Постанова

від 20.02.2014 по справі 872/3668/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/12834/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Смолка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року по справі за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денма» про застосування арешту рахунків платника податків, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2012 року Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережна МДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила застосувати арешт коштів ТОВ «Денма» на розрахунковому рахунку відкритому у ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач має податковий борг в сумі 679,99 грн. і згідно до пп.20.1.17 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, якщо у платника податків, який має податковий борг, у нього відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, це є обставиною, за якою до платника податків може бути застосований арешт активів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що хоча умови щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо б було погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків, проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим з огляду на наступне.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені в п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Проте, судом першої інстанції не враховано, що водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції що діяла на момент звернення до суду) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Дані положення визначають як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Умовою застосування норми пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відсутність майна підтверджується відповідями на запити наявними в матеріалах справи, надісланих з метою виявлення наявного у відповідача майна.

Згідно з п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 30.03.2012 р. № 122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. № 377/8976 (далі - Інструкція), обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Відповідно до п. 10.2 Інструкції арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Згідно з п. 10.3 Інструкції арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо накладання арешту на кошти та цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Денма», що знаходяться у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в межах суми боргу.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року скасувати.

Позовні вимоги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Денма» (код ЄДРПОУ 36840325), у банку ПАТ «Банк Кредит Дніпро», у межах суми податкового боргу у розмірі 679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн. 99 коп., до повного погашення заборгованості.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 17 березня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов