Постанова

від 03.04.2014 по справі 925/2003/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2014 р. Справа№ 925/2003/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мареллі" на рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2014 року

у справі № 925/2003/13 (суддя Майданевич А.Г.)

за позовом Черкаської міської ради (м. Черкаси)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мареллі" (м. Черкаси)

про стягнення 272 292 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулася Черкаська міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мареллі" про стягнення з відповідача на користь міського бюджету м. Черкаси заборгованості за договором оренди землі від 17.12.2010 року № 041080100108 в сумі 272 292 грн.

Рішенням від 04.02.2014 року господарський суд Черкаської області позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Мареллі" на користь місцевого бюджету м. Черкаси 272 292 грн. заборгованості за договором оренди землі від 12.11.2010 року, 5 445 грн. 84 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Мареллі" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2014 року по справі № 925/2003/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 925/2003/13 у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати від 03.04.2014 року склад судової колегії змінювався.

В судове засідання 03.04.2014 року повноважні представники сторін не з'являлися та про причини неявки суд не повідомляли, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 10.08.2010 року п'ята сесія Черкаської міської ради прийняла рішення „Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Мареллі" земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській, 15" № 5-1032.

Цим рішенням Черкаська міська рада вирішила: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю „Мареллі" по вул. Чигиринській, 15; надати цьому товариству земельну ділянку по вул. Чигиринській, 15 площею 159 412 кв.м, з них: площею 125 кв.м в спільне користування з ВАТ „Міжнародний комерційний банк" під комплекс будівель за рахунок земель товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаський деревообробний комбінат"; віднести земельну ділянку за основним цільовим призначенням до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за функціональним використанням - до категорії земель змішаного типу; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Мареллі" укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення; припинити ВАТ „Черкаський деревообробний комбінат" право користування земельною ділянкою площею 159 412 кв.м по вул. Чигиринській, 15.

12.11.2010 року Черкаська міська рада (орендодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю „Мареллі" (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 10.08.2010 року № 5-1032 надав орендарю, а останній прийняв в строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку площею 159 412 кв.м по вул. Чигиринській, 15 у м. Черкаси, з них 125 кв.м в спільне користування з ВАТ „Міжнародний комерційний банк" під комплекс будівель, яка за функціональним використанням відноситься до категорії земель змішаного використання.

Відповідно до п. 5 договору від 12.11.2010 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 19 468 057 грн. за 159 287 кв.м земель промисловості, 10 059 грн. за 90,6 кв.м земель промисловості та 231 грн. 31 коп. за 1 кв.м земель комерційного використання.

У п. 9 договору від 12.11.2010 року сторони узгодили, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється:

у розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 778 772 грн. за 159 287 кв.м земель промисловості;

у розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 402 грн. за 90,6 кв.м земель промисловості;

у розмірі 7% від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить 16 грн. 19 коп. за 1 кв.м земель комерційного призначення.

Згідно п.п. „і" п. 31 договору від 12.11.2010 року орендар мав відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення від 10.08.2010 року № 5-1032 до моменту набуття чинності договору оренди.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що строк виконання зобов'язання орендаря щодо відшкодування орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) сторони у договорі від 12.11.2010 року не визначили.

17.12.2010 року договір від 12.11.2010 року був зареєстрований у Черкаському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП „Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041080100108.

З 17.12.2010 року - дня цієї реєстрації договору від 12.11.2010 року останній відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду землі" набрав чинності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що передбачена п.п. „і" п. 31 договору від 12.11.2010 року упущена вигода (не отриманий прибуток) за період з 10.08.2010 року - дня прийняття Черкаською міською радою рішення від 10.08.2010 року №5-1032 до 17.12.2010 року - дня набрання чинності договором від 12.11.2010 року згідно з вірно зробленим позивачем розрахунком становить 272 292 грн.

28.10.2013 року Черкаська міська рада цінним листом надіслала по пошті Товариству з обмеженою відповідальністю „Мареллі" вимогу від 28.10.2013 року № 3223-01-25 про сплату до міського бюджету у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги упущеної вигоди, передбаченої п.п. „і" п. 31 договору від 12.11.2010 року в розмірі 272 292 грн.

Відповідач заперечував проти факту отримання цінного листа.

Відповідно до відомостей Укрпошти ТОВ „Мареллі" ухилилося від отримання на підприємстві зв'язку вказаного цінного листа позивача. Сума упущеної вигоди в розмірі 272 292 грн. ТОВ „Мареллі" до міського бюджету м. Черкаси сплачена не була.

Відповідач наполягав на тому, що позивачем не було дотримано досудову процедуру пред'явлення вимоги, а відтак, на його думку, відповідно до ст. 530 ЦК України не настав строк виконання зобов'язання і в позові слід відмовити.

Проте таке твердження є помилковим, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, звернення до відповідача з вимогою про сплату визначених договором коштів є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому це не позбавляє його права звернутися до суду з даним позовом до господарського суду.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 20.11.2012 року № 3-53гс12.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 1.7 постанови „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 роз'яснив, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Таким чином направлену відповідачу поштою вимогу про сплату 272 292 грн. слід вважати отриманою.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України передбачають право сторін договору заздалегідь погодити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на момент звернення Черкаської міської ради з даним позовом до суду у ТОВ „Мареллі" згідно договору від 12.11.2010 року виникло зобов'язання перед Черкаською міською радою щодо сплати до бюджету м. Черкаси упущеної вигоди (не отриманого прибутку) за період з дати прийняття позивачем рішення від 10.08.2010 року № 5-1032 до 17.12.2010 року - дня набрання чинності договором від 12.11.2010р. у сумі 272 292 грн.

Твердження відповідача про те, що пред'явлення вимоги про сплату 272 292 грн. упущеної вигоди у позивача виникає з моменту підписання договору від 10.08.2010 року, а не з моменту його державної реєстрації є помилковим.

ТОВ „Мареллі" своє зобов'язання перед Черкаською міською радою за договором від 12.11.2010 року щодо сплати упущеної вигоди (не отриманого прибутку) у сумі 272 292 грн. не виконало, і не довело відсутності своєї вини у цьому (ч. 1 ст. 614 ЦК України). Відтак Черкаська міська рада вправі вимагати стягнення з ТОВ „Мареллі" вказаної суми упущеної вигоди (не отриманого прибутку).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

У даному випадку у позивача виникло право пред'явити відповідачу вимогу про сплату 272292 грн. упущеної вигоди (не отриманого прибутку) у день набрання чинності договором від 12.11.2010 року, тобто 17.12.2010 року.

З позовом позивач звернувся до господарського суду 06.12.2013 року.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що станом на 06.12.2013 року - день звернення позивачем до господарського суду з позовом до відповідача встановлена ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки не спливла і за таких обставин позов підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мареллі" на рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2014 року по справі № 925/2003/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2014 року по справі № 925/2003/13 залишити без змін.

3. Справу № 925/2003/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич