Ухвала

від 25.03.2014 по справі 1-376/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11/785/182/14

Номер справи місцевого суду: 1-376/2011

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2014 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляції прокурора Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області,захисника ОСОБА_8 , в інтересах засудженного ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , в інтересах засудженого ОСОБА_11 , засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 30.11.2012 року, щодо

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Одесса, громадянина України, освіта середньо-спеціальна,

одруженого, не працюючого, мешкаючого в

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженного за:

- ч. 1 ст.122 УК України до 3-х років позбавлення волі;

- ч.3 ст. 146 УК України до 9 років позбавлення волі;

- п.п. 4,7, 12 ч. 2 ст. 115 УК України до 15 років позбавлення волі

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

Строк тримання під вартою рахується з 27.03.2007 року.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця с. Перше

Травня Роздільнянського району Одеської області, громадянина України,

освіта середньо-спеціальна, неодруженого, не працюючого, мешкаючого

АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засудженного за:

- ч. 1 ст.122 УК України до 2-х років позбавлення волі;

- ч.3 ст. 146 УК України до 8 років позбавлення волі;

- п.п. 4,7, 12 ч. 2 ст. 115 УК України до 13 років позбавлення волі

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.

Строк тримання під вартою рахується з 27.03.2007 року.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженця с. Перше Травня Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, мешкаючого АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засудженного за:

- ч. 1 ст.122 УК України до 2-х років позбавлення волі;

- ч.3 ст. 146 УК України 8 років позбавлення волі;

- п.п. 4,7, 12 ч. 2 ст. 115 УК України до 13 років позбавлення волі

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.

Строк тримання під вартою рахується з 27.03.2007 року.

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,уродженця с. Перше Травня Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, не працюючого, мешкаючого АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засудженного за:

- ч.3 ст. 146 УК України 8 років позбавлення волі;

- п.п. 4,7, 12 ч. 2 ст. 115 УК України до 10 років позбавлення волі

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

Строк тримання під вартою рахується з 20.06.2007 року.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_9 і ОСОБА_12 , в рівних частках, на користь потерпілої ОСОБА_14 4000 грн. моральної шкоди, в іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в рівних частках, на користь потерпілого ОСОБА_15 100000 грн. моральної шкоди і 1148.50 грн. матеріальної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 засуджені за те, що 25.03.2007 року, біля 23.00 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою між собою, з метою помсти, маючи прямий умисел на заподіяння потерпілим ОСОБА_16 , ОСОБА_14 і ОСОБА_17 тілесних ушкоджень різного ступеню важкості, а також прямий умисел на незаконне позбавлення волі потерпілих способом, небезпечним для їх життя та здоров`я, що супроводжувалось заподіянням потерпілим фізичних страждань, протягом тривалого часу, та спричинило тяжкі наслідки, вибили двері будинку ОСОБА_16 , розташованого в с. Перше Травня Роздільнянського району Одеської області, зайшли в будинок проти волі ОСОБА_16 та потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_17 , після чого почали реалізовувати злочинний умисел.

Так, ОСОБА_11 наніс удар ногою в область груді ОСОБА_17 , зв`язав його руки ременем брюк, вивів з будинку і повів до будинку ОСОБА_18 . На протязі всього маршруту ОСОБА_11 наносив ОСОБА_17 удари руками і ногами по тулубу і голові. В дворі будинку ОСОБА_18 ОСОБА_19 , разом с ОСОБА_18 , по черзі нанесли ОСОБА_17 удари кулаками в область голови і верхньої частини тулуба, після чого ОСОБА_11 , спільно з ОСОБА_18 , повели Мокряка до магазину, розташованого по АДРЕСА_2 , та наносили під час руху потерпілому удари кулаками по обличчю і тулубу.

Засуджений ОСОБА_9 , увійшовши до будинку ОСОБА_16 , наніс удар в область черева потерпілій ОСОБА_14 , разом з ОСОБА_12 , застосовуючи фізичне насильство, яке виявилося в нанесенні ударів ногами та руками по голові та тулубу потерпілим ОСОБА_20 і ОСОБА_16 , разом з ОСОБА_13 зв`язали їм руки канатом і також повели до магазину.

Біля магазину ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 посадили ОСОБА_16 , ОСОБА_14 і ОСОБА_17 на землю, з метою позбавлення можливості потерпілих до втечі та утриманні їх на місці, прив`язали канатом за шию до бетонного стовпа.

Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_12 нанесли потерпілій ОСОБА_14 удари ногами і кулаками по голові і тулубу, спричинивши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.

ОСОБА_19 , спільно з ОСОБА_12 і ОСОБА_9 , по черзі нанесли ОСОБА_17 удари ногами і руками по голові і верхній частині тулуба, спричинивши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Крім того, ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 і ОСОБА_22 , в період часу з 23.30 год 25.03.2007 року до 02.30 год. 26.03.2007року, в громадському місці, в присутності інших осіб, біля магазину, розташованого по вул. Бригадній в с. Перше Травня Роздільнянського району Одеської області, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_16 , за попередньою змовою між собою, умисно, з хуліганських мотивів,виявляючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загально людськими правилами і нормами поведінки, безпричинно, використовуючи незначний привід, зокрема те, що ОСОБА_16 раніше спричинив легкі тілесні ушкодження брату засудженого ОСОБА_12 - ОСОБА_23 , з особливою жорстокістю стали наносити чисельні удари руками і ногами в область голови і тулуба зв`язаного і утримуваного ОСОБА_16 , приводили його в несвідомий стан, розуміли, що спричиняють йому особливі фізичні страждання шляхом знущань, катування і побоїв, заподіяли йому тяжкі тілесні ушкодження, вчиненні способом, що має характер особливого мучення, від яких настала смерть ОСОБА_16 26.03.2007 року, близько 03.00год., яка перебуває в прямому причинному звязку з нанесеними останньому закритою травмою грудної клітини та черева, у вигляді: двосторонніх численних переломів ребер і ушкоджень нирок, в поєднанні з отриманими обширними масивними крововиливами в області голови, грудної клітки і верхніх кінцівок.

В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засуджених у вироку суду, просить вирок суду змінити, вказати в описовій частині вироку, в якості обставин,що обтяжують покарання засудженим ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , скоєння злочинів групою осіб і скоєння злочину з особливою жорстокістю.

В апеляції захисник ОСОБА_24 , в інтересах засудженного ОСОБА_9 , просить вирок суду частково скасувати, винести постанову про закриття справи відносно ОСОБА_9 за відсутністю складу злочину, передбаченного ст.ст.146 ч.3,115 ч.2 п.п.4,7,12 КК України, звільнити його із залу суду.

В обгрунтування апеляції захисник послалася на те, що у ОСОБА_9 , як і інших засуджених, не було умислу на позбавлення життя ОСОБА_25 і інших затриманих з ним осіб. У них на меті була лише ціль знайти і видати працівникам міліції осіб,які образили ОСОБА_26 , якому потерпілий ОСОБА_27 і загиблий ОСОБА_28 розрубили топором голову. Засуджені повели останніх разом з затриманою ОСОБА_29 в громадське місце, в центр села до Будинку культури, звідки повідомили міліцію. При цих діях вони потерпілих тільки били,умислу на позбавлення їх життя не мали,попередньої змови та хуліганських мотивів між засудженими не було. Потерпілий ОСОБА_28 , після нанесених тілесних ушкоджень міг пересуватися, самостійно пішов, потерпілих вони в приміщенні не закривали і не утримували, свободи і спілкування з людьми не позбавляли,а навпаки привели в громадське місце в центр села, щоб здати працівникам міліції.

В апеляції захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_10 ,в інтересах засудженного ОСОБА_11 , просили вирок суду скасувати, винести новий вирок відносно засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , звільнити їх із залу суду, посилаючись на те, що вина засуджених не доведена на досудовому та судовому слідстві показаннями потерпілої ОСОБА_14 , потерпілого ОСОБА_17 , потерпілого ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_23 , ОСОБА_33 , та показаннями засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .. ОСОБА_16 з участю ОСОБА_34 і ОСОБА_20 тяжко травмували ОСОБА_26 , після чого на автомобілі, який належав ОСОБА_34 зникли. За повідомленням мешканців села робітники не встигли їх затримати, засуджені взяли на себе затримку, щоб передати працівникам міліції, умислу на позбавлення волі чи свободи потерпілих в них не було. Засуджені повели потерпілих в громадське місце, в центр села до Будинку культури, звідки повідомили міліцію. При цих діях вони потерпілих тільки били,умислу на позбавлення їх життя не мали,попередньої змови та хуліганських мотивів між засудженими також не було, в зв`язку з чим засуджені визнають себе винними лише в скоєнні злочину, передбаченного ст.121 КК України, що підтверджується повністю матеріалами справи.

В апеляції засуджений ОСОБА_11 просить винести справедливе рішення по справі, згідно кримінального кодексу України, фактичним обставинам справи і доказам, які містяться в матеріалах справи, посилаючись, що визнає себе винним лише в побитті потерпілого ОСОБА_17 і в тому, що зв`язав останнього, тобто за ст.ст.122 ч.1,146 ч.3 КК України, в скоєнні злочину за ст.115 ч.2 КК України винним себе не визнає. Потерпіла ОСОБА_14 пояснювала, що ОСОБА_11 потерпілого ОСОБА_16 і її не трогав, потерпілий ОСОБА_17 пояснював, що його били ОСОБА_11 і ОСОБА_9 , а всі інші наносили побої ОСОБА_16 ,а коли ОСОБА_11 з ОСОБА_35 його привели до магазину, то ОСОБА_14 і ОСОБА_16 вже були сильно побиті, про це свідчить і свідок ОСОБА_36 ,який також на очних ставках з потерпілою ОСОБА_14 та з ним підтвердив непричетність ОСОБА_11 до побиття ОСОБА_16 .. Свідок ОСОБА_37 також пояснювала, що ОСОБА_17 били ОСОБА_11 і її чоловік - ОСОБА_9 .. Свідок ОСОБА_31 спочатку звинувачувала його в побитті ОСОБА_16 , однак в суді не змогла це довести. Свідок ОСОБА_38 неодноразово підтверджував свої показання відносно того, що ОСОБА_11 і ОСОБА_9 били потерпілого ОСОБА_17 , а ОСОБА_16 били брати Черкасови і ОСОБА_13 ,а також про те, що він неодноразово дзвонив в Роздільнянський райвідділ, викликав працівників міліції для затримання потерпілих, причетних до побиття ОСОБА_39 .. Свідок ОСОБА_40 на протязі всього періоду часу слідства і суду давала правдиві показання щодо його непричетності до побиття ОСОБА_16 ,а також свідок ОСОБА_41 ,яка є родичкою потерпілого ОСОБА_34 , давала правдиві показання про те, що ОСОБА_34 прийшов додому не пізніше часу ночі. ОСОБА_9 давав показання про те, що ОСОБА_16 били брати Черкасови, які кричали,що зроблять ОСОБА_16 самосуд. Засуджений ОСОБА_42 пояснював, що наносив удари ОСОБА_16 руками і ногами по голові і тулубу, ОСОБА_12 зізнався в скоєному злочині і щиро розкаявся в скоєному та до теперішнього часу не відмовляється від своїх показань. Так він стверджував,що бив ОСОБА_16 сам, а також разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_13 , а ОСОБА_11 і ОСОБА_36 били ОСОБА_17 , чим остаточно підтверджує його непричетність до вбивства ОСОБА_16 ..

Крім того, в апеляції засуджений ОСОБА_11 звертає увагу на те, що всі засуджені стверджують, що ОСОБА_16 пішов додому самостійно без сторонньої допомоги,а також те, що всі розійшлися близько часу ночі, обставинам його непричетності до побиття і смерті ОСОБА_16 судом не дана належна оцінка.

В апеляції засуджений ОСОБА_13 просить скасувати неправосудний вирок суду, встановити роль кожного співучасника і винести законне рішення в залежності від дій і співучасті кожного. В ухвалі апеляційного суду при направленні справи на додаткове розслідування був вказаний перелік вимог, а саме вимога встановити ступінь вини, ступінь співучасті і механізм вчинення вбивства конкретною особою - ОСОБА_12 , перекваліфікацію обвинувачення в залежності від співучасті кожного засудженного. Однак, слідчий просто переписав обвинувачення, а дії всіх співучасників кваліфікував за однією статтею. Органами досудового слідства та судом вимоги закону для встановлення вини кожного засудженного виконанні не були.

В додаткових доводах до апеляції засуджений ОСОБА_13 просить вирок суду відносно нього скасувати, в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченного ст.ст. ч.3 146, п.п. 4,7, 12 ч. 2 ст. 115 УК України, в обгрунтування послався на те,що по справі не здобуті докази умисного вбивства і незаконного позбавлення волі, попередньої змови між співучасниками. Потерпіла ОСОБА_14 в суді дала пояснення про те, що її і ОСОБА_16 ніхто не зв`язував, не позбавляв волі і спілкування з людьми, до Будинку культури вони рухалися самостійно без яких-небудь перешкод. Після нанесення тілесних пошкоджень потерпілий ОСОБА_16 був живий, міг самостійно рухатися, переміщатися, місце події покинув самостійно, а відповідно до висновків експерта причиною смерті ОСОБА_16 є травматичний шок, і якщо потерпілому була би своєчасно надана медична допомога не виключався сприятливий вихід (збереження життя потерпілому).

В апеляції засуджений ОСОБА_12 просить вирок суду скасувати, кримінальну справу повернути в суд першої інстанції на новий судовий розгляд та обвинувачення за ст.ст.115 ч.2 п.п.4,7,12,146 ч.3 КК України провадженням закрити. Засуджений вказав, що лише визнає себе винним за ст.121 ч.2 КК України,а саме в побитті потерпілого ОСОБА_16 , про що постійно говорив на досудовому і судовому слідстві,щиро розкаявся в цьому, т.я. лише він намагався у ОСОБА_25 спочатку вияснити за що той побив брата, який після побиття ОСОБА_43 потрапив в лікарню. Після того,як ОСОБА_16 почав грубити, висловлюватися нецензурною лайкою, наніс йому декілька ударів по всім частинам тіла, від яких він упав, і більше його не трогав. Коли він пішов додому, близько 1.10 год ., ОСОБА_16 був живий, а зранку від ОСОБА_44 стало відомо, що ОСОБА_16 знайшли мертвим в 60м від його будинку.

Також апелянт вказав, що у вироку суду міститься багато неясностей, а саме щодо взуття потерпілого, т.я. ОСОБА_16 , коли вони 25.03.2007 року прийшли в його будинок, був взутий в резинові капці синього кольору, що підтверджує ОСОБА_14 , а при виявленні трупа ОСОБА_25 він був в замшевих туфлях чорного кольору, проте в суді ОСОБА_14 пояснювала, що ОСОБА_16 додому не повертався, яким чином опинився в туфлях незрозуміло.

Заслухавши доповідача, прокурора,який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляцій захисників та засуджених; захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_11 , які частково підтримали свої апеляції, вважали апеляції засуджених та їх захисників такими, що підлягають задоволенню, заперечували проти апеляції прокурора; захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_13 , які частково підтримали апеляцію засудженого, вважали апеляції засуджених та їх захисників такими, що підлягають задоволенню, заперечували проти апеляції прокурора;засудженого ОСОБА_12 , який частково підтримав свою апеляцію, вважав апеляції інших засуджених та їх захисників такими, що підлягають задоволенню, заперечував проти апеляції прокурора; засудженного ОСОБА_9 , який вважав апеляції інших засуджених та їх захисників такими, що підлягають задоволенню, заперечував проти апеляції прокурора; вивчивши матеріали справи і доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що зазначені апеляції задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Як встановлено матеріалами кримінальної справи висновки суду першої інстанції щодо винуватості засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в незаконному позбавленні волі потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , вчиненому за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя та здоров`я потерпілих, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань та здійснювалося протягом тривалого часу, спричинило тяжкі наслідки;а також в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті потерпілому ОСОБА_16 , вчиненому з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб, а також засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 в заподіянні потерпілим ОСОБА_14 і ОСОБА_17 умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для їх життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються розглянутими в судовому засіданні та приведеними у вироку суду доказами.

Так, в ході досудового та судового слідства потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_17 дали пояснення, які повністю викривають засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в скоєнні зазначених злочинів.

Показання потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_17 є прямими доказами по справі та повністю співпадають з показаннями потерпілого ОСОБА_15 , а також об`єктивно підтверджуються письмовими доказами: протоколами огляду місця події, висновками судово-медичних експертиз, якими встановлена наявність та важкість тілесних ушкоджень у потерпілих, а також встановлені тілесні ушкодження, які спричинили смерть ОСОБА_16 ..

Показання потерпілих підтверджуються дослідженими судом показаннями свідків - очевидців ОСОБА_37 , ОСОБА_31 , ОСОБА_40 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_23 , ОСОБА_44 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_47 , які є родичами засуджених, та свідка - очевидця ОСОБА_48 , кожен з яких частково підтверджував встановлені судом обставини злочинів, очевидцем яких був.

Крім того, при судовому розгляді справи засуджені визнавали факт вчинення злочинів та частково визнавали обставини їх скоєння, встановлені у вироку суду, але давали своїм діям правову оцінку, яка є відмінною від кваліфікації їх дій в обвинувальному висновку. Зокрема, засуджені заперечували незаконне позбавлення волі потерпілих та прямий умисел, хуліганські мотиви і попередню змову на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_16 , якому, згідно пояснень засуджених, кожний наніс декілька ударів.

Однак, суд першої інстанції, на підставі належних та допустимих доказів, досліджених та перевірених при судовому розгляді у встановленому законом порядку, дав зазначеним доказам належну оцінку та прийшов у вироку до обгрунтованого висновку про доведенність вини засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в пред`явленому обвинуваченні, правильно кваліфікував їх дії за ст.ст. ст.146 ч.3,115 ч.2 п.п.4,7,12 КК України, а ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 також за ст.122 ч.1 КК України.

Встановлені та дослідженні судом відношення між засудженими ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та потерпілими, обставини події злочинів, поведінка засуджених до та після вчинення злочинів, у сукупності свідчать про наявності у засуджених попередньої змови та прямого умислу на незаконне позбавлення волі потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , подальше заподіяння їм тілесних ушкоджень, та на позбавлення життя ОСОБА_16 .

Так, засуджені ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , узгоджено, в нічний час, близько 23.00 год. 25.03.2007 року, з`явилися до будинку ОСОБА_16 .. Засуджений ОСОБА_11 вибив двері, які ОСОБА_16 не відчиняв. Засуджені ввірвалися в будинок, а засуджений ОСОБА_9 , користуючись довірою ОСОБА_16 , забрав у останнього сокиру, якою потерпілий озброївся з метою захисту. Після цього засудженими були незаконно позбавлені волі, побиті та зв`язані всі потерпілі. Потім засуджені, різними шляхами,але узгоджено, привели зв`язаних потерпілих до місця катування - до магазину на АДРЕСА_3 , де узгоджено та сумісно,однаковим способом канатом за шию, утримували потерпілих. Засуджені тривалий час, наносили потерпілим удари руками та ногами в життєво важливі органи, заподіювали фізичні страждання,після втрати свідомості потерпілими поливали їх водою. Засуджені відпустили потерпілих по черзі, ОСОБА_14 та ОСОБА_17 після заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Останнім, близько 02.30 год., відпустили ОСОБА_16 , якому заподіяли, шляхом нанесення з особливою жорстокістю, тяжких тілесних ушкоджень, від яких, в 03.00 год., настала смерть ОСОБА_16 .

Твердження в апеляції захисників та засуджених про відсутність у останніх умислу на позбавлення життя ОСОБА_16 та на наявність у засуджених умислу на заподіяння тільки тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого,спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом на підставі зазначених показань очевидців злочинів та висновками судово-медичних експертиз, згідно яких смерть ОСОБА_16 знаходиться в прямому причинному зв`язку з закритими травмами грудної клітини та черева, безпосередньою причиною смерті ОСОБА_16 є тяжкий травматичний шок, обумовлений значною больовою імпульсацією внаслідок пошкоджених тканин та гострої недостатності дихання внаслідок кількісних переломів ребер (т.2 а.с.1-42).

Та обставина, що смерть ОСОБА_16 настала через декілька хвилин після припинення злочинних дій засуджених,а також, що він почав самостійно пересуватися з місця катування в бік свого будинку, не тягне перекваліфікації дій засуджених на ст.121 ч.2 КК України, оскільки зазначеною експертизою був встановлений нетривалий час між заподіянням йому тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть, ОСОБА_16 до свого будинку не дійшов.

Доводи в апеляціях захисників та засуджених щодо закінчення побиття ОСОБА_16 близько 01.00 год., ґрунтуються на поясненнях тільки самих засуджених та спростовуються поясненнями потерпілих та свідків.

Таким чином, протягом тривалого терміну, з 23.00 год. 25.03.2007 року до 02.30 год. 26.03.2007 року, в присутності інших осіб,засуджені скоювали сумісні та узгодженні дії, які встановив та правильно кваліфікував у вироку суд першої інстанції.

Кількість,сила та локалізація нанесених засудженими ОСОБА_16 ударів свідчить про наявність у засуджених прямого умислу на вбивство останнього, т.я. засуджені, які наносили численні удари у життєво важливі органи ОСОБА_16 , усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачали настання небезпечних тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого та свідомо бажали її настання.

В апеляції засуджений ОСОБА_13 стверджував про наявність іншого взуття на трупі ОСОБА_16 ,однак це твердження не підтверджується об`єктивними доказами,а також не спростовує факту заподіяння йому смерті саме діями засуджених. Крім того, згідно пояснень цивільної дружини ОСОБА_16 - ОСОБА_14 , ОСОБА_16 додому не повертався.

Доводи апеляцій захисників та засуджених про те, що засуджені не позбавляли свободи потерпілих, насильно не утримували їх, а скоювали «громадське затримання» ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 ,оскільки працівники Роздільнянського РОВД не приїжджали за їх викликом для затримання останніх, в зв`язку з заподіянням напередодні ОСОБА_16 тілесних ушкоджень брату засудженного ОСОБА_12 ОСОБА_23 , є неспроможними та голослівними, спростовуються зазначеними доказами.

При цьому, в матеріалах справи немає ніяких підтверджень щодо здійснення засудженими викликів працівників Роздільнянського РОВД до скоєння злочинів або протягом їх вчинення, тобто з 23.00 год. 25.03.2007 року до 02.30 год. 26.03.2007 року.

ОСОБА_16 , 1957 року народження, а також потерпілі ОСОБА_14 ,1969 року народження, та ОСОБА_17 ,1972 року народження, мали постійне місце проживання в с. Перше Травня Роздільнянського району Одеської області, ніяких підстав вважати можливим їх зникнення не було.

Заперечення засудженими ОСОБА_9 та ОСОБА_13 незаконного позбавлення волі ОСОБА_16 та потерпілої ОСОБА_14 , а також пояснення засудженого ОСОБА_12 про те, що він вів,але не зв`язував потерпілих, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд встановив з пояснень потерпілих та свідків, що останні привели зв`язаних ОСОБА_16 та ОСОБА_14 до магазину,а засуджений ОСОБА_11 визнав, що привів туди потерпілого ОСОБА_17 .

Доводи в апеляціях захисників та засуджених на відсутність хуліганських мотивів при позбавленні життя ОСОБА_16 не можуть бути прийняті до уваги, т.я. для скоєння умисного вбивства останнього при обтяжуючих обставинах засудженні використали незначний привід - заподіяння ОСОБА_16 тілесних ушкоджень брату засудженного ОСОБА_12 ОСОБА_23 за викрадення кроля.

Апеляційний суд Одеської області згоден з висновком у вироку суду першої інстанції про те, що невизнання засудженими вини в пред`явленому обвинуваченні за ст.146 ч.3 КК України, а також за ст.115 ч.2 п.п.4,7,12 КК України,яке повністю доведено, а також показання засуджених, якими вони намагались переконати суд про скоєння ними менш тяжкого злочину,передбаченного ст.121 ч.2 КК України, є обраним засобом захисту з метою полегшення покарання за скоєний злочин.

При цьому, як вище зазначалося, в своїх апеляціях засуджені ОСОБА_9 , ОСОБА_13 просили закрити провадження за ст.115 ч.2,146 ч.3 КК України за відсутністю в їх діях складу цих злочинів, які вони не вчиняли. ОСОБА_12 просив закрити провадження за ст.146 ч.3 КК України з аналогічних підстав, перекваліфікувати його дії з ст.115 ч.2 п.п.4,7,12 на ст.121 ч.2 КК України.

В апеляції засуджений ОСОБА_11 зазначав,що визнає вину у вчинені злочинів, передбачених ст.ст.122 ч.1,146 ч.3 КК України. В апеляціях його захисників зазначено, що вина ОСОБА_11 доведена тільки за епізодом відносно ОСОБА_16 , за яким дії останнього мають бути перекваліфіковані на ст.121 ч.2 КК України.

Однак, при розгляді апеляцій засуджені їх підтримали тільки частково та змінили свої правові позиції.

Зокрема, за епізодом умисного вбивства ОСОБА_16 засуджені ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 просили перекваліфікувати їх дії з ст.115 ч.2 п.п.4,7,12 на ст.121 ч.2 КК України, за якою свою вину визнали, тобто визнали заподіяння ними тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_16 ..

За епізодом незаконного позбавлення волі потерпілих, засуджений ОСОБА_11 визнав свою вину за ч.3 ст.146 КК України відносно потерпілого ОСОБА_17 повністю; засуджений ОСОБА_12 вину визнав частково та пояснив, що він вів, але не зв`язував потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_14 ..

Засуджені ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 в апеляціях та при їх розгляді, за епізодами заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілим ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , тобто за обвинуваченням за ст.122 ч.1 КК України, вину визнали та засудження за ст.122 ч.1 КК України не оспорюють.

Апеляційний суд Одеської області вважає, що твердження в апеляції засудженого ОСОБА_13 про невиконання органами досудового слідства та судом вказівок ухвали апеляційного суду Одеської області від 09.12.2010 року є безпідставними,оскільки з матеріалів справи, процесуальних документів та вироку суду вбачається, що зазначена ухвала суду виконана. Досудовим слідством в обвинувальному висновку та у вироку суду зазначені та встановлені мотиви, мета інкримінованих злочинів, а також встановлені та розмежовані дії та ролі кожного з засуджених, ступінь їх участі в вчиненому злочині, дана правильна правова оцінка та призначене покарання з урахуванням вимог ст.ст.65-67, 70 КК України (т.3 а.с.554-558).

Доводи в апеляції засудженого ОСОБА_11 про те, що при призначенні покарання судом не враховані вимоги ст.65 КК України, зокрема, не врахована наявність неповнолітньої дитини, не знаходять підтвердження, т.я. з вироку суду вбачається,що ця обставина врахована.

При цьому, судом першої інстанції не враховані зазначені в апеляції засудженим ОСОБА_11 його щире каяття у скоєному злочині та активне сприяння слідству, як обставини, що пом`якшують покарання, оскільки судом першої інстанції обгрунтовано не встановлено зазначеною поведінки засудженого при проведенні досудового та судового слідства.

При таких обставинах, апеляційний суд Одеської області приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг захисників та засуджених підтвердження не знайшли, підстав для їх задоволення не вбачається, вирок суду відповідає вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону.

Також не вбачається підстав для задоволення апеляції прокурора, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано не визнав в якості обставин, що обтяжують покарання засудженим, скоєння злочинів групою осіб та з особливою жорстокістю, оскільки зазначені обставини є кваліфікуючими ознаками злочинів.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

УХВАЛИВ:

Апеляції прокурора Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області,захисника ОСОБА_8 , в інтересах засудженного ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , в інтересах засудженого ОСОБА_11 , засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити без задоволення, а вирок Біляївського районного суду Одеської області від 30.11.2012 року відносно ОСОБА_11 , засудженного за ст.ст.115 ч.2 п.п.4,7,12, 146 ч.3,122 ч.1 КК України, ОСОБА_9 , засудженного за ст.ст.115 ч.2 п.п.4,7,12, 146 ч.3,122 ч.1 КК України, ОСОБА_12 , засудженного за ст.ст.115 ч.2 п.п.4,7,12, 146 ч.3,122 ч.1 КК України, ОСОБА_13 , засудженного за ст.ст.115 ч.2 п.п.4,7,12, 146 ч.3КК України, - залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3-х місяців з моменту набрання ухвалою законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4