуговування автомобільного транспорту, що не зазначені у додатках А, Б, В Положення N 102, не належать до технічного обслуговування автомобіля і розглядаються як поточний ремонт.
Ремонтом вважається комплекс операцій з відновлення справності або працездатності та поновлення ресурсу транспортних засобів або його складових.
Ремонт транспортних засобів поділяється на поточний і капітальний. Поняття поточного та капітального ремонтів наведено у технічних нормативних і методичних документах, що регулюють ремонтну специфіку транспортних засобів. Так, відповідно до п. 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 року №102 до поточного ремонту транспортного засобу належать роботи, пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами).
Капітальний ремонт транспортних засобів - це ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного поновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових. Згідно з п.3.16 зазначеного Положення капітальним ремонтом вважається проведення робіт, пов'язаних із заміною кузова для автобусів та легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів або з одночасною заміною не менше трьох базових агрегатів.
Витрати на технічне обслуговування автомобіля відносяться згідно з п. 138.1 ст. 138 ПКУ до інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема:
- у складі загальновиробничих витрат, які включають витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (абз. "г" пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
- у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які включають витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (абз. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
- у складі витрат на збут, які включають витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абз. "д" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ).
Отже, якщо легковий автомобіль використовується у власній господарській діяльності платника податку, то витрати на технічне обслуговування та ремонт враховуються при обчисленні податку на прибуток. Усі витрати платників податку мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).
Позивачем були надані відповідні первині документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу витрат, витрати пов'язані зі списанням запасних частин, а саме: договори на придбання запасних частин, накладні, рахунки, податкові накладні, платіжні документи на оплату придбаних запасних частин, акти списання запасних частин та технічне обслуговування та ремонт автомобілів (т.1, а.с.25-88).
З урахуванням викладеного вище, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, суд першої інстанції вірно зазначив, що є неправомірним визначення сум грошових зобов'язань, зроблене відповідачем відповідно до спірних податкових повідомлень - рішень.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 р. у справі № 805/1613/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 08.04.2014 р.
Колегія суддів : В.В. Попов
І.В. Сіваченко
О.О. Шишов
Суд | Донецький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2014 |
Оприлюднено | 10.04.2014 |
Номер документу | 38102624 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Попов В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні