Рішення

від 02.04.2014 по справі 924/133/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р.Справа № 924/133/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна земля" смт. Теофіполь Хмельницької області

про стягнення 15 000,00 грн.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - фізична особа - підприємець

ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 27.03.2014р.

відповідач: Лозюк С.Ф. - представник за довіреністю №5 від 23.01.14р.

Рішення приймається 02.04.2014р., оскільки в судових засіданнях 03.03.2014р., 13.03.2014р., 24.03.2014р. та 27.03.2014р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що на підставі листа відповідача, позивач надав поворотну фінансову допомогу відповідачу в розмірі 20 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням від 24.11.2010 р. №112. Станом на 11.11.2013р. фінансова допомога відповідачем повернута частково в сумі 5 000,00 грн. Строк повернення фінансової допомоги сторонами не був обумовлений. Тому позивач направив відповідачу вимогу від 22.10.2013р. про повернення грошових коштів. Листом від 05.11.2013 р. №05/11/2013 відповідач повідомив, що за його даними заборгованість відсутня.

У запереченнях на відзив позивач вказує, що подані відповідачем видаткові касові ордери є неналежними та недопустимими доказами у справі, оскільки підставою для сплати даних коштів вказано "повернення позики", що не є синонімом поворотної фінансової допомоги, яка надавалась позивачем. Крім того, вони не містять посилання на статус позивача як суб'єкта підприємницької діяльності та не містять обов'язкових для первинного документа реквізитів. Звертає увагу, що кошти в сумі 8 200,00 грн. були отримані не позивачем, а сином ОСОБА_4 без будь-яких повноважень. Також позивач вказує, що згідно даних касових ордерів позивачу була повернута позика, яка надавалась ним як фізичною особою керівнику ТОВ "Рідна земля" Сторожуку Л.М., і відповідач намагається повторно використати ці ж докази у господарській справі, проставивши на касових ордерах штампи та інші реквізити ТОВ "Рідна земля".

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Представник відповідача позов не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим. В письмовому відзиві на позов вказує, що борг погашено в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку від 11.03.2011р. на суму 5 000,00 грн., видатковими касовими ордерами від 06.06.2011р. на суму 8 200,00 грн. та від 10.06.2011р. на суму 8 000,00 грн. У додаткових запереченнях вказує що кошти в сумі 8 200,00 грн. через касу підприємства були виплачені сину позивача ОСОБА_4, а кошти в сумі 8 000,00 грн. - особисто позивачу. Також вказує, що між ТОВ "Рідна земля" та фізичною особою ОСОБА_6 жодних господарських чи фінансових договорів, в тому числі і договорів позики, не укладалось.

В судовому засіданні 02.04.2014р. позивач подав клопотання про витребування у відповідача журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та звіту касира за червень та липень 2011 року. В обґрунтування клопотання зазначає, що за результатами огляду в судовому засіданні оригіналу касової книги за 2011 рік простежується, що давність цього документу не більше 10 днів, тому записи в касовій книзі викликають сумнів та свідчать про недопустимість вказаного доказу. Тому з метою з'ясування всіх обставин справи та дослідження окремих записів в касовій книзі позивачем заявлено вказане клопотання.

Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Приписами ст.32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Судом враховується, що позивач в судових засіданнях, а ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях від 24.03.2014р. не заперечують свого підпису на видаткових касових ордерах від 06.06.2011р. та від 10.06.2011р. Крім того, дані господарські операції відображені у касовій книзі відповідача, оригінал якої оглядався у судовому засіданні 27.03.2014р.

Зважаючи на викладене, докази, які просить витребувати позивач, не мають значення для справи, оскільки можуть свідчити лише про дотримання або порушення відповідачем правил ведення бухгалтерського обліку та фінансової дисципліни, що не є предметом судового розгляду. Тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне:

24.11.2010р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перерахував ТОВ "Рідна земля" кошти в сумі 20 000,00 грн. з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги" що підтверджується платіжним дорученням №112 від 24.11.2010р.

Згідно виписки по рахунку 11.03.2011р. ТОВ "Рідна земля" повернуло позивачу фінансову допомогу в сумі 5 000,00 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок позивача, що не заперечується сторонами по справі.

22.10.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання з повернення фінансової допомоги в сумі 15 000,00 грн. шляхом перерахування вказаних коштів у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

05.11.2013 р. відповідач надіслав позивачу лист №05/11/2013, в якому зазначив, що в 2011 році відповідач повернув 5 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, а решту позивач отримав готівкою, про що є відмітка з підписом про отримання коштів.

На підтвердження повернення позивачу фінансової допомоги (сплати заборгованості, що є предметом спору) відповідач подав в матеріали справи:

- видатковий касовий ордер від 06.06.2011р., згідно якого кошти в сумі 8 200,00 грн. як "повернення позики" отримав ОСОБА_4, що додатково підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 24.03.2014р., пояснювальними записками бухгалтера-касира відповідача ОСОБА_7 від 16.03.2014р. та директора ТОВ "Рідна земля" Сторожука Л.М., а також не заперечується сторонами по справі;

- видатковий касовий ордер від 10.06.2011р., відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 8 000,00 грн. з призначенням "повернення позики", що підтверджується підписом позивача;

- видатковий касовий ордер від 29.07.2011р., в якому зазначено про повернення позики в сумі 5 000,00 грн. ОСОБА_1 Однак, підпис одержувача про отримання коштів на ордері відсутній.

Згідно поданого в матеріали справи витягу з касової книги, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні 27.03.2014р., вищевказані операції відображені у касовій книзі відповідача.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, яким притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів позики. Так, згідно платіжного доручення №112 від 24.11.2010р. позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 20 000,00 грн. як поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язувався повернути їх.

Судом встановлено, що 11.03.2011р. відповідач повернув позивачу фінансову допомогу в сумі 5 000,00 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок позивача, що підтверджується випискою по рахунку та не оспорюється сторонами.

Також згідно видаткового касового ордера від 10.06.2011р. позивач отримав від відповідача кошти в сумі 8 000,00 грн. з призначенням "повернення позики", що підтверджується його підписом на ордері.

Отже, загальна сума повернутої відповідачем фінансової допомоги становить 13 000,00 грн.

Доводи позивача з приводу неналежності та недопустимості вищевказаного видаткового касового ордеру як доказу по справі судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, даний акт визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до п. 3.4 вищевказаного положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору (п. 3.5 положення).

Судом враховується, що позивач не заперечує свого підпису на видатковому касовому ордері від 10.06.2011р. та сам факт отримання коштів, а лише вказує, що дані кошти він отримав як фізична особа від керівника відповідача Сторожука Л.М. в рахунок повернення позики, що надавалась останньому особисто.

Зважаючи на те, що фізичними особами, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не здійснюється ведення касових операцій, в тому числі і шляхом виписування видаткових касових ордерів, видатковий касовий ордер від 10.06.2011р. відображений у касовій книзі та містить реквізити відповідача, то суд приходить до висновку, що даний документ є належним доказом часткового повернення відповідачем отриманої суми фінансової допомоги. При цьому судом враховується, що між відповідачем та позивачем як підприємцем, так і як фізичною особою, не існувало будь-яких інших договірних відносин позики (надання поворотної фінансової допомоги), крім тих, які є предметом спору.

Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 22.10.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання з повернення фінансової допомоги в сумі 15 000,00 грн. шляхом перерахування вказаних коштів у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Однак, відповідач в повному обсязі свої зобов'язання не виконав. Сума неповернутої фінансової допомоги складає 7 000,00 грн.

Доводи відповідача стосовно повної сплати останнім заборгованості, що є предметом спору, судом оцінюються критично, оскільки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Подані відповідачем видаткові касові ордери від 06.06.2011р. та від 29.07.2011р. не можуть вважатись належним доказом повернення позивачу фінансової допомоги, оскільки не містять підпису позивача про отримання зазначених у них коштів.

Судом також враховується, що згідно п. 3.6. положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "за довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Відповідачем не подано в матеріали справи довіреності або будь-якого іншого документа, який би підтверджував повноваження ОСОБА_4 на отримання від імені позивача коштів в сумі 8 200,00 грн. за видатковим касовим ордером від 06.06.2011р.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту повернення позивачу фінансової допомоги в сумі 7 000,00 грн., яка є предметом спору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на викладене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 7 000,00 грн. У стягненні 8 000,00 грн. слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна земля" смт. Теофіполь Хмельницької області про стягнення 15 000,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна земля" (Хмельницька обл., смт Теофіполь, вул.Леніна, 84, код 31961269) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.) заборгованості з фінансової допомоги, 852,60 грн. (вісімсот п'ятдесят дві гривні 60 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 8 000,00 грн. відмовити.

Повне рішення складено 07.04.2014р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.